Оголошена 15 червня мирова угода між США та Іраном відкриває шлях до поступового розблокування Ормузької протоки — ключового маршруту для світової торгівлі нафтою та газом, який залишався фактично закритим понад три місяці. Саме через цей вузький морський коридор у мирний час проходить близько 20% глобальних поставок енергоносіїв, і його блокування стало одним із найсерйозніших ударів по світовій економіці з початку війни.
Про це повідомляє видання Bloomberg.
З моменту початку конфлікту судноплавство через протоку скоротилося до історичного мінімуму: замість звичних 130–140 суден на добу проходило менше десяти. Більшість танкерів відмовилися від рейсів через ризики атак, а виробники нафти в регіоні були змушені зупиняти видобуток через нестачу резервуарів для зберігання. Це спричинило різке зростання цін на нафту, газ та інші сировинні товари.
Тимчасова угода передбачає припинення атак і відновлення руху через протоку після її офіційного підписання 19 червня. Проте ключові деталі — хто контролюватиме судноплавство, які обмеження залишаться та чи з’являться нові правила проходу — поки що не розкриваються. Іран заявив, що регулювання руху здійснюватиметься спільно з Оманом, що може означати прагнення Тегерана зберегти вплив на стратегічний маршрут.
Експерти попереджають, що повернення до довоєнного рівня трафіку буде поступовим. Судновласники вимагатимуть гарантій безпеки, а накопичений за місяці простою флот може розвантажуватися тижнями. Додаткову невизначеність створює 60-денний переговорний період щодо ядерної програми Ірану, який є частиною домовленостей.
Правовий статус протоки також залишається предметом дискусій. Хоча міжнародне морське право гарантує «невинний прохід» суден через територіальні води, Іран не ратифікував відповідну конвенцію, що створює юридичні прогалини, які Тегеран може використовувати для посилення контролю.
Країни Перської затоки намагаються зменшити залежність від Ормузу, але альтернативні маршрути поки що обмежені. Саудівська Аравія та ОАЕ мають трубопроводи в обхід протоки, однак їхньої пропускної здатності недостатньо для повного заміщення. Катар, Кувейт і Бахрейн взагалі не мають альтернативних шляхів експорту.
Нагадаємо, закриття протоки змусило азійських імпортерів — найбільших покупців близькосхідної нафти — шукати альтернативи, зокрема у США. Це підвищило витрати на логістику та оголило ризики надмірної залежності від одного маршруту. Аналітики прогнозують, що навіть після відкриття протоки країни Азії активніше диверсифікуватимуть джерела постачання.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
