Сучасний ресторан давно перестав бути місцем, куди приходять виключно за їжею. Гості дедалі більше цінують комплексний досвід: смак, атмосферу, сервіс, винну культуру, увагу до деталей та емоції, з якими вони залишають заклад.
Водночас саме кухня залишається серцем ресторану. Сьогодні вона має не лише дивувати, а й бути зрозумілою гостю, працювати з якісним сезонним продуктом, поєднувати локальні гастрономічні традиції зі світовими тенденціями та постійно розвиватися.
У Veranda on the River кухня будується саме на такому балансі. Тут українські гастрономічні традиції можуть поєднуватися з азійськими спеціями, середземноморськими акцентами та сучасними кулінарними техніками. У меню поруч існують борщ із печі, домашня картопля з білими грибами, пельмені з фуа-гра, кокосовий том-ям, тартари, морепродукти та сезонні авторські позиції.
Для шеф-кухаря ресторану Сергія Башинського важливо не просто створити ефектну страву, а зробити її такою, за якою гість захоче повернутися. Саме тому нові гастрономічні ідеї, привезені з подорожей та ресторанів світу, тут не копіюють, а адаптують до смаків української аудиторії.
Як народжуються нові страви та сезонні меню? Як світовий гастрономічний досвід адаптується в Україні? Чому знайомі українські смаки знову стають трендом? Як змінюються винні вподобання українців? Чому сильний сервіс стає конкурентною перевагою та як ресторанному бізнесу продовжувати розвиватися під час війни?
Про гастрономічні тенденції, авторську кухню, винну культуру та філософію гостинності редакція «ПЕРШОГО БІЗНЕСОВОГО | BIZ» поговорила з командою Veranda on the River: Сергієм Башинським, шеф-кухарем ресторану, Тетяною Авраменко, керуючою рестораном, та Олексієм Алексєєнком, шеф-сомельє Veranda on the River.
Це розмова не лише про меню, сервіс та вино. Це історія про те, як народжується ресторанний продукт – від ідеї нової страви та вибору інгредієнтів до подачі, сервісу й фінального враження гостя. І передусім – про людей, які щодня створюють культуру гостинності та продовжують розвивати ресторанний бізнес навіть у складні часи.
Сервіс, команда та ресторан як бізнес: як Veranda on the River зберігає традиції та розвивається під час війни
Якщо кухня формує смак ресторану, а винна карта розширює гастрономічний досвід, то сервіс і команда створюють те, заради чого гість повертається. Для Тетяни Авраменко, керуючої Veranda on the River, ресторан – це передусім довгострокові відносини: з гостями, співробітниками та традиціями, які формувалися протягом дев’яти років.
Ресторан, який стає частиною сімейної історії
Секрет стабільності Veranda on the River Тетяна Авраменко бачить у філософії, яка була закладена ще під час створення ресторану. Від самого початку команда прагнула побудувати не просто популярний заклад, а місце, яке залишатиметься актуальним роками, стане must-visit для гостей столиці та простором для важливих сімейних подій.
За дев’ять років ця концепція отримала цілком реальне втілення.
«Дев’ять років тому ми зустрічали в ресторані майбутніх мам, а сьогодні вже святкуємо дев’яті дні народження їхніх дітей. Підлітки, які колись приходили до нас із батьками, сьогодні святкують у Veranda власні весілля. Це і є найкраще підтвердження того, що ми стали частиною сімейних традицій», — розповідає Тетяна Авраменко.
Ця спадковість впливає і на підхід до меню. У Veranda on the River близько 350 страв, і ресторан не прагне змінювати їх лише заради постійної новизни.
За словами керуючої, новинку гість може прийти спробувати один раз, тоді як за улюбленою стравою, смак якої добре пам’ятає, повертається знову. Тому розвиток ресторану тут намагаються поєднувати зі збереженням традицій.
Війна змінила ресторанний ринок сильніше за COVID
Останні роки стали для української ресторанної індустрії одним із найскладніших періодів. І, за оцінкою Тетяни Авраменко, системний вплив війни на галузь виявився значно сильнішим, ніж наслідки пандемії COVID-19.
Один із головних факторів – відтік людей за кордон. Україна втратила частину професійних кадрів, які за роки війни вже встигли побудувати життя в інших країнах. Водночас за кордон виїхала і частина традиційної ресторанної аудиторії – підприємці, представники середнього класу та люди, які регулярно відвідували заклади.
Паралельно відбувається міграція малого бізнесу з регіонів до столиці. У Києві з’являється багато невеликих кафе та ресторанів, що посилює конкуренцію одразу у двох напрямах – за гостя та за персонал.
Змінюється і структура самого ринку. Межа між середнім та високим ціновими сегментами стала менш виразною.
«Якщо раніше аудиторія преміальних ресторанів та casual-закладів була більш чітко розділена, то сьогодні це часто один і той самий гість», — зазначає Тетяна Авраменко.
Перевагою Veranda on the River у цій ситуації вона називає різноманітність пропозиції. В одному меню можуть співіснувати вареники, піца, американське м’ясо та краби, а отже, гість сам визначає формат свого вечора та комфортний рівень витрат.
Боротьба за гостя, людей, продукт та енергію
Сучасний ресторанний бізнес фактично опинився перед вибором моделі подальшого розвитку.
Один шлях – продовжувати боротися за високий рівень сервісу, зберігати велике меню, банкетний напрям, достатню кількість персоналу та звичні для гостя стандарти.
Інший – рухатися до більш оптимізованої моделі: скороченого меню, меншої команди та більшої кількості столів на одного офіціанта.
На думку Тетяни Авраменко, обидва підходи мають право на існування. Головне – щоб власник чітко розумів концепцію свого закладу та рівень, який готовий підтримувати.
Не менш складне питання – доступ до якісного продукту. Удари по інфраструктурі та складських об’єктах ускладнюють логістику й постачання.
Ще один важливий напрям – енергетична безпека. Ресторанному бізнесу доводиться заздалегідь прораховувати витрати на генератори, дизельне пальне та альтернативні джерела живлення.
«Сьогодні неможливо жити лише одним сценарієм. Ми також маємо декілька стратегічних планів на зиму — план А і, на жаль, обов’язково план B», — говорить керуюча.
Преміальний сервіс починається ще до входу в ресторан
Для Тетяни Авраменко поняття преміального сервісу не означає виключно формальність чи складний ресторанний етикет. Friendly-сервіс також може бути преміальним, якщо він професійний і відповідає концепції закладу.
Головний критерій — загальне враження гостя.
Сервіс починається ще з парковки: як людину зустріли, як із нею спілкувалися, наскільки швидко подали замовлення, чи відчув офіціант її потребу ще до прохання і, зрештою, з яким настроєм гість залишив ресторан.
«Для мене преміальний сервіс — це коли гість виходить із ресторану не просто задоволеним їжею чи обслуговуванням, а по-справжньому задоволеним своїм вечором у цілому», — пояснює вона.
Ресторан як простір психологічної безпеки
Війна змінила не лише економіку ресторанного бізнесу, а й емоційний стан його гостей. Люди живуть у тривалому стресі, тому можуть бути більш нетерплячими, роздратованими та вимогливими. Для ресторанної команди це створює новий рівень відповідальності.
У Veranda on the River, за словами керуючої, багато працюють із персоналом саме над розумінням психологічного стану відвідувачів.
Завдання ресторану – не сперечатися з емоціями гостя, а створити середовище, у якому він зможе розслабитися та хоча б на декілька годин переключитися від навколишньої реальності.
«У певному сенсі ресторан сьогодні стає ще й психологом для свого гостя. Наше завдання — допомогти людині хоча б на кілька годин зануритися у світ радості, турботи й свята», — говорить Тетяна Авраменко.
«Правило трьох шістдесяток»
Одна з особливостей Veranda on the River – те, що всередині команди називають «правилом трьох шістдесяток».
Близько 60% співробітників працюють у ресторані від його відкриття. Приблизно 60% страв були створені ще на старті проєкту. І близько 60% гостей є постійними.
Цифри дещо округлені, але, за словами Тетяни Авраменко, вони дуже точно передають головний принцип Veranda — люди, традиції та довготривалі відносини.
Утримання команди в умовах кадрового дефіциту потребує постійної роботи. Це особисте спілкування, регулярні зустрічі, навчання, фінансова та нефінансова мотивація, бонусні програми й корпоративні заходи.
«Я люблю свій персонал і борюся за розвиток кожної людини в ньому. Тому що, навіть попри все, що відбувається навколо, коли розвиваються люди — розвивається і весь проєкт», — зазначає керуюча.
Інвестиції, яких гість може не бачити
Підтримувати високий рівень ресторану означає постійно інвестувати.
І далеко не всі ці інвестиції очевидні для відвідувача.
Навчання персоналу, корпоративна культура, обладнання, якісний посуд, продукти, сервіс, підтримка команди та розвиток самого проєкту — з великої кількості таких деталей і складається кінцевий досвід гостя.
Водночас перед ресторанним бізнесом постійно стоїть питання оптимізації. Важливо розуміти межу, після якої економія починає впливати на продукт і сервіс.
Тому навіть під час війни Veranda on the River, за словами Тетяни Авраменко, продовжує інвестувати передусім у людей, розвиток та збереження якості.
Яким буде ресторан майбутнього
Прогнозувати розвиток ресторанного ринку навіть на пів року вперед сьогодні складно. Саме тому бізнес працює одночасно з кількома сценаріями.
За особистою оцінкою Тетяни Авраменко, Київ потенційно може втратити близько 30% нинішнього ресторанного ринку, а кількісно на ньому може залишитися близько 60–70% існуючих проєктів.
Причина, на її думку, не обов’язково полягає в якості закладів. У столиці багато сильних концепцій, у які вкладено значні кошти, ідеї та енергію. Проблема в іншому – кількість ресторанів зростає на тлі аудиторії, яка не збільшується. Тому ринок може пройти через суттєву консолідацію.
Водночас потреба людей у ресторанах не зникне. Адже ресторан – це не лише їжа. Це зустрічі, родинні події, свята, спілкування та емоції.
«Veranda on the River, я впевнена, буде серед тих, хто залишиться. Тому що це вже не просто ресторан – це знаковий проєкт і традиція для кількох поколінь киян. І ми точно продовжимо інвестувати в його розвиток, щоб цю традицію зберегти», — підсумовує Тетяна Авраменко.
Кухня як основа гастрономічного досвіду
Сергій Башинський, шеф-кухар Veranda on the River
Сучасна ресторанна індустрія дедалі менше ділиться на «українську», «азійську» чи «європейську» кухню. Гості хочуть яскравих смаків, зрозумілих продуктів, сезонності й водночас нових вражень. Про те, як змінюється гастрономія, чому ресторани Michelin не завжди є універсальним орієнтиром, як народжуються нові страви та що сьогодні визначає успішне меню, поговорив із Сергієм Башинським, шеф-кухарем Veranda on the River.
Сергій Башинський переконаний: один із головних гастрономічних трендів сьогодні — поєднання різних кулінарних культур. Азійські спеції, європейські техніки, українські рецепти та локальні продукти можуть співіснувати в одній страві, якщо між ними є правильний баланс.
За його словами, азійські кухні особливо цікаві різноманітністю смаків – від пікантності до поєднання солодкого й кислого. Саме такі контрасти можуть по-новому розкривати навіть традиційні українські страви.
Водночас складність заради складності поступово втрачає привабливість. Гість дедалі частіше хоче розуміти, що саме він їсть.
«Можна зробити триста соусів, але людина з’їсть страву й не зрозуміє, що це було. А котлета по-київськи, борщ, домашня смажена картопля з білими грибами — це зрозуміло. Головне — додати свою історію і свою ноту», — пояснює шеф.
Смак, до якого хочеться повертатися
У Veranda on the River багато страв будуються саме на цьому принципі: знайома основа плюс авторське переосмислення.
Один із найпоказовіших прикладів – борщ, який давно став однією з візитівок ресторану. Для його приготування спеціально зробили справжню піч. Саме вона додає страві легку копчену ноту й той смак, який багато гостей асоціюють із домашньою кухнею та дитячими спогадами.
На думку Сергія Башинського, саме емоція часто і є тією складовою, яка перетворює просто хорошу страву на ту, заради якої повертаються.
Серед інших знакових позицій меню — біфштекс із дичини та качка з печі. Над рецептом качки Сергій Башинський працював близько двох місяців, удосконалюючи технологію приготування та підбираючи продукт. У результаті страва стала однією з найпопулярніших позицій ресторану. Для шефа це показовий приклад того, що навіть за зовні зрозумілою стравою можуть стояти десятки спроб, робота з продуктом і постійне вдосконалення рецептури.
Принцип зрозумілості працює і в інших позиціях меню. Наприклад, чорні пельмені з фуа-гра, шакшука з пітою власного приготування, кокосовий том-ям, терін із фуа-гра на хрусткому круасані або тартар із телятини, ідея якого з’явилася після однієї з подорожей.
У кожній із цих страв шеф намагається зберегти баланс між знайомим і новим: здивувати гостя поєднанням продуктів, технікою чи подачею, але залишити смак зрозумілим. Адже головний критерій вдалої ресторанної страви – не лише перше враження, а бажання замовити її знову.
Michelin як джерело ідей, а не догма
Подорожі ресторанами світу залишаються важливою частиною професійного розвитку шефа. Сергій Башинський відвідував чимало закладів Michelin, але ставиться до такого формату без надмірної романтизації.
На його думку, складна гастрономія часто створюється більше як досвід, ніж як щоденна їжа. Власні фермерські продукти, складні текстури та нетипові подачі можуть дивувати, але далеко не завжди стають тим, що гість захоче замовити вдруге.
Саме тому будь-яку міжнародну ідею у Veranda on the River адаптують під українську аудиторію.
«Можна зробити молекулярний борщ у вигляді гелю з повітряною еспумою зі сметани. Людина один раз візьме це з цікавості. Але чи буде замовляти постійно? Це вже інше питання», — говорить Башинський.
При цьому окремі ресторани справді залишають сильне враження. Один із таких — Jean-Georges у Нью-Йорку.
Серед страв, які особливо запам’яталися шефу, — томатний суп із динею та крабом. Його вразило не лише незвичайне поєднання, а й те, наскільки точно були збалансовані кислотність, солодкість і ніжність продукту.
Не менш показовим для нього став підхід до інгредієнтів: окремі працівники можуть відповідати за відбір і якість конкретного продукту, аж до томатів.
Саме така скрупульозність, на думку Башинського, і визначає справжній професіоналізм.
Сезонність починається з продукту
Для Сергія Башинського сезонне меню – це не про просто оновлення кілька разів на рік. Це насамперед робота з продуктом у той момент, коли він має найкращу якість.
Восени ресторан чекає на білі гриби, щоб запускати більш теплі й насичені позиції — дичину, печеню, страви з грибами.
Зі зміною погоди змінюється й гастрономічний настрій гостя. Коли стає холодніше, люди частіше обирають теплу, насичену їжу, глінтвейн, страви з печі.
Комплімент як частина ресторанного досвіду
У Veranda on the River велике значення надають і тому, що відбувається поза основним замовленням.
Комплімент від кухні тут сприймають як окремий інструмент роботи з емоцією гостя. Це може бути невеликий сезонний суп, сорбет, морозиво для дитини або мініпіца.
Логіка проста: після візиту людина повинна запам’ятати не лише страви, а й відчуття турботи.
Як народжується нова страва
Процес створення нової позиції у Veranda on the River не має єдиного сценарію.
Ідея може з’явитися після подорожі, книги, дегустації, розмови з гостем або навіть випадкового експерименту. Іноді достатньо замінити один соус на інший — і страва стає яскравішою, ніж планувалося спочатку.
Важливу роль відіграють і постійні гості. Вони повертаються з подорожей, показують фотографії страв із ресторанів Дубая, Європи чи США й пропонують спробувати зробити щось подібне.
Один із таких прикладів – запечена картопля з морським їжаком і чорною ікрою. Ідею привіз гість, а команда ресторану створила власну версію.
Так само в меню з’являлися позиції після поїздок у Францію, Ізраїль та інші країни.
Авторська кухня: від натхнення до власного стилю
Поняття «авторська кухня» шеф трактує дуже просто: це те, що кухар створив або переосмислив сам.
За його словами, в основі авторства може бути знайома страва, але важливо додати власний підхід, технологію або смакову комбінацію.
Велику роль у цьому відіграють професійні книги.
Серед авторів і шкіл, які Сергій Башинський виділяє для себе, — Nobu, Jean-Georges та Joël Robuchon. Їхні книги він цінує не за красиві фотографії, а за практичність, техніку та можливість побачити логіку роботи шефа. Втім, навіть найкраща книга, за його словами, не замінить професійної бази.
Ресторан як велика сім’я
Попри всі тренди, техніки та гастрономічні концепції, для Сергія Башинського є принцип, який залишається незмінним: працювати потрібно з любов’ю. Він переконаний, що шеф-кухар не може створювати сильну кухню, якщо приходить на роботу без бажання. Veranda on the River для нього давно стала не просто місцем роботи, а великою сім’єю.
Ідеї продовжують народжуватися навіть удома: у розмовах із дружиною, під час перегляду нових рецептів або планування наступної поїздки.
Саме з цього постійного руху — подорожей, книг, експериментів, реакцій гостей і командної роботи — формується кухня ресторану.
Гастрономія між знайомим і новим
Сучасна ресторанна культура дедалі більше будується на балансі.
Глобальні гастрономічні тренди поєднуються з локальними продуктами. Азійські смаки — з українськими традиціями. Складні техніки — із домашньою їжею. Michelin-ресторани стають джерелом ідей, але не готовою моделлю для копіювання.
І саме в цьому балансі Сергій Башинський бачить головний напрям розвитку. Гостя потрібно дивувати, але не заради ефекту. Страва має залишатися зрозумілою, смачною та емоційною.
Тому, мабуть, найточніше філософію Veranda on the River можна сформулювати просто: створювати їжу, яку хочеться не лише спробувати, а й замовити знову.
Винна карта як частина ресторанної стратегії
Одна з особливостей Veranda on the River – велика винна колекція. Її створення, за словами шеф-сомельє Олексія Алексєєнка, від самого початку було стратегічним рішенням.
Команда прагнула сформувати колекцію високого рівня, тому ще до повномасштабної війни інвестувала у закупівлю унікальних винних позицій: шампанського, витриманих вин, вертикальних колекцій відомих винних домів.
Особливу увагу приділяли великим винам Бордо, найкращим представникам Бургундії та відомим виробникам Італії, зокрема П’ємонту.
Війна внесла корективи у процес формування колекції, проте робота над винною картою не припинилася.
«Під час наших поїздок ми почали додавати велику кількість ексклюзивних невеликих виробників, яких можна знайти лише на локальних виставках. Це ми продовжуємо робити й зараз», — розповідає Олексій Алексєєнко.
Саме так протягом років формувалася винна карта Veranda on the River — не як статичний перелік популярних позицій, а як колекція, яка постійно розвивається.
За останні роки винні вподобання українців помітно змінилися. За спостереженнями шеф-сомельє, сьогодні гості частіше обирають легші вина.
Один із найбільш помітних трендів — популярність ігристих вин. Просеко, Франчакорта іспанська кава, шампанське дедалі частіше стають вибором гостей не лише для особливої нагоди.
Помітно зріс і попит на білі вина. Причому, як зауважує Олексій Алексєєнко, це вже не виключно сезонна історія: тенденція зберігається навіть у холодну пору року.
Але є ще одна важлива зміна — гості стали краще запам’ятовувати, що саме вони п’ють.
Якщо раніше вибір часто будувався навколо загальних характеристик вина, сьогодні відвідувачі дедалі частіше приходять із конкретними запитами, пам’ятають назви виробників та винних домів і хочуть продовжувати знайомство з їхньою продукцією.
Для ресторану це означає, що винна карта перестає бути просто доповненням до меню. Вона стає самостійною частиною гастрономічного досвіду.
Правильне поєднання вина та їжі не завжди починається з вина. І не завжди — зі страви.
За словами Олексія Алексєєнка, є два основні сценарії. В одному випадку гість уже обрав страву і просить сомельє підібрати до неї напій. В іншому – приходить із бажанням випити конкретне вино, і тоді вже ресторан допомагає підібрати гастрономічний супровід.
Якщо людина ще не визначилася, завдання сомельє — через запитання зрозуміти її вподобання та запропонувати варіант. При цьому значення має не тільки основний продукт у страві. Величезну роль відіграють соуси, спеції та спосіб приготування.
Наприклад, до овочевої страви із солодкуватим соусом можуть підійти більш ароматні вина. Якщо ж смак страви стриманіший і побудований на делікатних оліях без виразної ароматизації, вибір може зміститися в бік французького шардоне або хорошого німецького вина.
Саме в таких деталях проявляється професійність сомельє: його завдання не просто назвати пляшку, а зрозуміти запит гостя та допомогти створити цілісне гастрономічне поєднання.
Які вина українці поки недооцінюють
Попри те, що культура вина в Україні активно розвивається, залишаються регіони та стилі, потенціал яких, на думку шеф-сомельє Veranda on the River, українські гості ще не відкрили повною мірою.
Серед них Олексій Алексєєнко називає насамперед Австрію та Німеччину, а також окремі виноробні регіони Італії.
Навіть уже відомі українському споживачеві регіони можуть приховувати набагато більше, ніж здається. Наприклад, Альто-Адідже має значно ширший спектр вин, ніж той, з яким знайома більшість гостей. Те саме стосується базового П’ємонту та менш відомих тосканських вин.
Для ресторану це ще один напрям роботи з гостем – не просто пропонувати знайомі назви, а відкривати нові регіони, сорти та виноробні.
До 10 тисяч пляшок у двох винних кімнатах
Особлива частина Veranda on the River — винні кімнати ресторану.
За словами Олексія Алексєєнка, вони від самого початку проєктувалися з розрахунком на зберігання значної колекції.
«У червоній кімнаті за необхідності можна розмістити до шести тисяч пляшок. У білій — близько трьох-трьох із половиною тисяч. Тобто загалом у двох кімнатах ми можемо розмістити близько десяти тисяч пляшок», — розповідає шеф-сомельє.
Крім того, ресторан має 12 винних холодильників та окремі приміщення для зберігання певних категорій вин. Це особливо важливо для рідкісних позицій, кількість яких у постачальників обмежена, а умови зберігання безпосередньо впливають на якість продукту.
Тож винна кімната тут виконує одразу кілька функцій: забезпечує правильне зберігання колекції та водночас стає частиною атмосфери ресторану.
Франція та Італія залишаються фаворитами
Світова винна карта постійно розширюється. Цікаві вина сьогодні створюють у Південній Африці, Австралії, Аргентині, Чилі та інших країнах. Проте вподобання гостей Veranda on the River залишаються доволі чіткими.
«Серед наших гостей є любителі Чилі, Австралії, Аргентини, але це відносно невеликий відсоток. Наші люди переважно обирають Францію та Італію», — говорить Олексій Алексєєнко.
При цьому навіть усередині цих класичних винних країн поле для відкриттів залишається величезним.
Якщо раніше увага шанувальників Бургундії могла концентруватися переважно на Côte d’Or, сьогодні дедалі більше інтересу викликають Côte Chalonnaise та Mâconnais, де можна знаходити цікаве співвідношення ціни та якості.
Схожа ситуація і з Італією: поряд із найвідомішими регіонами дедалі цікавішими стають Умбрія, Калабрія та менш очевидні локальні виробники.
Окремо шеф-сомельє хотів би детальніше дослідити Китай як виноробний напрям. За його словами, туди сьогодні приходять цікаві винороби, розвиваються нові виноградники та формується ринок, за яким варто спостерігати.
Три вина, які варто відкрити для себе
На прохання назвати лише три вина з великої колекції Veranda on the River Олексій Алексєєнко обирає позиції, які здатні здивувати гостя.
Серед рекомендацій — Grüner Veltliner, а також італійське вино Lugana, яке шеф-сомельє називає одним із прикладів стабільної якості та вдалого співвідношення рівня вина і ціни.
Ще одна рекомендація — Chiroubles, один із десяти Crus Beaujolais
Саме ця позиція, за його словами, нерідко змінює ставлення гостей до самого поняття Божоле: під час дегустації люди можуть знаходити в ньому асоціації з Pinot Noir та більш складними бургундськими винами.
Для професійної винної карти це важливий принцип: не лише відповідати очікуванням гостя, а й давати йому можливість відкривати нове.
Ресторан як сукупність вражень
Історія винної колекції Veranda on the River добре демонструє, наскільки багаторівневим став сучасний ресторанний бізнес.
Сильний гастрономічний бренд сьогодні формується не однією вдалою стравою чи красивим інтер’єром. Він складається з десятків деталей: продукту, роботи кухні, винної карти, знань сомельє, сервісу, атмосфери та здатності команди постійно знаходити щось нове.
Гість може прийти за конкретною стравою, пляшкою улюбленого вина або вечерею з близькими. Але повертається він насамперед за враженням.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
