У 2022 році здавалося, що рецесія у США майже неминуча. Інфляція досягла максимумів за кілька десятиліть, Федеральна резервна система розпочала один із найагресивніших циклів підвищення ставок у новітній історії, а в березні 2023 року американська фінансова система отримала ще один удар — крах Silicon Valley Bank. За класичною логікою цього мало б вистачити для різкого спаду. Проте рецесії не сталося. Про причини та наслідки детальніше розповів інвестиційний експерт Євген Пилипець.
Чому рецесія здавалася майже неминучою
Після пандемії американська економіка зіткнулася з дисбалансом: попит відновлювався швидше, ніж пропозиція. Порушення ланцюгів постачання, енергетичний шок і високий споживчий попит підштовхнули інфляцію вгору.
ФРС почала підвищувати ставку у березні 2022 року і до липня 2023 року довела її до 5,25–5,50%. На цьому рівні ставка залишалася до вересня 2024 року.
Механізм був очевидним: дорогі кредити мали охолодити ринок житла, споживання, корпоративні інвестиції та, зрештою, ринок праці. Однак передача цього шоку в реальну економіку виявилася повільнішою, ніж очікувалося.
Споживач витримав
Після пандемії споживання спочатку підтримували накопичені заощадження та державні трансферти. Згодом їх дедалі більше замінювали трудові доходи. За оцінкою МВФ, з кінця 2020 року у США було створено близько 16 млн робочих місць.
Сильний ринок праці, зростання реальних доходів і вартості активів домогосподарств підтримували споживання навіть за високих процентних ставок. Це стало головним буфером економіки: поки люди зберігали роботу, вони продовжували витрачати.
Важливу роль відіграла й структура боргу. У США значна частина іпотечних кредитів має фіксовану ставку на тривалий період. Наприкінці 2024 року середня ставка за непогашеними іпотечними кредитами становила близько 3,9%, тоді як для нової 30-річної іпотеки — близько 6,7%. Тому підвищення ставки ФРС не означало миттєвого зростання платежів для мільйонів позичальників.
Схожа ситуація спостерігалася в корпоративному секторі: довгостроковий борг і значні грошові залишки допомогли компаніям відтермінувати повний ефект дорожчого кредитування. За оцінкою МВФ, чисті процентні виплати корпоративного сектору як частка ВВП навіть знижувалися.
Робоча сила стала несподіваним джерелом зростання
Одним із ключових сюрпризів стало розширення пропозиції праці. МВФ оцінював, що завдяки припливу мігрантів робоча сила США за три роки зросла майже на 3%. Паралельно збільшилася участь на ринку праці американців, народжених у країні.
Для економіки це подвійний ефект: більше працівників означає більше виробництва, а їхні доходи формують додатковий попит. Важливо й те, що попит на працю залишався високим. Тому збільшення пропозиції працівників не спричинило різкого зростання безробіття. Навпаки, компанії отримали можливість розширювати зайнятість без такого значного зростання зарплат, яке могло б підживлювати інфляцію.
Бюджетне управління Конгресу США (CBO — Congressional Budget Office) оцінює, що підвищена імміграція додаватиме близько 0,2 процентного пункту до середньорічного зростання реального ВВП у 2024–2034 роках. Це прогнозний ефект на десятиліття, а не оцінка внеску імміграції саме у 2023–2025 роках.
Продуктивність прискорилася
Самого збільшення кількості працівників було б недостатньо. Другим важливим фактором стало зростання продуктивності праці. За даними Bureau of Labor Statistics, продуктивність праці зросла на 3,0% у 2024 році та на 2,2% у 2025 році. Для порівняння, середньорічне зростання у 2007–2019 роках становило близько 1,5%.
Тобто американська економіка виробляла більше не лише тому, що в ній працювало більше людей. Кожна година праці також стала продуктивнішою. На це могли вплинути цифровізація, автоматизація, інвестиції в обладнання та програмне забезпечення, зміни в організації праці та перебудова ланцюгів постачання після пандемії.
Штучний інтелект, безумовно, став важливим інвестиційним трендом, але приписувати йому весь приріст продуктивності поки що передчасно.
Держава підтримувала інвестиції
Ще одним фактором стала фіскальна політика. Федеральний бюджет залишався дефіцитним, а держава продовжувала реалізовувати масштабні програми у сфері інфраструктури, енергетики, напівпровідників та промислового виробництва — зокрема Infrastructure Investment and Jobs Act, CHIPS and Science Act та Inflation Reduction Act.
На відміну від пандемійних виплат, значна частина цих програм була спрямована не лише на підтримку поточного попиту, а й на інвестиції та розширення виробничих можливостей. Їх не варто вважати головною причиною уникнення рецесії: ефект таких програм розтягується на роки. Однак вони стали додатковим джерелом інвестицій у той момент, коли ФРС уже охолоджувала економіку.
Фактично монетарна та фіскальна політика працювали в різних напрямках: ФРС стримувала попит, тоді як бюджет підтримував окремі інвестиційні та виробничі проєкти.
Банківська криза не перетворилася на 2008 рік
У березні 2023 року крах Silicon Valley Bank створив ризик не просто економічного уповільнення, а фінансової кризи. Проте природа проблеми відрізнялася від ситуації 2008 року.
Тоді центральною проблемою були масова втрата якості кредитних активів і системний ризик, пов’язаний з іпотекою. У 2023 році проблеми SVB значною мірою були пов’язані з процентним ризиком, структурою депозитів та ліквідністю. FDIC окремо вказувала на серйозні проблеми з управлінням процентним ризиком у банку.
ФРС та інші регулятори відреагували швидко. ФРС запустила Bank Term Funding Program, дозволивши банкам отримувати фінансування під високоякісні цінні папери за номінальною вартістю. Це не усунуло всіх проблем банківського сектору, але допомогло не допустити перетворення локального шоку на системну кредитну кризу.
Що насправді зробила ФРС
У вересні 2024 року ФРС почала знижувати ставки, а у 2025 році продовжила цей цикл. До кінця 2025 року цільовий діапазон становив 3,50–3,75%.
Головне досягнення ФРС полягало не в тому, що вона безпомилково передбачила майбутнє. Навпаки, регулятор, як і багато приватних прогнозистів, тривалий час очікував значно слабшого зростання.
Результат полягав в іншому: ФРС змогла утримувати ставки достатньо високими, щоб інфляція суттєво сповільнилася, але не настільки довго чи жорстко, щоб ринок праці перейшов у кризовий стан. Саме це і є суттю «м’якої посадки»: не відсутність уповільнення, а уповільнення без обвалу.
Головний урок
Американський досвід 2023–2025 років показав, що високі ставки самі по собі не гарантують рецесію. Між ставкою ФРС і реальним станом економіки існує безліч проміжних механізмів: структура боргу, стан ринку праці, імміграція, продуктивність, державні інвестиції, умови торгівлі та стійкість фінансової системи.
У США монетарне гальмування справді охолоджувало попит. Проте паралельно збільшувалася пропозиція — завдяки розширенню робочої сили, імміграції та зростанню продуктивності. Саме тому економіка змогла продовжувати зростати навіть за ставок понад 5%.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
