За загальним правилом, затримання особи допускається лише на підставі рішення суду. Однак Конституція України у ч.3 ст.29 передбачає як виняток можливість затримання особи без рішення суду «у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити».
Зупинимось на найтяжчому за можливими правовими наслідками – кримінальному затриманні відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Стаття 208 цього Кодексу передбачає можливість затримання уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, суду особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
- якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
- якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, потерпілий, або сукупність очевидних ознак вказують, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
- якщо можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного та окремих інших видів злочинів.
З якого моменту особа вважається затриманою
Момент затримання особи визначається фактичним обмеженням її свободи пересування – з моменту, коли людина силою або підкоряючись наказу змушена залишатись біля уповноваженої особи чи в певному місці, а не зі складання протоколу. Це точка відліку для подальших процесуальних дій та строків (наприклад, для вручення підозри або доставлення до слідчого судді).
Присутність або негайне залучення адвоката при затриманні є критично важливими для захисту прав особи, оскільки він забезпечує законність дій правоохоронців, надає первинну консультацію, допомагає уникнути тиску та підписання невигідних документів, контролює оформлення протоколів та може негайно оскаржити незаконне затримання, в той час як особа має право вимагати адвоката, а правоохоронний орган зобов’язаний забезпечити право на захист. Крім безпосереднього захисту, присутність адвоката знижує психологічний тиск, запобігає застосуванню сили, створює більш спокійну атмосферу.
Закон визначає низку підстав, що покладають обов’язок забезпечити негайне звільнення затриманого з-під варти, і саме адвокат може забезпечити належне збирання і подання необхідних для цього доказів.
Як діяти у разі затримання
При затриманні за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, необхідно дотримуватись наступного алгоритму дій:
- дізнатися про підстави затримання. Пояснення службових осіб, які здійснили затримання, мають бути чіткими, обґрунтованими і сформульовані простою, зрозумілою для затриманого мовою. Якщо пояснення службових осіб зводиться до перерахування статей законів та кодексів – слід вимагати роз’яснення змісту наведених статей. Важливо дізнатися відомості про осіб, які здійснили затримання: прізвище, ім’я, посада, номер службового посвідчення, яке працівники правоохоронних органів зобов’язані пред’явити. Ця інформація полегшить у подальшому оскарження тих їх рішень, дій чи бездіяльності, які мають ознаки незаконних;
- вимагати ознайомлення і роз’яснення прав, передбачених Конституцією і законами України для затриманих осіб, що є обов’язком службової особи, яка здійснила затримання. Після доставлення до місця тримання затриманих необхідно дізнатися дані особи, відповідальної за перебування затриманих, оскільки така особа відповідає за дотримання всіх прав затриманого. Зокрема, слід вимагати від цієї особи негайної реєстрації, роз’яснення підстав затримання та прав затриманого;
- вимагати складання протоколу про затримання і переконатися у повноті і достовірності відомостей, які до нього вносяться – відомостей про особу, яка склала протокол; дати та точного часу (годин і хвилин) затримання, підстав затримання; результатів особистого обшуку, клопотань, заяв чи скарг затриманого, переліку прав та обов’язків; підпису особи, яка склала протокол. Перед підписанням протоколу слід уважно його прочитати, вимагати внесення до нього всіх даних, особливо – будь-яких своїх зауважень щодо процедури затримання. У протоколі не має залишатись вільних місць, це дозволить запобігти його виправлення. Затримана особа має право отримати під розпис копію оформленого протоколу її затримання;
- вимагати надання можливості повідомити про факт затримання і конкретне місце свого перебування близьких родичів, членів сім’ї чи будь-яких інших осіб на її вибір. Особа має право сама здійснити таке повідомлення, а правоохоронці зобов’язані надати їй засоби зв’язку для цього;
- вимагати надання їй можливості зв’язатися з захисником або на виклик захисника за рахунок держави відразу після затримання і вимагати конфіденційного побачення з ним до першого допиту. Правоохоронці зобов’язані надати особі допомогу у встановленні контакту з обраним нею захисником або з особами, які можуть запросити захисника, а також надати засоби зв’язку для цього. Заборонено надавати рекомендації щодо залучення конкретного захисника. Відмова від захисника, зроблена у відсутності захисника і без надання можливості поспілкуватися з ним конфіденційно, є недійсною і вважається порушенням права на захист, що карається законом;
- вимагати надання можливості пройти огляд лікарем або судово-медичним експертом на власний вибір, якщо у цьому є потреба (у разі отримання тілесних ушкоджень при затриманні), якщо лікар, запрошений правоохоронцями чи установою тримання під вартою, не зафіксував чи не у повній мірі зафіксував їх, або не видав довідки про результати огляду, або взагалі такого огляду не було проведено. Правоохоронці, працівники місця тримання під вартою не повинні ігнорувати жодних таких вимог. Проведення вказаного огляду має відбуватися поза полем зору і межами чутності з боку осіб немедичного персоналу, без додаткових дозволів та інших практичних перешкод. Документи про результати огляду мають надаватись виключно затриманій особі або її захиснику;
- скористуватися своїм конституційним правом на мовчання, тобто не відповідати на запитання, не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом. Будь-які запевнення правоохоронців про те, що мовчання підтверджує підозри і лише надання свідчень покращить становище затриманого, не ґрунтуються на законі. Жодної відповідальності за відмову давати показання чи пояснення у цьому випадку затримана особа не несе.
Закон передбачає право особи оскаржити незаконне затримання до слідчого судді чи до суду, і, відповідно – право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконним затриманням. Сам факт затримання не є доказом вини, це лише процесуальний етап, під час якого особа особливо потребує професійного правового захисту. Своєчасне залучення адвоката, фіксація порушень та виважена процесуальна позиція з перших хвилин здатні суттєво вплинути на результат справи та забезпечити реальний захист прав особи.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
