Олена Нусінова, «Субсидіарная відповідальність в корпоративному управлінні»

Автор: Юрий Шевченко| 7 Листопада 2022 року - 7:09

Поділитися:

Що дає нам субсидіарная відповідальність. І для чого вона потрібна?

Про це розповість Олена Нусінова, Д.Е.Н. MBA, DBA, експерт з корпоративного управління.

У часи економічної кризи, спричиненої воєнним становищем, карантином та іншими причинами, все більше компаній можуть постати перед проблемою неплатоспроможності. Якщо компанії не вдається подолати фінансові проблеми і розрахуватися з кредиторами, то ймовірним сценарієм розвитку подій може стати банкрутство.

За загальним правилом керівник або засновник компанії не відповідає за борги компанії. Однак, із цього правила є виняток – субсидіарна відповідальність у процедурі банкрутства. Субсидіарна відповідальність ставить в один ряд збанкрутілу компанію та її керівників/засновників за усіма непогашеними боргами.

– Пані Олено сьогодні хочу з Вами поговорити саме про «субсидіарну відповідальність». Що це нам дає? І для чого вона потрібна?
– Взагалі субсидіарна відповідальність на рівні виконавчого органу підприємства, існувала досить давно, це такий ефективний механізм з одного боку для убезпечення підприємства від збитків, а в деяких випадках використовується в протилежному вигляді, для здійснення тиску на керівників підприємства.
Субсидіарна відповідальність – це вид цивільно-правової відповідальності. Він застосовується, коли в компанії-боржника недостатньо власного майна, аби сплатити свої борги. У такому разі недостатність коштів покривається шляхом особистих коштів та майна осіб, які своїми діями (розпорядженнями, впливом) спричинили банкрутство. Наразі Закон передбачає субсидіарну відповідальність для членів наглядової ради/ ради директорів в залежності від тієї моделі яку обирає товариство, якщо це дворівнева система і для членів дирекції, якщо це однорівнева система. Це означає те що кожен з членів дирекції чи наглядової ради несе персональну відповідальність за негативні рішення які були прийнятті та привели до якихось збитків товариства. На мою думку, це ефективний механізм, завдяки якому члени наглядової ради, члени виконавчого органу будуть дотримуватися не тільки інтересів мажоритарних акціонерів, зараз якщо ми запроваджуємо таку норму, є бажання чи ні будуть опікуватися усіма інтересами усіх стейкхолдерів. Повертаючись до процесу як приймаються рішення і відповідаючи за вчинені дії це вже в деякому сенсі унеможливлює «кишенькових» директорів і прийняття тих рішень які потрібні виключно комусь зі стейкхолдерів. Тому відповідальність дуже класний інструмент для захисту не тільки мажоритарних акціонерів, а й всіх інвесторів які прийдуть в Україну.
– Олено, якщо я правильно Вас зрозуміла, відтепер за винесені рішення мають відповідати всі та кожний?
– Так така норма дійсно є, але якщо заглибитись в це питання глибше, до прикладу така ситуація: рада директорів чи наглядова рада погодила низьку рішень і було ухвалено колективне рішення, але, хтось з членів проголосував «за», а хтось «проти», то в Законі передбачається що всі несуть субсидіарну відповідальність. Як при цьому убезпечити тих хто не впливав на це рішення, а навпаки висловився «проти» зараз механізми не передбачені, але я вважаю що це не на рівні закону, а на рівні механізмів та процесів які будуть налагоджені в законодавчому полі при імплементації даних норм. За кордом існує дуже такий гарний інструмент це страхування персональної відповідальності D&O, якщо в нас теж запрацює цей інструмент, тоді він може стати підґрунтям для нівелювання цих ризиків. Страхування відповідальності керівників компаній (D&O – від англ. Directors&Officers) – це комплексний вид страхування. У його рамках відшкодовується не тільки той збиток, який топ-менеджер, директор зобов’язаний компенсувати стороні, що постраждала, але й витрати із захисту прав топ-менеджера, директора протягом судового процесу. Претензії можуть бути висунутими у зв’язку з помилковими або недбалими діями керівника. Я не вважаю що це панацея, але для того, щоб ради функціонували, для того, щоб дійсно був інститут органів корпоративного управління треба дивитися з двох боків. По-перше, це захист міноритарних і мажоритарних акціонерів та інвесторів, а по-друге, це захист тієї відповідальності які гіпотетично можуть понести органи управління. Водночас існує ще багато питань, які потребують уточнення на законодавчому рівні або врегулювання Верховним Судом. Попри це, даний механізм є ключовим для захисту інтересів кредиторів від недобросовісних боржників.