Кримінальні ризики стали для українського бізнесу фактором, який доводиться враховувати поряд із фінансовими та операційними ризиками. Робота з бюджетними коштами, податковий спір або звичайна господарська операція за певних обставин можуть перейти у площину кримінального провадження.
Про те, де проходить межа між господарським спором і злочином, чому перші рішення після появи кримінальної проблеми можуть визначити подальшу долю справи та чим стратегічний захист відрізняється від набору процесуальних дій, говоримо з Денисом Терещенком – керуючим партнером адвокатського об’єднання ALERTES, адвокатом, який спеціалізується на White-Collar Crime та стратегічному захисті бізнесу у кримінальних провадженнях.
Наскільки сьогодні реалістичним для власника звичайного працюючого бізнесу є сценарій, за якого його компанія потрапляє в поле зору правоохоронців? Чи обов’язково має бути реальне правопорушення?
– Якщо говорити відверто, сьогодні для потрапляння в поле зору правоохоронців не завжди обов’язково вчиняти протиправні дії, не кажучи вже про якусь системну злочинну діяльність.
Іноді достатньо бути економічно активним, генерувати прибуток, бути помітним у своїй сфері. Часом складається враження, що ми повертаємося до давно забутих часів, коли фраза «була б людина, а справа знайдеться» вже не виглядає лише жартом.
Поріг для початку досудового розслідування досить низький: часто достатньо рапорту оперативного працівника про виявлений «злочин», а джерела такої інформації не розкриваються.
Та сама по собі можливість швидко розпочати розслідування, на мій погляд, не є головною проблемою. Значно важливіше – якими методами воно потім проводиться.
Що ви маєте на увазі?
– Основна проблема в тому, що нерідко розслідування розпочинається не зі збору доказів шляхом витребування та аналізу документів або навіть тимчасових доступів, а одразу з обшуків та вилучення майна. Майно формально визнається речовим доказом, після чого перед слідчим суддею ставиться питання про накладення на нього арешту.
Тобто там, де можливо об’єктивно розібратись та встановити істину найменш шкідливим способом, слідчі та оперативні підрозділи обирають найбільш грубий та різкий спосіб взаємодії з підприємцем.
До речі, я не належу до адвокатів, які вважають будь-який обшук проявом тиску.
Якщо є перевірена інформація про те, що дійсно вчиняються протиправні дії, існує ризик знищення доказів і немає часу на використання інших процесуальних механізмів, обшук може бути чи не єдиною реальною можливістю встановити фактичні обставини.
Питання виникають тоді, коли такий ступінь втручання об’єктивно не потрібен. У нашій практиці були ситуації, коли після безрезультатного обшуку слідчий все одно звертався до компанії із запитом про надання документів або отримував тимчасовий доступ до них. І тоді виникає питання: яку мету переслідували, вдираючись в офіс компанії – докази зібрати чи налякати?
Коли до вас приходить підприємець уже з кримінальним провадженням, як ви визначаєте, наскільки серйозна ситуація?
– Для того щоб дати належну оцінку ситуації, нам спочатку потрібно самим розібратися в обставинах, які вже зацікавили правоохоронців.
Ми витребовуємо та вивчаємо документи, що стосуються цих обставин, формуємо власну об’єктивну оцінку і відверто повідомляємо її клієнту, нічого не прикрашаючи. Вже після цього будуємо стратегію захисту, виходячи з власного розуміння картини та досвіду.
Головне – не вводити клієнта в оману заспокійливими розповідями про необґрунтованість претензій та легкість протидії. Не потрібно недооцінювати процесуальних опонентів та їхню мотивацію до активної роботи.
А якщо після власного аналізу ви самі бачите, що позиція клієнта слабка?
– Якщо ми також бачимо не дуже гарну перспективу для клієнта, то в першу чергу пропонуємо алгоритм дій, який дозволить мінімізувати ризики: не допустити завищення кваліфікації дій конкретних осіб, появи додаткових вигаданих епізодів там, де їх не може бути, протидіяти надмірному процесуальному тиску.
Але все це обов’язково на самому початку узгоджується з клієнтом, щоб у нас було однакове розуміння результату, до якого ми йдемо.
Якщо очікування клієнта нереалістичні або ми розуміємо, що не можемо йому допомогти, відмовляємося від співпраці, пояснюючи причини.
Які кримінально-правові ризики сьогодні найбільш характерні саме для бізнесу?
– Робота з бюджетними коштами – це суцільний кримінальний ризик.
На сьогодні склалась така ситуація, що майже будь-який контракт на більш-менш значну суму потенційно може стати предметом кримінального провадження. Правоохоронні органи фактично починають втручатися в оцінку господарських відносин: аналізують ефективність управлінських рішень, істотні умови договорів, ціни товарів і послуг, а різниця між їхнім баченням та фактичними умовами договору часто трактується як збитки державі.
Окрема проблема – надмірна криміналізація податкових спорів.
Несплата податків може мати різні причини, але БЕБ часто бачить лише умисне ухилення з відповідними наслідками: кримінальним провадженням і повним набором слідчих та процесуальних дій.
У результаті компанія поряд із фінансовою або податковою проблемою змушена паралельно вирішувати ще й проблему кримінально-процесуального переслідування. Хоча першопричиною нерідко залишається саме податковий спір, який повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Ми все ж таки бачимо багато публікацій правоохоронців про розкрадання бюджетних коштів. Де проходить межа між господарською діяльністю і злочином?
– Клієнтам я пояснюю це на досить простому прикладі. Логічно, що постачальник намагається продати товар якомога дорожче. Самої цієї обставини недостатньо, щоб зробити висновок про злочин.
Бізнес для того й існує, щоб заробляти. У ціну входять закупівельна вартість, логістика, зберігання, податки, зарплати, фінансування, ризики, поточна ситуація на ринку і, зрештою, прибуток підприємця.
Зовсім інша ситуація, якщо під час досудового розслідування буде встановлено, що різниця у вартості – це не результат господарської діяльності, а наслідок заздалегідь узгодженої схеми. Наприклад, у телефонних розмовах або вилученому листуванні зафіксовано домовленості про штучне завищення ціни та подальший розподіл отриманих коштів між учасниками змови.
Тоді пояснювати все звичайною господарською діяльністю буде складно.
Тобто принципова різниця – у фактичних обставинах укладення та виконання договору. Прибуток сам по собі не перетворює господарську операцію на злочин. Значення має те, як саме цей прибуток був отриманий, з яким умислом діяли люди і про що вони насправді домовлялися.
Наскільки взагалі прогнозованим сьогодні в Україні є кримінальний процес для бізнесу?
– Якщо говорити в цілому, то, на жаль, ми можемо давати свою юридичну оцінку подіям та обставинам, але вона дуже часто не збігається з тим, як трактують закон правоохоронці або суди в кожному конкретному випадку.
На сьогодні є серйозні проблеми з принципом правової визначеності. Завжди потрібно враховувати велику кількість практичних чинників – починаючи від особи клієнта, його політичного або фінансового статусу і закінчуючи конкретним органом, який розслідує справу, чи судом, який її розглядає.
У двох абсолютно однакових ситуаціях рішення можуть бути кардинально протилежними. Тому працюємо в дуже нестабільних умовах. Але вже як є.
До переходу в адвокатуру ви 12 років працювали в прокуратурі. Щось у роботі правоохоронної системи після переходу на сторону захисту почали сприймати принципово інакше?
– Є одна річ, яку я завжди сприймав і продовжую сприймати негативно – штучне створення проблем кримінально-правового характеру. І коли перебував усередині правоохоронної системи, і зараз, продовжуючи займатися кримінальним правом уже в статусі адвоката.
Вважаю, що така діяльність найбільше дискредитує правоохоронців, які вдаються до подібних практик.
Далеко не в кожному кримінальному провадженні можна говорити про тиск на бізнес, не кожен обшук – це психологічний вплив. Але коли претензії необґрунтовані, а втручання надмірне, це завжди відомо обом сторонам – і обвинуваченню, і захисту.
Діяти в такий спосіб вважав і вважаю неприпустимим. Це не має нічого спільного із захистом інтересів держави.
Яку найбільшу помилку може зробити сам власник бізнесу, коли з’являється кримінальна проблема?
– Неадекватно оцінити ситуацію та її можливі наслідки.
Не будучи фахівцем саме у кримінальному процесі, людина може добросовісно помилятися, не знаючи певної інформації або неправильно оцінюючи вже наявні відомості.
Ми ніколи не ліземо в бізнес-процеси та не намагаємося керувати компаніями, схиляючи до тих чи інших рішень. Але професійно розібратися в кримінально-правовій проблемі, дати їй оцінку та запропонувати конкретний план дій може фахівець, який має відповідні компетенції.
Кожен має займатися своєю справою. Ви ж не лікуєте складні хвороби підручними засобами або за допомогою інтуїції.
Тоді чи повинен бізнес залучати адвоката з кримінального права постійно, ще до виникнення будь-яких проблем?
– Не думаю. У великих компаніях, як правило, є свій штат професійних юристів, які супроводжують поточну діяльність підприємства. Вони сильні у своїй спеціалізації.
Адвокат у кримінальних провадженнях – це певною мірою ризик-менеджер. Він з’являється, коли попередні механізми управління ризиками вже не спрацювали або проблема виникла раптово й одразу має характер кримінальної кризи.
Не скажу, що адвокат нашої спеціалізації має бути в компанії щодня. Не можемо ми кожного дня інструктувати персонал, як поводитися під час обшуку або на допиті. На мою думку, це лише створить зайву напругу в колективі та питання: чим таким кримінальним займається підприємство, якщо його до цього постійно готують?
Але з ключовими клієнтами – власниками бізнесу – ми завжди на зв’язку і готові дати пораду щодо конкретних питань та можливих кримінально-правових ризиків.
Головне пам’ятати про межу: ми не консультуємо, як правильно вчиняти протиправні дії та не попастися. Це фактично вже форма співучасті. Ми можемо роз’яснити вимоги кримінального закону та можливі наслідки тих чи інших дій через призму кримінального переслідування.
Що в кримінальному провадженні зрештою обходиться бізнесу найдорожче?
– Найдорожче у складному кримінальному провадженні бізнесу обходиться зволікання на перших етапах. Помилкові рішення, прийняті на старті, боляче відгукуються в подальшому.
Несвоєчасно надана інформація та підтверджуючі документи можуть потягнути за собою надмірний інтерес і виявлення ще більш чутливих проблем, ніж ті, про які йшлося на початку.
І навпаки, максимальна відвертість там, де цього не вимагала ситуація, може призвести до загострення проблеми, якої можна було уникнути або яку можна було виправити, не допускаючи кризи.
Тому для кожної дії мають бути своє місце і свій час. Головне – відчувати, коли саме і що саме потрібно робити.
Тоді що ви вкладаєте у поняття стратегії захисту? Чим вона відрізняється від просто якісного виконання окремих процесуальних дій?
– Стратегія захисту у складних «білокомірцевих» кримінальних провадженнях завжди має індивідуальний характер. Немає якоїсь універсальної методички, яка підходить до всіх справ.
Плануючи свої дії, потрібно в першу чергу мати власну оцінку ситуації, яка ґрунтується не лише на розповідях клієнта, а більшою мірою на підтверджуючих документах.
Потрібно враховувати не лише норми закону, а й велику кількість зовнішніх факторів – можливий політичний контекст, наявність або відсутність додаткової мотивації у правоохоронців до вчинення тих чи інших дій, вміти прогнозувати розвиток подій.
І головне – не нашкодити клієнту. Ви можете дуже круто перемогти процесуальних опонентів, але в результаті загубити бізнес клієнта. Чи буде це потрібним результатом? Великі сумніви.
Після 12 років у прокуратурі та 7 років адвокатської практики ви більше чи менше довіряєте українській правоохоронній системі?
– Я не можу сказати, що з роками у мене з’являється більше довіри до правоохоронної системи в цілому. Але я не відношу себе і до тієї категорії, яка однозначно стверджує, що все дуже погано і нічого неможливо виправити.
Насправді дуже багато залежить від керівництва конкретних органів, тобто визначальну роль відіграє людський фактор. Деякі проблеми, які на перший погляд здаються глобальними та непохитними – безпідставні невідкладні обшуки, розслідування проваджень не своєї підслідності, затягування строків тощо – вирішуються буквально декількома нарадами на найвищому рівні.
Правоохоронна система за своєю природою дуже ієрархічна. Те, які практики в ній стають допустимими, а які припиняються, значною мірою залежить від позиції конкретного керівника.
Тому я оптимістично дивлюся у майбутнє та вірю у можливість позитивних змін.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
