На початку травня разом із командою НВП «Енерго-Плюс» я відвідав IFAT Munich 2026 — найбільшу світову платформу екологічних технологій. За чотири дні вона зібрала у Мюнхені близько 142 000 відвідувачів та понад 3 400 компаній із близько 60 країн.
На таких подіях цікаво не лише дивитися на нові рішення, а й спостерігати, як змінюється сама логіка професійної дискусії.
IFAT довгий час асоціювався насамперед із екологічними технологіями. Але цього року склалося враження, що тема стала значно ширшою. У центрі розмов опинилися не стільки окремі технології, скільки питання доступу до ресурсів, стійкості систем і здатності економік працювати в умовах невизначеності.
Ось п’ять сигналів, які, на мою думку, варто враховувати українському бізнесу.
1. Екологічні технології стають частиною економічної політики
Екологічні технології дедалі частіше обговорюють не як окремий «зелений» сектор, а як елемент промислової політики.
На IFAT це було помітно за складом учасників і темами дискусій. У центрі були не лише виробники технологій, а й представники урядів, Європейської комісії, промислових асоціацій та міжнародних делегацій.
Причина проста: питання ресурсів уже напряму впливає на конкурентоспроможність економік. Йдеться про сировину, воду, енергію, логістику, безпеку інфраструктури та стійкість ланцюгів постачання.
2. Циркулярна економіка починає рахуватися у ВВП, а не лише у відсотках переробки
Однією з найбільш предметних дискусій стала презентація дослідження Boston Consulting Group для Федерації німецької промисловості.
Його висновки показують, наскільки прагматично сьогодні розглядають тему ресурсів.
За оцінками авторів, до 2045 року валова додана вартість циркулярної економіки в Німеччині може зрости більш ніж удвічі — із приблизно €60 млрд до €125 млрд. Додатковий накопичений економічний ефект оцінюється до €880 млрд. Ще одна цифра, яка активно обговорювалася під час заходу: від 20% до 40% імпорту стратегічної сировини потенційно може бути заміщено повторним використанням матеріалів і переробкою.
Це вже інша рамка розмови. Ідеться не лише про зменшення відходів. Ідеться про продуктивність економіки, меншу залежність від імпорту та більш передбачувану модель розвитку промисловості.
3. Вода переходить із категорії комунальної послуги у категорію критичної інфраструктури
Однією з центральних тем IFAT став European Water Industry Summit — окрема дискусія про воду як фактор стійкості та довгострокового економічного розвитку.
При цьому акцент був не лише на очищенні чи повторному використанні. Серед ключових ризиків обговорювалися фізична безпека інфраструктури, кіберзагрози, дефіцит води, повені та екстремальна спека.
Це збігається з ширшим порядком денним ЄС. У 2025 р. Європейська Комісія представила European Water Resilience Strategy та визначила орієнтиром підвищити водну ефективність у ЄС щонайменше на 10% до 2030 року. Серед пріоритетів – скорочення втрат у мережах, модернізація водної інфраструктури, повторне використання води та впровадження цифрових рішень.
Цікаво, що вода дедалі частіше розглядається не як окремий сектор комунального господарства, а як фактор безперервності роботи економіки.
Це видно і за інвестиційними пріоритетами багатьох країн: водну інфраструктуру дедалі частіше обговорюють в одному ряду з енергетикою, транспортом і цифровими мережами – як базову умову стійкості економіки.
4. Ресурсна ефективність починає конкурувати з масштабом
Ще один мотив, який постійно повторювався під час дискусій, — економічна цінність більш ефективного використання вже доступних ресурсів.
Голова дорадчої ради IFAT Йоганнес Кірхгофф прямо пов’язав перехід до циркулярної та ресурсоефективної економіки зі стабільністю, ресурсною стійкістю, економічним зростанням і конкурентоспроможністю.
У практичній площині це означає перехід від логіки «споживати більше для зростання» до логіки «створювати більше вартості з тих самих ресурсів».
Йдеться про зменшення втрат, довший життєвий цикл матеріалів, повторне використання, цифрове управління потоками ресурсів та підвищення продуктивності вже наявної інфраструктури.
Це не виглядає як короткостроковий тренд — радше як поступова зміна економічної логіки.
5. Стійкість інфраструктури стає питанням управління ризиками, а не лише технічної надійності
Ще кілька років тому тема захисту критичної інфраструктури переважно залишалася професійною дискусією операторів систем. Сьогодні вона дедалі більше переходить у площину економіки та управління ризиками.
На IFAT окремо говорили про захист інфраструктури від фізичних атак і кіберризиків, а також про готовність систем працювати в умовах екстремальних сценаріїв.
Це відображає ширший європейський контекст. На початку 2026 року в Німеччині стався один із найбільш обговорюваних інцидентів останніх років у сфері критичної інфраструктури — після підпалу кабельної інфраструктури в районі Берлін-Ліхтерфельде без електропостачання залишилися близько 45 000 домогосподарств і понад 2 200 підприємств, а повне відновлення тривало кілька днів. Через відключення тимчасово переходили на резервне живлення лікарні, виникали перебої зі зв’язком, транспортом і роботою базових сервісів. Інцидент став приводом для ширшої дискусії в Німеччині про фізичну безпеку критичної інфраструктури, резервування систем і готовність до нестандартних сценаріїв.
На цьому фоні окремий акцент IFAT на захисті інфраструктури від фізичних атак, кіберризиків, дефіциту ресурсів і кліматичних факторів виглядав уже не як прогноз на майбутнє, а як відповідь на ризики, які європейські економіки починають сприймати як цілком практичні.
Якщо підсумовувати: головний висновок після IFAT у тому, що розмова про інфраструктуру стала менш технічною й значно більш економічною.
Питання більше не лише в тому, як будувати швидше чи дешевше. У центрі уваги дедалі частіше опиняються інші критерії: наскільки система залежить від зовнішніх ресурсів, як працює в умовах перебоїв, чи здатна адаптуватися до змін і який запас стійкості має.
Для України ця дискусія звучить особливо актуально. Частину викликів, які сьогодні активно обговорюють на міжнародних майданчиках — стійкість інфраструктури, резервування систем, безперервність роботи, адаптацію до нестабільності — український бізнес і громади вже проходять не як теоретичні сценарії, а як практичний досвід останніх років.
Це не означає, що ми маємо універсальні відповіді. Але український досвід дедалі частіше може бути цікавим партнерам як приклад швидкої адаптації та роботи в умовах високої невизначеності.
Водночас міжнародний порядок денний рухається далі — у бік ресурсної ефективності, циркулярних моделей і довшого життєвого циклу інфраструктури.
Для інвесторів і партнерів ці фактори стають частиною оцінки бізнесу. Важливо не лише те, скільки компанія виробляє або будує, а й наскільки керованою, стійкою та ресурсно ефективною є її операційна модель.
Саме тому дискусія про циркулярну економіку, ресурсну безпеку та стійкість інфраструктури вже не виглядає окремим «екологічним» напрямом. Це одна з мов, якою в найближче десятиліття говоритимуть про конкурентоспроможність.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
