У межах спецпроєкту «ЛІДЕРКИ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ: ВІД ВИКЛИКІВ — ДО ВПЛИВУ» ми поговорили з Тетяною Авраменко — СЕО та керуючою партнеркою ресторанів «Веранда на Дніпрі», Fenix, Fenix Beach Club, Veranda on the Sea (Хорватія) та Oishi Ba.
Ця розмова — про лідерські рішення, які тримають людей, зберігають команди, дають відчуття безпеки та формують культуру взаємодії через гостинність.
– Що для вас сьогодні означає бути жінкою-лідеркою у сфері гостинності — не за титулом, а за реальним впливом?
Тетяна Авраменко: жінка-лідерка для мене, як сьогодні, так і завжди – це берегиня бізнесу, берегиня команди, берегиня атмосфери. В моєму випадку атмосфера в ресторані, яка дуже коливається і залежить від настрою як людей персоналу, так і людей-гостей.
Тому це жінка, яка завжди в ресурсі, не дивлячись ні на що, що відбувається за вікном. Це жінка, яка справжня і навіть якщо вона хвилюється або переживає, вона може втримати свою емоцію, але не соромиться сказати про свої переживання. Тобто справжня, це справжня жінка, це великий професіонал.
Тому що сьогодні вже давно емансипація, скажімо так, розвивається дуже активно. Тому жінка, як і чоловік, лідер, це обов’язково професіонал, який має вміти своїм персональним прикладом показати всім співробітникам, як треба робити, що треба робити і чому саме так треба робити.
Тобто, якщо виділити, скажімо так, три пункти, то перший пункт – це жінка, яка любить свою роботу і являється берегинею свого бізнесу. Та жінка, яка великий професіонал і своїм прикладом може показати, як треба робити, що треба робити. І це справжня жінка, яка може переживати, але вміє завжди керувати своїми емоціями.
– Ресторанний бізнес — це про сервіс, емоції й людей. Які управлінські рішення виявилися для вас найскладнішими за останні роки війни?
Тетяна Авраменко: Так, абсолютно точно. Ресторанний бізнес – це люди, це емоції, це живий бізнес. Це бізнес, який не керується машинами, який керується тільки людським настроєм, який залежить від людського наповнення з усіх боків.
Україна живе і за Україною майбутнє. Але, звичайно, дуже важко в ці часи війни втримати персонал. І мені, як і будь-якому керівнику, дуже важко даються рішення по скороченню персоналу.
Важко даються рішення по скороченню якихось конкретних вакансій. Саме тому, що кожна людина, яку ми будуємо, яку ми навчаємо, це наш член команди. Це людина, в яку ми вкладаємо душу, силу.
Хочу вам сказати, що нам вдалося втримати велику кількість нашого персонала ще з відкриття. Тому у нас невеликі втрати, у нас дуже невисокий процент тикучості персонала — у нас 2 відсотки тикучості кадрів. Ми об’єднали більш деякі обов’язки в одну вакансію.
– Як змінюється роль лідера, коли бізнес працює в умовах постійної невизначеності та стресу для команди?
Тетяна Авраменко: Це про те, з чого я починала: жінка-лідер має бути берегинею бізнесом. Сьогодні з психологічної точки зору, психологами вже це доведено, що всі люди, які приходять на роботу сьогодні, хочуть, в першу чергу, безпеки.
Люди хочуть безпеки. Вони цю безпеку хочуть відчувати на роботі, якою має дати керівник.
Керівник має бути і вислухати, і підтримати, і дати надію, і дати розуміння в стабільному завтра, і дати можливість мати надію на те, що буде краще. Роль лідера змінюється: якщо лідер – це професіонал своєї справи, то зараз це ще має бути людина-оберіг, до якої може звернутися кожен член команди.
– Ви керуєте проєктами як в Україні, так і за кордоном. У чому ключова різниця в підходах до управління та лідерства в міжнародному контексті?
Тетяна Авраменко: кожна країна – це окрема культура. Якщо ви хочете робити бізнес в якійсь іншій країні, то треба не просто зважати, а вивчити спочатку культуру цієї країни, особливості цієї країни, цінності людей цієї країни.
Не будуть їсти борщ в Хорватії саме тому, що в Хорватію приїздять люди відпочивати у море і їсти морепродукти. Це ми пройшли на власному досвіді.
Але якщо ти робиш бізнес за кордоном, ти маєш розуміти, що тобі треба в цій країні розраховувати на жителів цієї країни або на туристів цієї країни і задовольняти саме їх потреби.
Мені трошки легше, тому що в нас працює наш персонал — на сезон приїздить наш персонал, і працює лише невелика кількість хорватського персоналу разом з нами. І вже, можна так сказати, що за п’ятий сезон вони стали повністю частиною нашої команди.
Але, звичайно, люди за кордоном мають цінності, які відрізняються. А крім того, великий внесок в цінності зробила війна.
– Які цінності для вас є незмінними у бізнесі — незалежно від країни, формату чи масштабу проєкту?
Тетяна Авраменко: У нас завжди є основні три цінності, які лідирують у будь-якому бізнесі. Це обов’язково професіоналізм, це обов’язково чесність. І чесність стосується як чесності всередині команди з персоналом, так і чесності з гостям, так і чесних цін, так і чесних продуктів — і всього чесного.
І третя основна цінність — це любов до своїх справ. Ми про атмосферу, ми про те, що на роботу треба ходити з задоволенням, ми про посмішку від душі.
«Навіть якщо ми будемо виробляти машини, ми будемо це робити з любов’ю, будемо робити це чесно і обов’язково дуже професіонально»
– Як ви будуєте культуру відповідальності та довіри всередині команд, де сервіс напряму залежить від людського фактора?
Тетяна Авраменко: У нас є професійний HR-директор з командою людей, який постійно працює в цьому напрямку. Ми проводимо навчання стосовно культури, впровадження цінностей нашої компанії.
У нас є скриня фідбеку, коли кожна людина, яка навіть хотіла лишитися анонімною, може лишити своє питання, побажання, зауваження. Є регулярні щомісячні опитування онлайн з можливістю написати свої персональні зауваження.
Також у нас проходять щомісячні збори всієї команди — починаючи від прибиральниці і завершуючись керівниками підприємства в цілому — щоб кожна людина бачила труд іншої людини і могла задати питання будь-кому.
А сервіс… сервіс завжди залежить напряму від людського фактора. В ресторанах так точно. Це парковка, дорога до ресторану, гардероб, як тебе зустрів хостес, як тебе провели, як посадили.
Не виспався парковщик, не посміхнувся — людина вже отримала негатив на вході. І ми вже не розуміємо, чому людина потрапила в ресторан з поганим настроєм, тому що їй, наприклад, не посміхнувся парковальник.
– Чи відчуваєте ви, що жінки в бізнесі сьогодні мають інший тип сили — більш гнучкий, емпатійний, але водночас рішучий?
Тетяна Авраменко: Я взагалі вважаю, що успішний бізнес відбувається лише в синергії чоловіків і жінок, тому що ми кардинально різні і кожен з нас може закривати свої питання і робити це краще, ніж інший.
Так, жінка-керівник, з моєї точки зору, мабуть, сьогодні розумніше, тому що жінка більш емпатичніша — це правда. І, можливо, більш імпульсивна. Жінка більш балансує.
Але коли в тебе є синергія з партнером чоловіком або з шеф-кухарем чоловіком — це працює, як на мене, ідеально.
– Які внутрішні опори допомагають вам залишатися стійкою та приймати складні рішення без втрати людяності?
Тетяна Авраменко: Я завжди підпитуюся енергії від моєї сім’ї, тому що це найважливіше для будь-якої жінки. Я подивилася, як мій син посміхається, побачила, що він здоровий, що він грається, щасливий — і все, в мене вже заряд на цілий день.
Я дуже люблю займатися спортом, люблю подорожувати по можливості — там також беру свої натхнення.
І дуже люблю бачити результати своєї роботи. Коли ми отримуємо якийсь класний проєкт і крутий результат — це бере натхнення іще на мільйони проєктів вперед.
– Як, на вашу думку, бізнес у сфері гостинності може впливати на суспільство й формування нової культури взаємодії в Україні?
Тетяна Авраменко: Обов’язково може, тому що культура їжі – це культура нації в цілому. Що їсти, як їсти, як думати над тим, що ти їси, з якого продукту формується твоя їжа, який рівень сервісу, як спілкуватися, як слухати музику під час їжі — це все комплекс.
Ми ж не продаємо їжу, ми продаємо емоцію. Ми навчаємо людей правильному харчуванню, навчаємо людей святкувати свята, допомагаємо людям організувати свята.
Гарні ресторани обов’язково формують культуру в країні і допомагають людям.
– Який головний урок лідерства ви винесли за останні роки — і що б порадили жінкам, які сьогодні беруть на себе більше відповідальності та впливу?
Тетяна Авраменко: Я б порадила жінкам, які беруть на себе відповідальність за свій бізнес, в першу чергу розуміти, що не треба нікуди поспішати.
Треба дуже уважно рахувати всі ризики. Війна, ковіди — це ті часи, коли імпульсивно ми можемо кудись побігти, щось зробити, не дораховуючи до кінця рівень ризиків. Тому перше і головне — не поспішати і дуже зважено рахувати бізнес.
І другий урок, який я несу все своє життя: наша сила — це наша команда. Я дуже рекомендую вирощувати собі кадри, берегти свої кадри, займатися ними, розвивати їх і разом з ними йти вперед.
Матеріал підготовлено в межах спецпроєкту «ЛІДЕРКИ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ: ВІД ВИКЛИКІВ — ДО ВПЛИВУ» бізнес-видання «ПЕРШИЙ БІЗНЕСОВИЙ».
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
