Коли інститути під тиском, саме освіта створює середовище, де зберігається зв’язність суспільства. Підземні класи, мобільні лабораторії, психоемоційні програми для дошкільнят, STEM-квести й цифрові платформи — це вже не експерименти, а робочі рішення. Вони інтегровані в кризовий контекст і зростають разом із запитом на адаптацію. Системна підтримка з боку міжнародних партнерів і гнучкість на місцях доводять: інфраструктура знань розвивається навіть тоді, коли країна веде боротьбу за саме існування.
Далі розглянемо, які саме рішення вже реалізуються в різних регіонах України.
У відповідь на безпекові загрози в містах, розташованих поблизу лінії фронту, таких як Харків, Запоріжжя, Миколаїв, з’явився унікальний формат — підземні школи. У Харкові, де понад 3 із 4 учнів навчаються дистанційно, відкриття класів у спеціально обладнаних бомбосховищах стало справжнім проривом. Понад 3 000 дітей отримали можливість повернутися до очного навчання, і це — лише перша хвиля. А у Запоріжжі підземні класи розмістили у справжньому антирадіаційному укритті — колишньому підвалі старої школи, який тепер приймає до 500 учнів одночасно.
Ще одна відповідь на виклики війни — ініціатива “2 на 2”, впроваджена UNICEF. Вона дає змогу дітям дошкільного віку отримувати психоемоційну підтримку, базові навички саморегуляції, соціалізації та навчання через гру. Понад 7 700 вихователів пройшли навчання, а сама програма вже впроваджується в багатьох громадах, які прийняли внутрішньо переміщених осіб.
Паралельно розвивається проєкт “Science Kids”, який перетворює науку на засіб подолання травми. Діти запускають ракети з соди, моделюють вулкани, досліджують світ навколо — і поступово відновлюють здатність радіти. Ці наукові квести проводять психологи разом з волонтерами INSCIENCE.
Надійною опорою для української системи стала програма Світового банку LEARN (Lifting Education Access and Resilience in Times of Need) — $415 мільйонів на укриття, шкільний транспорт, підручники та підвищення кваліфікації вчителів. Вона вже охопила сотні шкіл і має потенціал охопити понад 1 мільйон учасників освітнього процесу до кінця 2025 року.
Серед ключових досягнень — зростання частки шкіл із повноцінними укриттями з 68% до 80% та модернізація цифрових платформ для дистанційного навчання. Деякі громади, наприклад у Тернопільській та Львівській областях, впроваджують локальні стратегії мікронавчання — короткі інтенсиви з фокусом на soft skills, IT та фінансову грамотність.
Україна також продовжує реалізацію реформи “Нова українська школа”, попри виклики. НУШ уже охопила учнів 1–6 класів, а пілотування старших профільних шкіл триває у понад 30 академічних ліцеях, які готують базу для повного запуску профільної освіти у 2027 році.
Освіта як інструмент відновлення і стабілізації
У кризовому середовищі ефективною залишається лише та освітня модель, яка здатна адаптуватися швидко і системно. Україна створює нову конфігурацію — не на рівні експериментів, а через впровадження рішень, які працюють в умовах постійного ризику. Підземні класи, мобільні формати для дошкілля, освітньо-наукові ініціативи для дітей у громадах, інвестиції в цифрову інфраструктуру — все це формує цілісну відповідь на виклики безпеки, мобільності та доступу.
Мова вже не про збереження структури, а про створення нової моделі — масштабованої, гнучкої, вбудованої у реальність.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
