Цифровізація стрімко переформатовує культурний простір України. Онлайн-платформи, доповнена реальність, NFT, big data та штучний інтелект відкривають для митців нові можливості, ламаючи традиційні правила гри. Арт більше не прив’язаний до фізичних просторів – він живе в браузерах, метавсесвітах і блокчейнах. Але разом із цими проривами приходять і виклики: питання авторського права, знецінення творчості, монополізація цифрових платформ. Культура зазнає такої ж трансформації, як і за часів Гутенберга, коли друкарський верстат зробив книги доступними, а разом із цим змінив саме поняття знань і інформації.
Нові цифрові формати: NFT, VR-виставки та інтерактивний арт
Ще кілька років тому NFT здавалися хайпом, але сьогодні вони стали частиною арт-економіки. Українські митці, як-от Waone Interesni Kazki або Tania Rivilis, успішно продають цифрові роботи через блокчейн, отримуючи роялті з кожного перепродажу. Це не просто тренд – це можливість обходити традиційні галерейні структури та напряму взаємодіяти з аудиторією.
VR-музеї та онлайн-галереї теж виходять у топ. PinchukArtCentre і «Мистецький Арсенал» експериментують із форматами, що дозволяють глядачам не просто бачити мистецтво, а занурюватися в нього. Завдяки VR експонати стають інтерактивними, а виставки – глобальними. Ти можеш бути в Києві чи Нью-Йорку, але потрапити в ту саму галерею одним кліком.
AI в культурі: партнер чи загроза?
Штучний інтелект уже не просто допомагає – він створює мистецтво. В Україні AI використовується для генерації картин, музики, кіносценаріїв. Українська компанія Reface працює над deepfake-анімаціями, які відкривають нові можливості для цифрового театру. Але тут виникає моральна дилема: якщо алгоритм малює, пише чи компонує музику, хто справжній автор?
AI також стає must-have інструментом для аналізу культурних даних. Великі масиви інформації допомагають передбачати тренди, аналізувати вподобання аудиторії, адаптувати контент під запити. Це новий рівень взаємодії з публікою – персоналізований, чітко таргетований, майже пророчий.
Цифрова нерівність: не всім пощастило?
Проте не всі можуть увірватися в цю цифрову гонку. В Україні зберігається значний цифровий розрив: у селах інтернет часто слабкий, техніка дорога, а знання про NFT чи AI є лише у вузького кола людей. Це створює ситуацію, коли цифрова культура доступна лише тим, хто вже має ресурси.
Незалежні художники та музиканти також стикаються з бар’єрами. Генеративне мистецтво, VR-перформанси чи NFT-продажі вимагають не тільки таланту, а й грошей на софт, рекламу, маркетинг. Тут на допомогу приходять гранти, меценати та спільнокошти – адже без інвестицій у технології мистецтво ризикує залишитися на узбіччі цифрового прогресу.
Шанс чи пастка?
Цифровізація відкриває перед українською культурою унікальні можливості: митці можуть продавати роботи без посередників, театри – виходити в онлайн, музеї – залучати глядачів з усього світу. Але разом із цим зростає ризик залежності від алгоритмів, монополізації платформ та втрати фізичної взаємодії. Графік відображає ключові тенденції цієї трансформації: ріст NFT-ринку в Україні до 25,88 тис. користувачів у 2025 році демонструє стабільне прийняття блокчейн-монетизації, тоді як 85% IT-фахівців та 89% маркетологів вже інтегрували AI у свою роботу. Це свідчить про потужний перехід до цифрових стратегій, але також піднімає питання про втрату людської автентичності в творчих процесах. Автоматизація 26% робочих завдань у креативних індустріях підкреслює, що технології стають не просто інструментом, а конкурентом для традиційних митців.
Що буде далі? Культура не зникне – вона трансформується. Усе залежить від того, чи зможе Україна не просто наздогнати цифровий світ, а й задати свій темп. Щоб не залишитися лише глядачами глобального цифрового шоу, а стати його творцями.
(на основі досліджень Statista, Elbuz, Marketer.ua та Goldman Sachs)
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
