У платіжках знову фіксована цифра — 4,32 грн за кіловат-годину. Кабінет Міністрів продовжив дію цього тарифу для всіх побутових споживачів до 31 жовтня 2025 року (постанова № 480 від 29 квітня 2025 р.). Формально — це спроба забезпечити стабільність у період високої енергетичної напруги. Але в реальності — це компромісне рішення, яке має як очевидні переваги, так і довгострокові ризики. Для кого така модель вигідна, а хто втрачає більше — питання, що вимагає глибшого аналізу.
Фіксація для всіх — плата бізнесом
Загальна ставка звучить справедливо. Проте вигода від неї — неоднорідна. Сім’я у затишній оселі сплачує за рівнозначний кіловат, як пересічне ФОП, що має власний офіс, техніку, поняття «робочий графік». Домогосподарства з електроплитами — в рівних умовах із тими, що тримають електрокотел чи обігрівач. Ця уніфікація приховує реальні відмінності споживання.
Зазначена фіксація в центрі уваги подобається середньостатистичному споживачу: економія бюджету гарантована щомісяця. Та бізнес переходить на ринкові умови, де ціна вища вдвічі (або навіть більше), ніж у соцсекторі — це підсилює нерівність, адже приватний сектор залишається захищеним.
Електроопалення — винятки, яких немає
З 1 лютого 2025 р. діяла спеціальна умова для тих, хто обігріває дім електрикою — до 2000 кВт·год тариф складав 2,64 грн, все що понад — 4,32 грн. Але ця система вписувалася лише в опалювальний сезон, що завершився 30 квітня. Станом на червень-липень подібної диференціації немає — для всіх одна ціна, навіть якщо обігрів залишається енергетично витратним.
«Тимчасова» фіксація як стала норма
Фіксація 4,32 грн з’явилася під час максимуму введення ПСО — спочатку до 30 квітня 2025 року, потім пролонгована до жовтня. Подібний підхід ускладнює формування довгострокової стратегії енергетичної незалежності. Навіть ринкові гравці залишаються осторонь: держава перекладає навантаження на бюджет, витримуючи баланс між стабільністю та фінансовим дефіцитом енергосистеми.
Міжнародне порівняння: плюс чи мінус?
У європейських країнах середня ціна для домогосподарств сягала близько 0,295 євро/кВт·год у 2024 році, що приблизно 12 грн за курсом . При такій вартості стимулюють будівництво нових потужностей, працюють законодавчі інструменти енергоефективності. В Україні ж модель «тримати тариф» стримує реструктуризацію: інвестор не ппоспішатиме давати позику електростанції, якщо вона працює з дефіцитом.
Для кого це комфортна пауза, а для кого — пастка?
Ситуація винятково вигідна для домогосподарств зі середнім та меншим споживанням — стабільна ціна і передбачувана платіжка. Побутовий сектор має змогу планувати бюджет, особливо в умовах економічної невизначеності.
Але бізнес, який зростає, платить більше — і частково несе ношу підтримки населення. Інвестиції навряд чи підуть в енергетичну інфраструктуру, попри потребу модернізації через бойові руйнування.
Час для стратегії
Ціна на рівні 4,32 грн — короткочасний політичний маневр. Лише зможе забезпечити стабільність, але не вирішить проблеми дисбалансу, ефективності чи рівноправності. Без переходу до адресної підтримки, диференційованого підходу, запровадження стимулів для інвесторів. Модель тарифної політики опиниться у пастці: витрати стабільні, а система виснажується.
Питання, які залишались за дужками:
- Як бюджет компенсує дефіцит у тарифах до жовтня 2025 р.?
- Чи запрацюють більші стимули для встановлення «день-ніч» лічильників?
- Коли побачимо перехід до формування тарифу через майданчик «ринку» — із механізмами підтримки для вразливих категорій?
Стабільність тарифу — це надто мало в обмін на можливість будувати енергетичну незалежність. Якщо не переосмислити модель тарифоутворення вже зараз, за кілька місяців «світло за 4,32 грн» може перетворитися на маркер кризового залежного сектору, що не в змозі піднятися.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
