Маленьке віконце у смартфоні, де пише «підприємець», уже давно стало новою формою захисту. Паперовий ФОП — як оберіг від безробіття, мобілізації, податкового тиску або втрати легального статусу. У кав’ярнях, айтішних групах, в черзі до банкомату — скрізь говорять про те, що тепер легше відкрити ФОП, ніж знайти стабільну роботу. Це не економіка майбутнього — це економіка виживання. Вона не формує багатство держави, а консервує хаос, у якому кожен сам за себе. І що глибше заглиблюєшся в статистику, то голосніше звучить запитання: на кого працює Україна?
Робота є. Але це фікція
Офіційна зайнятість в Україні виглядає як димова завіса. Станом на початок 2024 року лише близько 10 мільйонів українців мали статус зайнятих у формальному секторі економіки (за даними ukrstat.gov.ua). У реальності ж працює значно більше людей — просто ці трудові зусилля давно не оформлюються як “робота”. Люди ведуть курси, шиють на замовлення, перекладають тексти, продають продукти через Instagram, але ніяк не фігурують у звітах Пенсійного фонду.
Це не про лінь або шахрайство. Це про те, що ринок праці давно не відповідає запитам суспільства. Люди хочуть гнучкості, а отримують паперову кабалу; хочуть прозорості, а стикаються з абсурдом, коли податки більші за прибуток. Формально держава «бачить» тільки тих, хто не ховається — але це все менша частка країни.
ФОП — бронежилет від системи
Фізична особа-підприємець в Україні — не про підприємництво, а про захист. Усе частіше ФОПи відкривають для виживання. Фрилансери отримують оплату від іноземних клієнтів саме через рахунок з кодом — іншого способу система просто не пропонує. Частина мобілізованих через ФОП отримує відстрочку. Частина просто намагається обійти високі податкові ставки або складнощі з оформленням найму.
У 2023 році в Україні зареєстрували 336 тисяч нових ФОПів — рекорд за останні роки (за даними opendatabot.ua). Частина з них — цілком реальні підприємці. Але чимало таких, що не мають ані офісу, ані клієнтів, ані товару — тільки документ, який дозволяє не бути нічим у цій системі.
В умовах війни це — нова форма самозбереження. Людина не може вплинути на податкову політику чи мобілізацію, але може змінити свій статус — хоч і віртуально. ФОП став особистим «паспортом недоторканності».
Тінь, що зростає на світлі
Тіньова економіка в Україні — не сліпа зона, а велетенська кімната без дверей. За оцінками Міністерства фінансів, обсяг тіньової економіки перевищує 30% ВВП (за даними minfin.gov.ua). Це означає, що третина всього, що створюється в країні, не проходить через офіційні інституції — не оподатковується, не фіксується, не підтримує державу.
І це — не кримінал. Це — реакція на непрацюючі інститути. Люди тікають у тінь не тому, що хочуть порушити правила, а тому що правила давно відстали від реальності. Там, де закон вимагає звітності тричі на місяць, а система онлайн-реєстрації зависає на пів дня — простіше «зникнути», ніж залишитись.
ІТ-індустрія як дзеркало
Айтішники першими вивели формулу: ФОП = гнучкість + безпека + вигода. Саме в ІТ найраніше з’явилась масова культура «офіційного неоформлення»: понад 90% українських ІТ-спеціалістів працюють як ФОПи (за даними dou.ua). Компанії знімають із себе податкове та юридичне навантаження, а працівники — самі відповідають за свої податки, страховку і легальність доходу.
Це зручно. Це ефективно. Але це — втеча від трудового законодавства. Модель, яку побудувала українська ІТ-сфера, поступово переходить і в інші галузі. Платформи, агенції, навіть кафе починають працювати з «партнерами» замість найманих працівників. У виграші всі — окрім держави, яка отримує менше, ніж могла би, і працівника, який у критичний момент залишається сам на сам із бюрократією.
Хто платить за країну?
Парадокс: держава функціонує, але не на своїх громадянах. Бюджет на 2024 рік на понад 50% залежить від зовнішнього фінансування (за даними minfin.gov.ua). Податки — це не основне джерело стабільності, а радше додаток до грантів і міжнародної допомоги. У цьому контексті запитання “хто годує країну?” звучить не риторично, а тривожно.
Доки люди оформлюються як підприємці без підприємства, тікають у тінь, ухиляються не з жадібності, а з розгубленості — держава залишається без повноцінної податкової бази, а громадяни — без довіри до правил.
Модель, що себе вичерпує
Тривалий час гнучкість ФОПів вважалась перевагою. Але сьогодні вона стала пасткою. Українська економіка дедалі більше схожа на набір індивідуальних стратегій самовиживання — без координації, без спільної гри, без довгострокових рішень.
Щоби змінити цю динаміку, недостатньо закрутити гайки або підвищити податки. Потрібно дати людям модель довіри. Просту, зрозумілу, гнучку систему — де робота не карається, а підтримується. Де ФОП — не спосіб обманути систему, а етап реального зростання.
Україна втомилась виживати. Вона хоче жити. І працювати — так, щоби знати, заради чого.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
