Зерновий конфлікт між Польщею і Україною – кому вигідно?

Автор: Юрий Шевченко| 27 Вересня 2023 року - 13:38

Поділитися:

Візит президента Володимира Зеленського до США для виступу на Генасамблеї ООН, а також зустрічей з американським керівництвом був, безумовно, вдалим для України, – вважає колишній посол України в Ірані, експерт Центру дослідження Росії Олександр Самарський. А очікувані результати візиту, за його словами, які були раніше висловлені в одному з попередніх інтерв’ю, виправдалися (див.: https://fbc.biz.ua/news/dumki/vizit-zelenskogo-v-ssha-chogo-ochikuvati-ukrayini/).

Водночас, у цей період на міжнародній арені відбувалися й інші важливі події, які привернули значну увагу світової спільноти та впліталися в роботу Генасамблеї ООН. Зокрема, зерновий конфлікт Польщі та України, що відобразився у виступах президентів обох країн. Так, виступи українського президента та президента Польщі на Генасамблеї містили взаємні звинувачення у завданні шкоди однією країною іншій, що, на переконання Самарського, є абсолютно неприпустимими.

На переконання екс-посла, ситуація, яку спостерігала світова спільнота, є програшною для обох країн. Україні вона не вигідна, бо Польща є чи не найбільшим нашим торгівельним партнером взагалі, а у Східній Європі – однозначно саме таким. Крім того, Україна завжди спиралася на допомогу Польщі у війні з Московією. Натомість для Польщі такий публічний конфлікт завдав значних іміджевих втрат.

Утім, як зазначає експерт, неупереджено розібратися в причинах конфлікту непросто, зокрема, через відсутність достатнього фактажу стосовно того, а що там дійсно відбувається, особливо у фінансовому вимірі. За інформацією ЗМІ, 85% зерна українського походження, яке було завезене з України в Польщу транзитом, було продане саме там. До того ж, було продано за демпінговими цінами.

Зрозуміло, що продаж такої кількості зерна за неконкурентними цінами став ударом по зерновому ринку Польщі. Однак, очевидно, що без сприяння представників польської влади та бізнесових кіл такі оборудки прокрутити було б неможливо. Тобто, «зерновий» конфлікт має корупційну складову, бізнесові схеми, які кимось прикривалися з державних структур. Але всі ці питання до польської влади.

Натомість для українських громадян важливими, насамперед, є дії своєї влади. На думку Самарського, до української влади можна поставити три запитання.

Перше: чому саме Польща? Чому торговельну війну, пов’язану з блокадою експорту зерна з України, ми почали саме проти Польщі? Чому не почали проти Угорщини, яка блокує наш транзит так само, як Польща. Але Угорщина не допомагає нам так, як Польща. До того ж, країна не є одним з ведучих торгівельних партнерів України. Угорщина, яка є васалом Москви. Чомусь проти неї ніяких торговельних санкцій немає.

Чому немає торговельних санкцій проти Туреччини? Як відомо, Туреччина скуповує і вивозить майже все вугілля, яке зараз добувається в окупованому Донбасі. Тобто, спокійно вивозить крадене українське вугілля.

Чому відсутні адекватні санкції проти Ірану, зброя якого вже майже рік щодня вбиває наших громадян? Адже запроваджені країною санкції проти Ірану передбачають лише заборону на авіасполучення на 50 років та постачання товарів подвійного призначення. Утім Україна продовжує постачати свою сільськогосподарську продукцію до Ірану. Тобто і Іран, і Угорщина, і Туреччина нам ближчі ніж Польща? А Польща є більшою загрозою для України ніж всі оці країни разом узяті? Як заявляє екс-посол, такий стан справ не відповідає ні здоровому глузду, ні міжнародній практиці, ні, найголовніше – інтересам України.

Друге питання: кого саме своїми діями захищають президенти та уряди кожної з країн – Польщі та України?

Причини антиукраїнських дій польського керівництва достатньо чітко і детально висвітлено багатьма експертами. Зокрема, вони пов’язані з двома чинниками: вибори та голоси фермерів на майбутніх виборах. Однак, як заявляють у Польщі, продаж зерна за демпінговими цінами негативно вплинув на власний зерновий ринок у країні, на здатність польських фермерів продавати своє зерно. І попри виплату польським фермерам компенсаційних виплат від Єврокомісії і свого уряду, ситуація, що виникла з продажем українського збіжжя дозволила їм говорити про знищення на ринку зерна чесної конкуренції, що неприйнятно, і вимагати від уряду дій на свій захист. Правильно чи ні діє уряд у цій ситуації з точки зору польських інтересів, – у будь-якому випадку вирішувати полякам.

Що стосується того, чиї інтереси захищає українське керівництво у конфлікті з Польщею, то відповідь на це запитання знайти значно складніше, – зазначає екс-посол. На перший погляд здається, що йдеться про захист експорту українського зерна, а відповідно – інтересів українських фермерів і бюджету (податкових надходжень від продажу зерна за кордоном). Однак, при більш прискіпливому аналізі виявляється, що все дещо складніше, оскільки зерно, яке продається у Польщі, значною мірою вже не є українським. Так, воно було вирощено українськими фермерами. Але потім продане транснаціональним корпораціям, а також безлічі одноденних фірм-прокладок, створених з метою продажу зерна за кордоном цими корпораціями та українськими олігархічними групами. Тобто, зерно, яке експортується, по суті, належить транснаціональним корпораціям і цим нечисленним олігархічним групам. І ніяк не державі і не фермерам-виробникам. Воно вже не є українською власністю. Оскільки власниками є транснаціональні корпорації та фірми-прокладки, то виручка за продаж зерна значною мірою в Україну не повертається і осідає в офшорах (див. про цей механізм: https://zn.ua/ukr/macroeconomics/obkradajut-dvichi-eksporteri-prodajut-zerno-za-beztsin-ta-shche-j-ne-povertajut-hroshi-v-krajinu.html). Наразі через несплату податків заведено сотні кримінальних справ, а загальні збитки, завдані бюджету, на сьогодні сягають, щонайменше 200 млн дол. США (див. детальніше журналістське розслідування з цього приводу: https://www.slidstvo.info/articles/ukrainske-zerno-eksportuiut-cherez-firmy-prokladky-iaki-ne-platiat-podatky-pid-chas-viyny/). Сума військової допомоги, яку США надали Україні в останньому пакеті, співмірна з сумою від несплати податків.

З наведеного вище логічно витікає висновок, що український уряд і президент Зеленський у зерновому конфлікті з Польщею захищали інтереси невідомої сторони. Інтереси українських виробників зерна тут не проглядаються, українського бюджету – теж. Звичайно ж, напевно українській громадськості багато цифр просто невідомо. А саме, скільки всього отримав український бюджет від торгівлі зерном? Скільки грошей повернулося в Україну у підсумку цих продажів та на яку суму його взагалі було вивезено? Яка заборгованість фірм-прокладок перед бюджетом? Хто і коли її погасить? А головне, які дії вживалися урядом і президентом, для того, щоб не допустити подібну ситуацію, і врегулювати український експорт зерна саме в інтересах України, а не якихось інкогніто.

Третє питання пов’язане з тим, що проблеми з експортом українського зерна є не лише у Польщі. Заборони на ввезення українського зерна вводилися також вже згадуваною Угорщиною, Словаччиною, Румунією і навіть Болгарією.

На думку екс-посла, ситуація виглядає досить дивно: з України вивозять зерно; замість транзиту вивалюють його за демпінговими цінами на ринки країн по всьому периметру українського сухопутного кордону з ЄС, що призводить до збурення місцевих фермерів і, як наслідок, до заборони на ввезення зерна з України. Тобто, у результаті однакових дій зернотрейдерів у всіх без виключення прикордонних країнах Українська держава отримала повну блокаду транзиту зерна сухопутними коридорами. До того ж, у той час, коли існує й морська блокада.

Головним незрозумілим моментом у цій ситуації є те, що вона розвивається вже з півроку. Це достатньо часу для того, щоб навести лад у вивезенні зерна та його транзиті. Однак, українським керівництвом це зроблено не було. Очевидно, бо це комусь вигідно? А кому? На думку дипломата, на це питання мають дати відповідь у СБУ та ДБР.