Що таке статутний капітал?
Статутний капітал – це фінансовий фундамент юридичної особи, який засновники або учасники передають для її створення та функціонування. Це грошові ресурси або майнові активи, внесені в компанію на початковому етапі або під час її діяльності. Статутний капітал використовується для забезпечення фінансової стабільності юридичної особи та покриття її зобов’язань перед кредиторами. Цей капітал не є стартовим, але він може бути збільшений або зменшений за рішенням учасників компанії.
В статутному капіталі можуть бути рухоме та нерухоме майно, гроші, цінні папери та інші матеріальні активи. Його розмір вказується в установчих документах юридичної особи.
Законодавство не містить однозначного визначення поняття «статутний капітал», тому його зміст визначається на підставі практики та загального розуміння цього терміну.
Учасники компанії можуть вносити вклади в статутний капітал в різних формах – готівкою, майном або іншими активами. Ці вклади фіксуються в установчих документах і підлягають обліку. При збільшенні статутного капіталу учасники повинні прийняти відповідні рішення та виконати необхідні процедури.
Статутний капітал є одним з ключових показників фінансового стану юридичної особи, відображає її здатність виконувати свої зобов’язання.
Мінімальний розмір статутного капіталу
Для більшості юридичних осіб, таких як товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, відсутні конкретні законодавчі вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу. Акціонерні товариства мають визначену мінімальну суму статутного капіталу, яка з 1 квітня 2024 року становить 1,600,000 грн (200 розмірів мінімальної заробітної плати). Для товариств з додатковою відповідальністю ця сума не визначена, тому вони мають відносну свободу встановлювати розмір капіталу. Закон про акціонерні товариства в попередній редакції передбачав мінімальний розмір статутного капіталу у розмірі 1250 мінімальних заробітних плат. Із 2024 року ця сума зростає залежно від змін у мінімальній заробітній платі. Інші категорії юридичних осіб, такі як страхові компанії та фонди, часто мають специфічні вимоги до статутного капіталу. Це може бути обумовлено ліцензійними умовами або іншими регулятивними вимогами.
Отже, мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства (яке може мати тип публічне або приватне і не є інститутом спільного інвестування) становить 200 мінімальних заробітних плат, станом на дату державної реєстрації створення такого акціонерного товариства. Якщо ж йдеться про акціонерне товариство, яке є інститутом спільного інвестування (наприклад, корпоративний фонд), то мінімальний розмір статутного капіталу складає 1250 мінімальних заробітних плат (у розмірі, встановленому на дату державної реєстрації фонду як юридичної особи).
Хто перевіряє дотримання розміру статутного капіталу?
Дотримання мінімального розміру статутного капіталу перевіряє державний реєстратор під час реєстрації юридичної особи. Однак, якщо ТДВ отримує ліцензію, її перевірка здійснюється державними органами відповідного профілю, такими як страховий нагляд. Це означає, що компетенції реєстратора та інших державних органів потрібно чітко розмежовувати.
Державний реєстратор не перевіряє дотримання відповідних ліцензійних умов. Для акціонерних товариств важливо дотримуватися вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу. Розмір заробітної плати, що використовується для розрахунку, також є важливим. Засновники повинні розуміти ці вимоги при прийнятті рішення про створення юридичної особи.
На мінімальний розмір статутного капіталу можуть впливати законодавчі зміни, тому важливо перевірити актуальність вимог на момент реєстрації. Юристи, які готують документи для реєстрації, повинні бути уважні до змін у законодавстві, адже недотримання вимог може призвести до проблем при державній реєстрації, навіть її скасування.
Загалом, при створенні юридичної особи слід врахувати всі аспекти, тому бажано проконсультуватися з юридичними експертами. Важливо розуміти різноманітні ризики, пов’язані з реєстрацією. Дотримання всіх вимог є гарантією безпроблемного реєстраційного процесу.
Чи обов’язково вказувати розмір статутного капіталу для приватного підприємства?
Законодавство не встановлює конкретний мінімальний розмір статутного капіталу для приватних підприємств. Втім, статутний капітал обов’язково має бути, незалежно від його розміру (можливий варіант – навіть номінальна вартість 1 копійка). Це забезпечує підприємству певний фінансовий старт, дозволяє робити ставку на власний розвиток. Відсутність конкретного мінімуму дозволяє бізнесу гнучко реагувати на ринкові умови, адаптуватися до змін.
Чи ділиться статутний капітал приватного підприємства на частки?
Українське законодавство розрізняє унітарні та корпоративні підприємства. Унітарне підприємство має одного засновника. Статутний капітал унітарного підприємства не поділяється на частки. Участь в статутному капіталі унітарного підприємства не виражається у відсотках.
Корпоративне підприємство може мати двох або більше засновників. Тому статутний капітал корпоративного підприємства може бути поділений на частки, у статуті можна вказати частки для кожного засновника.
Зміни в господарському законодавстві відкривають нові можливості для адаптації структури підприємств. Корпоративне підприємство використовує органи корпоративного управління для прийняття рішень. Унітарне підприємство має єдиного засновника, який приймає всі рішення. Статутні капітали обох типів підприємств встановлюються згідно з законодавством. Унітарні підприємства підпорядковані єдиному засновнику без часток. А корпоративні підприємства мають більш складну структуру власності. Власники корпоративних підприємств можуть мати різні частки у статутному капіталі.
Якщо у статуті приватного підприємства не зазначено поділ статутного капіталу на частки, майнові права стають ключовим поняттям. Ці права відображають внески кожного засновника до статутного капіталу. Майнові права можуть бути відчужені, успадковані або використані в цивільних угодах, таких як договори застави. За відсутності чітких часток у статуті, майнові права визначають власність та участь засновників в підприємстві. Важливо коректно визначити та оформити ці права для їх захисту та використання.
Раніше, відповідно до Господарського кодексу України, господарське товариство мало статутний капітал, який був поділений на частки. Ця норма була викладена в статті 82 – юридична особа вважалася господарським товариством, якщо її статутний капітал був поділений на частки. З часом це положення було перенесено до Цивільного кодексу України, зокрема, до статті 113: господарським товариством вважається юридична особа, чий статутний капітал поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, ТОВ, ТДВ, акціонерного товариства та інших. У статуті таких товариств слід зазначити, що їхній статутний капітал поділений на частки. Повні командитні товариства регулюються Законом про господарські товариства, а ТОВ та ТДВ – Законом про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.
Вклади і внески, зокрема в іноземній валюті
Питання поділу на вклади і внески є ключовим аспектом статутного капіталу. На етапі створення йдеться про вклади, у подальшому – про додаткові вклади і внески, в межах збільшення розміру статутного капіталу юридичної особи.
Формування статутного капіталу є складним процесом, особливо коли використовується іноземна валюта. Проблеми та додаткові витрати можуть виникати через курсові коливання, тому важливо чітко визначити момент внесення внесків, для уникнення непорозумінь з банками.
Рекомендується зареєструвати юридичну особу якнайшвидше після прийняття рішення, а для точності розрахунків використовувати офіційні курси НБУ. Також можна використовувати курс, що був на момент прийняття рішення про формування статутного капіталу. Важливо розглядати різні варіанти роботи з курсовими різницями, а для розв’язання проблем можна також звертатися до фахівців з фінансів та банківської справи.
Завершення строку користування майном – вплив на статутний капітал
Коли строк користування майном в товаристві закінчується, це не означає, що учасник повинен вийти зі складу учасників, адже вихід є правом учасника, а не обов’язком. Таким чином, учасник може залишитися в товаристві, не зменшуючи статутний капітал. Закінчення строку користування не є підставою для автоматичного зменшення статутного капіталу. Оцінка майна здійснюється на певний строк, і після його закінчення оцінка залишається незмінною, в такому разі майно вважається використовуваним протягом оціненого строку. Продовження строку користування можливе, в такому разі можна змінити опис і зміст цього права. Закон не забороняє змінювати умови користування майном в статуті товариства. Якщо змінюється статут – нові умови користування майном повинні узгоджуватися із чинним законодавством.
Автор: Золтан Русанюк, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
