Російські війська мають подальші просування біля Авдіївки, Мар’їнки та Бахмута на тлі важких позиційних боїв у цих районах.
Про це йдеться в новому звіті Інституту вивчення війни.
Аналітики ISW констатують нові підтверджені просування російських військ біля трьох міст Донбасу:
- На північний захід від Мар’їнки росіяни дещо просунулися на тлі триваючих позиційних боїв у районах на захід і південний захід від Донецька. Про це свідчать геолоковані кадри, опубліковані 4 лютого. Позиційні бої тривали в районі Красногорівки та Георгіївки та на південний захід від Донецька в районі Новомихайлівки.
- На схід від Авдіївки на тлі позиційних боїв у цьому районі, які тривали 4 лютого. Геолоковані кадри, оприлюднені 3 лютого, свідчать, що російські війська нещодавно просунулися вздовж траси Н-20 східніше Авдіївки. Російські «воєнкори» стверджували, що окупанти також просунулися поблизу Авдіївського коксохімічного заводу на північно-західній околиці Авдіївки. Водночас речник української бригади, що діє на Авдіївському напрямку, заявив, що війська РФ не просунулися поблизу Степового (на північний захід від Авдіївки) чи Авдіївського коксохімічного заводу. Позиційні бойові тривають на північний захід від Авдіївки в районі Новобахмутівки та Степового, поблизу Авдіївського коксохімічного заводу на північно-західній околиці Авдіївки, поблизу ресторану Царська охота на південно-східній околиці Авдіївки, на захід від Авдіївки поблизу Тоненького та Сіверного і на південний захід від Авдіївки біля сіл Опитне, Первомайське, Невельське.
- На південний захід від Бахмута на тлі триваючих позиційних боїв поблизу Бахмута. Геолоковані кадри від 3 лютого демонструють, що війська РФ нещодавно незначною мірою просунулися на північ від Кліщіївки (7 км на південний захід від Бахмута). 4 лютого російські «воєнкори» також заявили, що окупанти просунулися поблизу Богданівки (на північний захід від Бахмута) і захопили невизначені позиції на північ від Кліщіївки. Позиційні бойові дії тривали на північний схід від Бахмута в районі Федорівки, на північний захід від Бахмута в районі Богданівки, на захід від Бахмута в районі Іванівського та на південний захід від Бахмута в районі Кліщіївки та Південного. Речник української бригади, яка діє на Бахмутському напрямку, заявив, що окупанти просунулися на п’ять-сім кілометрів ближче до Часового Яру за невизначений період часу і що російські сили нещодавно почали проводити механізовані штурми в цьому районі.
Заявлена Росією концентрація резервів військ РФ здебільшого збігається з пріоритетами Росії на фронті, хоча такі скупчення резервів не обов’язково вказують на майбутні операції Росії. Український військовий оглядач Костянтин Машовець заявив, що наразі російські війська мають у резерві 17 полків, 16 батальйонів і ще два зведених окремих тактичних загони (рівня «полк-батальйон»). За словами Машовця, загалом у резерві російських військових близько 60−62 тисяч осіб, але озброєнням і технікою окупанти забезпечили наразі лише близько 20 тисяч осіб зі складу тактичного та оперативно-тактичного резерву. Машовець зазначив, що найбільші резерви Росії зосереджені в оперативній зоні Південного угруповання військ, далі [за кількістю резервів] йдуть Західне угруповання військ, Дніпровське угруповання військ, Запорізьке угруповання військ, Східне і Центральне угруповання військ РФ.
Південне угруповання військ РФ відповідає за Бахмутський та Авдіївський напрямки, і Машовець зазначив, що зосередження тут найбільших резервів збігається з напрямками зосередження наступальних зусиль російських військ. Коментуючи ресурси Дніпровського угруповання військ РФ, що діє в окупованій частині Херсонської області і має третє місце за чисельністю резервів, оглядач зауважує що це демонструє стурбованість росіян загрозою від ЗСУ на східному (лівому) березі Херсонської області. Українські офіційні особи нещодавно зазначили, що російські сили утримують понад 70 000 військовослужбовців на східному березі Дніпра в Запорізькій і Херсонській областях, але чимало з них зосереджені глибше в тилу. При цьому резерви Дніпровського угруповання сил, ймовірно, могли б легко бути перекинуті на Запорізький напрямок, якби того вимагали обставини, зауважують в ISW.
Машовець також зауважив, що Центральне угруповання військ, яке відповідає за Лиманський напрямок, має найменшу концентрацію резервів через меншу оперативну смугу, за яку відповідає. ISW додатково оцінює, що резерви росіян у цій зоні напрямку менш значні, оскільки російські операції на Лиманському напрямку, ймовірно, призначені для підтримки операцій Західного угруповання сил на лінії Куп’янськ-Сватове.
В ISW нагадують, що росіяни матимуть змогу вільно переміщати свої резерви між різними ділянками фронту доти, доки Росія утримує стратегічну ініціативу на полі бою. Аналітики ISW продовжують оцінювати, що якщо ЗСУ в 2024 році діятимуть лише в активній обороні на всьому тетарі бойових дій, то росіяни будуть здатні перехопити стратегічну ініціативу. Це дозволятиме Москві визначати, де, коли та в якому масштабі відбуваються бойові дії в Україні, і належним чином розподіляти російські ресурси, змушуючи Україну відповідати [на атаки і наступи армії РФ]. Проте якби Україна мала можливості побороти за цю ініціативу на полі бою, то могла б відмовити Росії в таких спроможностях, наголошують в ISW.
Російський оборонно-промисловий комплекс навряд чи спроможний повністю забезпечувати російські резерви [технікою та озброєнням], попри здатність Росії підтримувати поточний темп операцій на фронті і постійні зусилля щодо розширення російського ОПК, констатують в ISW. Машовець навів дані, відповідно до яких російський ОПК може виробляти близько 250−300 «нових і добре модернізованих» танків на рік, а також капітально відремонтувати за рік ще близько 250−300 танків, які перебували на довгостроковому зберіганні чи отримали бойові пошкодження. Машовець заявив про схожу ситуацію і з бойовою бронетехнікою, припускаючи, що російський ОПК здатен більш-менш покрити щорічні втрати техніки російських військ. Оглядач стверджує, що російський ОПК не здатен виготовити достатньо матеріальних засобів для оснащення значних російських резервів, якщо раптово виникне така потреба.
До цих цифр ISW нагадує, що державний секретар Міноборони Латвії Яніс Гарісонс 13 грудня заявив, що Росія може «виробляти і ремонтувати» близько 100−150 танків на місяць. При цьому заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв у березні 2023 року заявляв, що російський ОПК нібито може виготовити до 1500 основних бойових танків у 2023 році, що означає середнє виробництво 125 танків на місяць. Однак навіть з такими завищеними оцінками російський ОПК залишається навряд чи здатним підтримувати більшу мобілізацію живої сили у РФ і, ймовірно, потребуватиме значного розширення для підтримки більших наступальних операцій Росії, що вимагатиме використання більших резервів живої сили. ISW продовжує оцінювати, що Росія матиме можливість розширити свій ОПК і накопичити ресурси, якщо вона збереже ініціативу на всьому театрі бойових дій протягом 2024 року — хоча ймовірно, і не в тому в обсязі, який був би достатнім для забезпечення значних маси мобілізованих резервістів чи призовників цього року.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
