У контексті воєнного стану та посилення уваги до питань національної безпеки, важливим завданням є чітке розуміння правової природи та відмінностей між окремими складами злочинів, зокрема таких, як державна зрада та несанкціоноване поширення інформації про переміщення чи розміщення Збройних Сил України. У цій статті я як юрист проаналізую ключові відмінності між статтями 111 та 114-2 Кримінального кодексу України, їх правову суть та наслідки.
Державна зрада (стаття 111 КК України)
Державна зрада є класичним прикладом злочину проти основ національної безпеки, передбаченого статтею 111 КК України. Злочин охоплює умисні дії громадянина України, спрямовані на підрив суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності чи державної безпеки. Основними формами державної зради визнаються:
- перехід на бік ворога у воєнний час;
- шпигунство (передача відомостей, що становлять державну таємницю);
- надання іноземній державі або її представникам допомоги у підривній діяльності проти України.
З юридичної точки зору, об’єктом посягання є безпосередньо основи національної безпеки України. Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні конкретних дій, які підривають зазначені основи. Суб’єктом є лише громадянин України, а суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом із усвідомленням суспільно небезпечного характеру діяння та бажанням спричинити шкоду.
Покарання за державну зраду передбачає позбавлення волі на строк від 12 років у мирний час (як з конфіскацію сайна так і без), під час воєнного стану від 15 років до довічного ув’язнення, з конфіскацію майна. В умовах воєнного стану цей злочин набуває особливої ваги.
Несанкціоноване поширення інформації (стаття 114-2 КК України)
На відміну від державної зради, стаття 114-2 КК України передбачає відповідальність за незаконне поширення інформації про переміщення, рух або розміщення ЗСУ чи інших сил оборони України. Об’єктивна сторона цього складу злочину полягає у розголошенні інформації, яка не є державною таємницею, але не оприлюднена у відкритих офіційних джерелах.
Важливо зазначити, що суб’єктом цього злочину може бути будь-яка фізична особа, незалежно від громадянства. Суб’єктивна сторона – умисел (як прямий, так і непрямий), що охоплює усвідомлення факту поширення інформації, яка потенційно може зашкодити безпеці держави, незалежно від наміру допомогти ворогові.
Санкція за вчинення цього злочину передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 12 років. Якщо діяння вчинене в умовах воєнного стану чи збройного конфлікту, відповідальність посилюється.
Ключові юридичні відмінності
Порівнюючи обидва склади злочинів, слід зазначити принципову різницю в об’єктах посягання та суб’єктивній стороні. Державна зрада передбачає свідоме заподіяння шкоди державі у формі співпраці з ворогом, передачі державної таємниці чи підривної діяльності. Умисел має бути чітко спрямований на завдання шкоди.
Натомість у складі злочину за статтею 114-2 достатньо самого факту поширення чутливої інформації без необхідності доведення умислу на заподіяння шкоди державі. Особа може навіть не усвідомлювати, що така інформація створює небезпеку для ЗСУ чи інших сил оборони. Це об’єктивно небезпечне діяння, що розглядається як загроза для обороноздатності.
Ще однією важливою відмінністю є те, що суб’єктом державної зради може бути лише громадянин України, тоді як стаття 114-2 застосовується до будь-якої фізичної особи.
З огляду на поточну ситуацію та посилення уваги правоохоронних органів до питань безпеки, громадянам України слід бути вкрай обережними з публікаціями у соціальних мережах, месенджерах та інших засобах комунікації. Навіть розміщення фотографій або повідомлень про розташування військових підрозділів чи пересування техніки може призвести до кримінальної відповідальності за статтею 114-2.
Разом із тим, лише умисна діяльність, яка свідомо спрямована на допомогу ворогу, може бути кваліфікована як державна зрада. Важливо усвідомлювати ці відмінності та діяти відповідально, аби не стати об’єктом кримінального переслідування.
Розмежування між статтею 111 та статтею 114-2КК України має критичне значення як для юристів, так і для громадян України. Розуміння правових наслідків своїх дій у сфері обігу інформації, зокрема у воєнний час, є запорукою як власної безпеки, так і безпеки держави загалом.
Автор: Андрій Турій, адвокат та керуючий партнер “Турій та Партнери”
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
