У цьому матеріалі ми продовжуємо серію глибоких розмов із українськими жінками-лідерами, які формують нові стандарти відповідальності, стійкості та управління. Наша героїня — Олена Нусінова, експертка з корпоративного управління та комплаєнсу, чиї погляди на лідерство в умовах війни допомагають бізнесу зберігати цінності, людей та репутацію.
-Що для вас означає бути лідеркою нового покоління у воюючій країні?
Олена Нусінова: Для мене це означає вміти працювати там, де немає відчуття стабільності й гарантій. Це не про силу характеру як пафос — це про дисципліну внутрішньої відповідальності. Про вміння бути присутньою, тримати горизонт і не дозволяти хаосу витіснити цінності.
Я сприймаю лідерство не як право, а як обов’язок — перед людьми, з якими працюю, перед репутацією бізнесу, який будуємо, і перед країною, яка сьогодні змінюється дуже болісно.
Лідерка нового покоління — це не статус. Це здатність тримати людей і цінності у світі, де немає гарантій.
-Що для вас означає бути лідеркою нового покоління у воюючій країні?
Олена Нусінова: Для мене це означає вміти працювати там, де немає відчуття стабільності й гарантій. Це не про силу характеру як пафос — це про дисципліну внутрішньої відповідальності. Бути присутньою, тримати горизонт і не дозволяти хаосу витіснити цінності.
Я сприймаю лідерство не як право, а як обов’язок перед людьми, з якими працюю, перед репутацією бізнесу, який будуємо, і перед країною, яка зараз змінюється дуже болісно.
Лідерка нового покоління — це не про статус. Це про здатність тримати людей і цінності у світі, де нічого не гарантують-
-Як змінюється роль жінок у корпоративному управлінні та комплаєнсі?
Олена Нусінова: Жінка перестала бути «винятком за столом рішень». Ми приносимо іншу логіку — уважність до людей, до репутації, до етики як частини бізнес-моделі, а не декорації.
Жінка у комплаєнсі — це не суворий контролер. Це людина, яка відчуває ризики, розуміє наслідки і не боїться говорити «ні», коли інші обирають зручність.
-Які політики та системи комплаєнсу сьогодні є опорою?
Олена Нусінова: У складні часи виживає не той бізнес, у кого найбільше регламентів, а той, у кого вони живі.
Ключові опори:
- чесна і прозора система прийняття рішень;
- комплаєнс як реальний механізм, а не «для галочки»;
- захист людей, корпоративної пам’яті та довіри.
В кризу компанію рятують не документи — рятує чесність правил, яких не соромно дотримуватися.
-Як допомагають культура та емпатія?
Олена Нусінова: Команди сьогодні утримують не тільки зарплати і KPI. Їх утримує людяність. Вміння сказати правду. Визнати біль. Не втекти від складних тем. І при цьому — дати людям відчуття, що є завтрашній день.
Емпатія — це не слабкість. Це відповідальність.
-Найчастіші помилки в комплаєнсі?
Олена Нусінова: Найбільша — коли його роблять формальністю.
Коли дозволяють «маленькі винятки», бо «так швидше». Саме вони і знищують репутацію. Репутаційний ризик народжується з дуже маленьких, але системних компромісів.Репутацію не зносять великі скандали. Її з’їдають маленькі компроміси, які хтось колись дозволив.
-Що сьогодні означає соціальна відповідальність бізнесу?
Олена Нусінова: ESG уже не про презентації.
Соціальна відповідальність — це коли бізнес бере на себе частину функцій держави не тому, що «треба», а тому, що інакше ми не виживемо як суспільство.Війна чітко розділила бізнес: на тих, хто робить звітність — і тих, хто робить сенс.
-Чи змінила війна лідерство?
Олена Нусінова: Так. Воно стало набагато чеснішим і набагато швидшим. Часто доводиться приймати рішення без ідеальних даних, без гарантій і без права на затримку.
Єдине, що допомагає — внутрішній компас.
В умовах війни лідерство перестало бути красивою концепцією. Воно стало щоденною дисципліною рішень
-Ваші особисті алгоритми стійкості?
Олена Нусінова: Я спираюся на три речі:
- реалістичність — без ілюзій, але з надією;
- здатність робити паузи — приймати рішення не лише швидко, а й виважено;
- люди поруч — ті, хто несе відповідальність разом зі мною. Стійкість для мене це не бути непохитним. Це не зраджувати своїм цінностям.»
-Які зміни потрібні українському бізнесу для глобальної конкурентності?
Олена Нусінова: Нам потрібні не декларації, а справжні системи:
- професійні ради директорів;
- реальні незалежні директори;
- комплаєнс і ризик-менеджмент як стратегічні функції;
- захист інвесторів;
- інституційність замість «я так вирішив».
Україна стане глобальною тоді, коли рішення ухвалюватимуть системи, а не персоналії.»
Головна проблема з якою стикаються лідери в нашій державі це корупція — не випадковість, а стара системна хвороба. І просто сказати «я не беру участі в корупції» — це занадто примітивно.
Моя позиція інша:
бути толерантною до складності реальності, але нетолерантною до деградації цінностей.
Толерантність — це не закривати очі. Це розуміти, що зміни потребують часу, і водночас не поступатися принципами. Там, де можна пояснити — пояснювати. Там, де треба стояти — стояти.
-Як змінити наратив про жінку в бізнесі?
Олена Нусінова: Перестати її пояснювати.
Жінка в бізнесі — це не «виняток», не «квота», не «особлива історія». Це нормальність. Потрібні рівні можливості, ресурси та право впливати на рішення. Все інше — справа часу.
Матеріал підготовлено в межах спецпроєкту «ЛІДЕРКИ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ: ВІД ВИКЛИКІВ — ДО ВПЛИВУ» бізнес-видання «ПЕРШИЙ БІЗНЕСОВИЙ».
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
