Війна буде довгою.
Високопосадовці з більш ніж 40 країн світу, не враховуючи Росію, цими вихідними вирушають до Саудівської Аравії, щоб зробити останню спробу заручитися підтримкою мирного процесу в Україні.
Про це повідомляє Telegram “Перший Бізнесовий“.
Час цілком міг би бути дуже драматичним. Тиждень тому з’явилася інформація про те, що 10-й армійський корпус України, потужний підрозділ, до складу якого входять три підготовлені на Заході бригади, оснащені найсучаснішим озброєнням НАТО, рухається на південь країни. Здавалося, що його метою було прорвати ретельно продуману оборону Росії в окупованому Запорізькому секторі на півдні України, розсіяти загарбників перед собою і вийти до міста Мелітополь і далі до моря.
Такий сміливий удар перевернув би всю війну. Сили Росії були б розрізані навпіл. Ті, що знаходяться на захід від нових українських позицій, будуть позбавлені поповнення і підкріплення. Сам Крим, незаконно анексований у 2014 році, буде ізольований. «Сухопутний міст», що з’єднує півострів з окупованим Донбасом і самою Росією, буде розірваний. Єдиним шляхом в’їзду або виїзду був би вразливий автомобільний і залізничний міст через Керченську протоку, який українці вже серйозно пошкодили і який легко могли б зруйнувати зі своїх нових позицій. Принижений Владімір Путін, чиє становище, швидше за все, тільки погіршиться, може відчути себе змушеним сісти за стіл переговорів набагато слабшим, ніж він був кілька тижнів тому.
Це була захоплююча перспектива. На жаль, цього не сталося, хоча все ще могло статися. 10-тий корпус, здається, поки що не був задіяно в повному обсязі, ймовірно, тому, що необхідне слабке місце в російській обороні ще не було знайдено.
Можливо, воно буде знайдене. Але більш імовірно, що прихильникам України доведеться зрозуміти, що витіснення Росії перетворюється на війну на виснаження. Поки що літній контрнаступ, якому цього тижня виповнився третій місяць, звільнив лише близько 200 квадратних кілометрів території. Для порівняння, Росія все ще утримує близько 40 000 квадратних кілометрів землі, яку вона захопила з моменту вторгнення в лютому минулого року (на додачу до 40 000, які вона захопила в 2014 році). Лінія фронту майже не змінилася відтоді, як Україна повернула собі значну частину Херсонської області в листопаді минулого року.
Що з цього випливає? По-перше, що терпіння має вирішальне значення. Цілком можливо, що війна затягнеться, коли Україна здобуватиме село за селом, але жодних кардинальних змін не відбудеться, доки осіння багнюка і наступ наступної зими не ускладнять пересування бронетехніки. Російська оборона, її протитанкові рови, мінні поля і бетонні загородження є грізними, але не невразливими до виснаження. У 2024 році на нас чекає ще один рік бойових дій. Тому Україні потрібно, по-перше, не критикувати її за повільність, що лише зашкодить бойовому духу і потішить пана Путіна, а хвалити за її завзятість.
Далі, їй потрібні поставки, поставки і поставки – більше ракетних комплексів дальнього радіусу дії HIMARS і, бажано, вдосконалених боєприпасів ATACMS для них; більше снарядів, більше безпілотників, набагато більше обладнання для розмінування, більше касетних бомб і більше патронів. В ідеалі потрібно більше танків і винищувачів. Ракети для протиповітряної оборони вкрай необхідні, оскільки Росія продовжує обстрілювати українські міста. Їй також потрібна велика кількість медикаментів: вона все краще рятує життя поранених солдатів, але можна було б зробити набагато більше.
На це потрібні гроші. Загальна вартість військової та фінансової допомоги, наданої західними країнами, що підтримують Україну, на сьогоднішній день склала майже 200 мільярдів доларів. Це, безумовно, кругленька сума, але, враховуючи величезну небезпеку, яка загрожує Путіну в разі його перемоги, вона була б терпимою порівняно з розміром їхніх економік – ВВП Росії минулого року становив $2 трлн, а ВВП країн, що підтримують Україну, – близько $55 трлн. Заходу доведеться звикнути до того, що він витрачатиме такі кошти, доки Путін так чи інакше не впорається з ситуацією.
Нарешті, Україна потребуватиме ширшої міжнародної підтримки. Країни по всьому світу повинні зрозуміти, що якщо дозволити захоплення землі, то це створить прецедент, який буде поганим для всіх. Саме тому варто звернути увагу на зустріч у Джидді, яка відбудеться цими вихідними. Скликана за наполяганням президента України Володимира Зеленського та організована спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом, вона має на меті зібрати представників на рівні вищих посадових осіб з десятків країн. Серед них не лише західні прихильники України, а й країни, що сидять осторонь, такі як Бразилія, Єгипет, Індія, Індонезія, Південна Африка і навіть Китай – хоча повний список запрошених, не кажучи вже про список прийнятих, досі не розголошується.
Метою зустрічі для України є спроба заручитися міжнародною підтримкою мирного плану, який пан Зеленський просуває з минулого року. Серед десяти пунктів цього плану – повне відновлення територіальної цілісності України, що, за словами пана Зеленського, не підлягає обговоренню.
Сидячі на паркані налаштовані набагато більш амбівалентно, схильні робити акцент на тому, щоб спочатку розпочати мирні переговори, а вже під час них обговорювати нудні деталі (як-от виведення російських військ). Це небезпечна помилка, і якщо Джидда і має чогось досягти, то це розвіяти ілюзію, що їхній план буде чимось іншим, ніж перемогою для Путіна.
Допоки російські війська самовільно займають близько 18% української території, Україна не може бути повноцінно функціонуючою державою. Вона втратила доступ до більшої частини свого узбережжя. Там, де вона його зберегла, моря не є безпечними для її суден, навіть тих, що перевозять продовольство до деяких найбідніших країн світу; наразі Росія призупинила угоду, яка дозволяла вивозити обмежену кількість зерна. Жоден комерційний літак не може влетіти або вилетіти з країни, побоюючись російської ракети. Українська економіка страждає від того, що стільки чоловіків і жінок перебувають на фронті, незважаючи на щедру допомогу, яку їй надає Захід.
І гіркий досвід показує, що коли Росія утримує плацдарм, вона нескінченно розкручує мирні переговори, готуючись відкусити ще один шматок. Якщо Захід продовжуватиме надавати їй достатню підтримку, Україна продовжуватиме розчавлювати росіян. Якщо більшість країн світу підтримає бачення миру паном Зеленським, тиск на Путіна посилиться. Падіння морального духу всередині Росії або навіть падіння режиму може статися в будь-який момент. Але на це не можна розраховувати.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
