Світ любить рахувати чужі борги. Коли мова заходить про Україну, цифри викликають ще більше запитань: куди пішли гроші, чи вистачить на школи, лікарні, інфраструктуру? За перші сім місяців 2025 року держава вже витратила 198,5 млрд грн на обслуговування боргу. Це більше, ніж річні бюджети цілих міністерств. Звучить як холодний душ, але водночас показує масштаби фінансового навантаження, яке країна тягне щодня.
Ціна обслуговування боргу
Обслуговування боргу — це не про розвиток, а про підтримку системи на плаву. Йдеться про відсотки, які країна сплачує кредиторам. Нагадаємо: загальний державний та гарантований борг України перевищує $186,13 млрд доларів. Відповідно, кожна гривня відсотків — це гроші, що не пішли на зарплати вчителям чи закупівлю ліків. Для порівняння, весь бюджет Міністерства освіти і науки у 2025 році становить близько 194,3 млрд грн. Тобто витрати на борг за сім місяців уже з’їли умовний річний освітній бюджет.
Чому гроші йдуть туди, а не в лікарні
Фінансові пріоритети завжди болюче питання. Уряд зобов’язаний обслуговувати борг, інакше країна втратить довіру кредиторів та доступ до нових програм фінансування. Без цього не працюватиме жодна інша система — від армії до пенсій. Тобто питання стоїть так: або платимо відсотки, або ризикуємо опинитися без міжнародної підтримки. Для громадян це означає жорсткі рамки: бюджетні ресурси спрямовуються насамперед на боргові виплати, а решта сфер отримують фінансування вже “за залишковим принципом”.
Чи варто чекати менше грошей на освіту та медицину
Освітні та медичні видатки залежать від того, наскільки ефективно працює переговорний процес із кредиторами. Частина боргових виплат відтермінована завдяки домовленостям із партнерами, зокрема з країнами G7 та МВФ. Це створює “фінансове вікно”, у межах якого держава може витрачати на соціальні сфери більше. Однак що більшими стають відсотки, то більше стискається простір для маневру. Українці ризикують відчути це у вигляді скорочених програм або відкладених інвестицій у якість послуг.
Де шукати додаткові ресурси
Вихід із цього кола — пошук альтернативних джерел фінансування. Йдеться не лише про зовнішні гранти, а й про внутрішні інструменти: приватизація, залучення інвестицій, податкова модернізація. Уряд уже говорив про підвищення акцизів на тютюн та алкоголь. Це непопулярні заходи, але вони дозволяють підлатати бюджетні діри. Ще один напрямок — залучення коштів через військові облігації, які українці та бізнес купують добровільно. Такі кроки не вирішують проблему боргу системно, проте знижують тиск на соціальні статті бюджету.
Міжнародний досвід і українська реальність
У світі обслуговування боргу забирає колосальні ресурси. Наприклад, Італія витрачає на це понад 3,9% ВВП щороку. Україна, зі свого боку, балансує між війною, потребою в розвитку та необхідністю зберігати довіру кредиторів. Це складна математика: уряд одночасно має забезпечувати фронт, виплачувати пенсії й утримувати економіку у відносній стабільності. Тому кожен мільярд гривень, спрямований на борг, — це ще одне нагадування, що наша фінансова система живе в умовах постійного компромісу.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
