Протягом десятиліть український глядач жив у чужих сюжетах. Радянське телебачення, потім масовий імпорт російських та американських форматів — усе це формувало відчуття, що справжнє життя відбувається деінде. Ми звикли до «гарних картинок», але в них не впізнавали себе. Лише останні кілька років позначилися зрушенням — на екрані з’явилася своя реальність. Історії перестали бути стилізацією — стали правдивими. Глядач нарешті отримав право бачити себе — зі складними емоціями, суперечливими виборами, з голосом, що не дублюється, а говорить напряму.
Змінюються сенси, а не декорації
Новий український серіал більше не намагається сподобатися — він говорить як є. Формати стають гнучкими: в одному кадрі може співіснувати драма і абсурд, тиша і надрив, сміх крізь втому. Саме тому «Спіймати Кайдаша» сприймається не як адаптація класики, а як точний портрет родинної війни, знайомої кожному. «І будуть люди» відкриває болючі сторінки історії через емоційний зв’язок із героями. Це вже не розвага, а спосіб зрозуміти, де ми є.
Свій біль, свої жарти
У серіальному просторі з’явився інший тип гумору — глибший, багатошаровий, далекий від анекдотичного формату. У «Секс, інста і ЗНО» — сміх крізь ніяковість покоління, яке виросло в інформаційному хаосі. У «Кава з кардамоном» — романтика, позбавлена штучної солодкавості. Ми навчилися сміятися з себе, не зраджуючи зміст. Цей тип гумору працює не на втечу від реальності, а на прийняття її такою, яка є — гострою, незручною, живою.
Цифровий експорт і культурна дипломатія
Українські серіали дедалі частіше перетинають кордони — ментально та юридично. За даними Ukrainian Institute (ui.org.ua), експорт аудіовізуального контенту з України зріс на 28% у 2023 році. Продаж формату «Слуги народу» до США, адаптації комедій у Литві, участь в європейських конкурсах — це маркери культурної присутності. Поява українських серіалів на платформах на кшталт Netflix, Amazon Prime чи Arte змінює наратив: нас бачать не через новини, а через історії, створені зсередини.
Глядач, який обирає зміст
Український глядач став уважнішим до змісту. У 2023–2024 роках понад 60% молоді орієнтувалися не на жанр, а на тему, яка перегукується з їхнім досвідом (за даними Kantar Ukraine). Це змінює саму роль серіалу — він перетворюється з фонової розваги на простір рефлексії. Люди шукають історії з нюансами, паузами, внутрішнім напруженням. Після епохи гучних форматів виникла потреба в іншій інтонації — спокійній, щирій, з відкритим фіналом. Тому глядач активно підтримує серіали, у яких діалог звучить як жива мова, де сюжет не диктує, а пропонує. Саме така подача створює відчуття залученості: екран стає частиною особистого досвіду, а перегляд — актом співприсутності.
Індустрія на роздоріжжі
Попри якісні прориви, серіальний ринок в Україні ще не набув стабільності. За даними Міністерства культури та інформаційної політики України (mincult.kmu.gov.ua), у 2023 році на виробництво серіалів виділено близько 250 млн грн. Проте основний акцент залишається на кіно, а серіальна індустрія залежить від окремих продакшенів або стримінгових гравців — Megogo, Takflix, OLL.TV. Для сталого розвитку бракує сценарних лабораторій, продюсерських програм, освітніх ініціатив. Запит уже є — залишилось трансформувати його в інфраструктуру, що підтримуватиме авторів, а не платформи.
Стійка екосистема виникає там, де з’являється простір для ризику, розвитку, помилок і наступних кроків. Те, що зараз виглядає як хаотичне випробування, з часом може перетворитися на перший впевнений крок. Серіали знову і знову збирають нову реальність — з фрагментів, голосів, пауз, поглядів. І кожна така історія наближає країну до того образу, в якому вона відчуває себе справжньою.
Автор: Ганна Захаревич, журналіст – культуролог
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
