Коли тримаєте в руках долар або євро — що відчуваєте? Упевненість? Захищеність? Можливо, спокусу перевести заощадження в ту валюту, яку поважає світ. Для мільйонів українців іноземні гроші давно стали не екзотикою, а частиною повсякденності. Від курсів обмінників до вартості техніки, від оренди квартир до зовнішньоторговельних контрактів — вибір між USD та EUR невидимо присутній майже в кожній транзакції. Але чи має цей вибір шанс стати офіційним? Розберімося, що може схилити Україну до переходу на євро і які реальні передумови для цього вже визрівають.
Психологія валют: чому досі долар
Американський долар став «внутрішньою» іноземною валютою ще у 90-х. Причини очевидні: стабільність, глобальна впізнаваність, відсутність інфляційної історії, як у пострадянських валютах. Долар довго залишався символом надійності, і навіть сьогодні — попри геополітичні зсуви — він широко використовується в розрахунках і зберіганні заощаджень в Україні (за оцінками НБУ, близько 40% готівки поза банками зберігається в доларах або євро — станом на 2024 рік).
Водночас поступово зростає вага євро. Причина — не лише географія: ЄС є ключовим торговим партнером України. Частка українського експорту до країн ЄС у 2023 році сягнула понад 66% у структурі основних товарів, з яких близько 60% — агропродукція. Усе більше контрактів, кредитів і навіть зарплат у західних компаніях фіксуються саме в євро.
Євроінтеграція — валюта як політичний вектор
Формально Україна не є кандидатом на вступ до єврозони, однак процес інтеграції в ЄС відкриває двері до валютного діалогу. Згідно з Угодою про асоціацію, передбачається гармонізація фінансових стандартів, поступове відкриття банківських ринків та координація валютної політики. Деякі європейські політики вже натякали, що в майбутньому Україна може отримати право на перехід до євро, навіть до повноправного членства в ЄС — за прикладом Чорногорії чи Косова (де-факто використовують євро без членства в єврозоні).
Для України це могло б стати потужним сигналом довіри з боку Заходу та інструментом макроекономічної стабільності — адже запровадження євро автоматично означає жорсткі фінансові рамки, прозорість монетарної політики та контроль за борговими зобов’язаннями.
Ціна стабільності: що доведеться віддати
Питання в тому, чи готова Україна до такої дисципліни. Перехід на євро передбачає відмову від власної монетарної політики. Центральний банк втрачає можливість змінювати облікову ставку чи впливати на інфляцію — усі ці важелі зосереджуються в Європейському центральному банку (ECB).
Це означає, що у кризових ситуаціях Україна не зможе, скажімо, девальвувати валюту для підтримки експорту або використовувати друк грошей для покриття дефіциту бюджету. Деякі економісти вважають це перевагою: за таких умов країна змушена реформуватись і наводити лад у фінансах. Інші — попереджають про втрату гнучкості в перехідний період, особливо під час воєнної чи післявоєнної трансформації.
Гроші війни: яка валюта тримає тил
Після початку повномасштабного вторгнення Україна зазнала безпрецедентного зовнішнього фінансування: тільки у 2023 році обсяг допомоги сягнув $42,6 млрд, з яких $11,5 млрд — це гранти (за даними minfin.gov.ua). Це посилило роль долара у валютних резервах НБУ і в розрахунках за імпортні поставки.
Водночас фінансування від ЄС зростає, і дедалі більше зобов’язань фіксуються в євро. Наприклад, нова програма Ukraine Facility на 50 мільярдів євро до 2027 року (за інформацією ec.europa.eu) закладає потенційно вищу роль євровалюти у внутрішньому обороті. У середньостроковій перспективі це може зрушити баланс валютних пріоритетів — як на рівні держфінансів, так і серед населення.
Коли — це більше, ніж «якщо»
Формальний перехід на євро вимагає не тільки політичного рішення, а й виконання Маастрихтських критеріїв: низький дефіцит бюджету, стабільна інфляція, довгострокова процентна ставка на рівні ЄС тощо. Станом на 2025 рік ці умови для України залишаються далекими — через війну, нестабільність економіки та залежність від зовнішньої підтримки.
Проте експерти вже обговорюють можливість «тіньової євроінтеграції» — коли без формального членства країна де-факто переходить на євро в розрахунках, контрактах, кредитуванні та навіть заощадженнях. За схожою моделлю свого часу діяли балканські країни перед вступом до ЄС. Це може стати реалістичним шляхом для України в найближчі 5–10 років.
Українська економіка вже давно живе в багатовалютному просторі. Але якщо раніше це було про виживання — то тепер дедалі більше про вибір. І коли на кону довіра, прогнозованість і європейська перспектива — рішення «долар чи євро» стає питанням не стільки економіки, скільки стратегічного курсу.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
