Україна не вперше має проблеми з підтримкою Берліна. У країни також є проблеми із Францією, США і навіть Великобританією. Взяті разом, вони значною мірою пояснюють, чому президент Володимир Зеленський пішов на ризиковану ставку, відправивши війська воювати в Росію в той час, коли йому ледве вистачало, щоб утримати лінію вдома.
Про це пише Telegram “Перший Бізнесовий“.
Легко апелювати до Німеччини — країни, яка спочатку запропонувала Україні лише шоломи, щоб допомогти їй захиститися від повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. «Цейтенвенде», про яку тоді сміливо оголосив канцлер Олаф Шольц, змінивши німецьку енергетичну політику та політику безпеки, все змінило. Але з опублікованою цього тижня публікацією Frankfurter Allgemeine про те, що міністерство фінансів планує вдвічі скоротити бюджет допомоги Україні наступного року, а потім ще більше скоротити його, «поворотний момент» Шольца виглядає дещо більше схожим на поворот.
Відразу після того, як Берлін оприлюднив ордер на арешт громадянина України, звинуваченого у здійсненні диверсії у вересні 2022 року на газопроводі «Північний потік» з Росії до Німеччини, можна подумати, що скорочення, про які повідомляється, є розплатою. Ні, і не тому, що уряд каже, що рішення про скорочення ще не прийнято. Відповідь набагато простіша: непрацездатний коаліційний уряд і міністр фінансів дотримуються абсурдно обмежувальних бюджетних правил.
Суть полягає в тому, що переломний момент, який змінить бізнес і модель безпеки Німеччини, неможливий без витрат грошей. Країна переживає серйозну економічну турбулентність, але вона залишається більш ніж достатньо багатою, щоб підтримувати фінансування України, збільшувати витрати на оборонне виробництво та водночас піклуватися про соціальну власність.
Ні, це набагато ширше, ніж проблема Німеччини, навіть якщо випадок Берліна здається кричущим, оскільки, на відміну від деяких інших, уряд має достатній фінансовий запас. Суми, про які йдеться, — всупереч популістській риториці — незначні; для Німеччини наступного року 8 мільярдів євро (9 мільярдів доларів), або 0,2% валового внутрішнього продукту. Отже, це не стільки брак ресурсів, скільки політична дисфункція, зростання проросійських популістів і невдача. Наступ Зеленського на Курську область має на меті змінити це.
Посилання на бідність — лише одна невдача. Небажання визнати, що російські погрози розв’язати ядерний Армагеддон були порожніми і не повинні дозволяти перешкоджати озброєнню України — це інше.
Нагадаємо, канцлер Олаф Шольц опинився під наростаючим тиском з усіх боків і зараз намагається заспокоїти хоча б членів Соціал-демократичній партії.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
