Раптово з тиші — пульс. Наче десь у карпатській долині прокидається барабан. До нього приєднується голос, що звучить наче з глибини землі. Поруч — синтезатор, який ріже повітря світлом. Так починається новий трек однієї з найпомітніших українських артисток цього року. Його неможливо віднести до конкретного жанру — тут усе сплелося: ритуал, ритм, гнів, ніжність і тиха надія. Українська музика у 2025 році — це вже не сцена і навіть не тренд. Це простір — терапевтичний, сакральний, електричний.
Фольклор як код виживання
Старовинні пісні, які ще недавно звучали в музеях або на фестивалях етномузики, тепер рвуть клуби, саундят у TikTok і лунають у наушниках солдатів на передовій. Артистки на кшталт «KRUTЬ», «Циганка», «YAGODY» й «ЩукаРиба» звертаються до архаїчних джерел — не для стилізації, а як до живої тканини, яка дихає. Музика, що пройшла через сотні років, сьогодні звучить як інструкція з внутрішньої міцності.
У співі з фольклорними елементами важлива не форма, а стан — той самий «стан співу», коли голос стає не виступом, а священнодійством. Це дає відчуття коренів у часі, що розірваний війною й евакуаціями. На думку дослідників фольклору, саме традиційна музика — це «один з найстійкіших кодів ідентичності, бо його не підмінити і не знищити» (із публікацій на suspilne.media). І тому його повернення у мейнстрим — це інтуїтивна реакція культури на загрозу зникнення. І тому його повернення у мейнстрим — не мода, а інтуїтивна реакція культури на загрозу зникнення.
Електроніка як серце сучасності
Синтезатори, драм-машини, ембієнт і техно давно стали частиною глобального музичного ландшафту. Але українська електроніка 2025 року — це не копія берлінського мінімалу чи британського грайму. Вона виросла з війни, гуманітарної втоми й сталевої сили волі. Треки композиторів як Monoconda, Koloah, Poly Chain та Otoy вражають своїм звуком — грубим, багатошаровим, іноді тривожним, іноді медитативним.
Окремо варто згадати про альбоми, що створені повністю на основі звуків війни — сирен, розмов по рації, тріску дронів. Їх не використовують для ефекту. Їх обробляють як фонову правду. Це саундтрек до життя, яке триває поруч із розривами.
Зцілення звуком
Музична терапія в Україні вже давно перейшла межі кабінетів психологів. У 2025 році вона трансформувалась у громадську практику. Військові, цивільні, волонтери — всі ті, хто пройшов через втрати або травматичні події, використовують музику як засіб повернення до себе.
Групи «Територія голосу», «Теплий хор» і «Resonant People» проводять регулярні вокальні кола, імпровізаційні сесії, де головне — не вміти, а звучати. Це інше сприйняття голосу — як потоку. Дослідники музичної терапії відзначають: «Навіть у найпростішому наспіві з’являється безпечне середовище — тіло знову відчуває, що може дихати» (за матеріалами hromadske.ua).
Разом із цим зростає попит на музику для сну, стабілізації, зниження тривожності. Українські композитори створюють плейлисти для реабілітаційних центрів, для мам, які вивозять дітей із зони обстрілів, для психотерапевтів. За даними сервісу Spotify, українські слухачі дедалі частіше обирають ембієнт, музику для релаксу та сну — у порівнянні з 2023 роком кількість таких прослуховувань суттєво зросла (на основі загальних тенденцій з відкритих звітів spotify.com).
Музика як економічний і культурний фактор
Попри складну ситуацію в країні, український музичний ринок поступово оживає. За оцінками експертів, у 2024 році експорт творчих послуг, зокрема музики, демонстрував позитивну динаміку. Пояснення просте: українських артистів дедалі частіше запрошують до європейських колаборацій, а фольктроніка (поєднання фольклору й електроніки) перетворюється на окрему нішу.
Це не обмежується концертами. Мова йде про фестивалі, плейлисти, саунд-дизайн для фільмів, відеоігор, реклами. Українська музика перестала бути екзотикою — вона стала символом сили, внутрішньої глибини та виживання. Ukrainian Institute підтримує міжнародні резиденції для музикантів, а Міністерство культури вперше за останні п’ять років виділило окремий грантовий пул для музичних терапевтичних проєктів (за даними mincult.kmu.gov.ua).
Тим часом артисти самі формують нову реальність — від незалежних лейблів до спільнот, які об’єднують музикантів у містах, селах, на фронті. І поки звучить голос — звучить країна.
Автор: Ганна Захаревич, журналіст – культуролог
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
