Сторінки книжок знову стали дзеркалом. Не ідеалізованим, не глянцевим — а справжнім, з відбитками сьогоднішнього подиху. Українці почали читати, як ніколи раніше. Щодня, у транспорті, між змінами, у чатах і сторіс. Не тому, що «треба», а тому що — рятує. За даними Українського інституту книги, 17 % українців читають щодня, ще 19 % — кілька разів на тиждень (за даними ukraineworld.org). Це означає: понад третина населення регулярно тримає книгу в руках — і це вперше за останні роки. Читання повернулося в буденність — як чай, як тиша, як захист від внутрішнього шуму.
Портрет читача: хто ці люди
Основну читацьку аудиторію в Україні зараз становлять жінки віком від 16 до 59 років. Вони — головні покупці як паперових, так і електронних книг. За опитуванням УІК 2023 року, 54 % читачів віддають перевагу саме україномовним виданням. При цьому молодь дедалі частіше обирає нову українську прозу — коротку, емоційну, у форматі, зручному для споживання «на ходу». Популярні жанри — психологічна проза, щоденники, поезія нового покоління, есеїстика, а також автобіографічні історії, які переплітають особисте з історичним.
Стрибок у книжковому просторі
За три роки український книжковий ринок пройшов стрімку трансформацію: від обвалу в 2022 році до стабільного зростання у 2024. Найбільший зсув — мовний: майже всі нові книжки тепер видаються українською, означило нову вісь у видавничій динаміці країни.
Книга як соціальний жест
Українська книжка більше не існує в ізоляції бібліотек або шкільних програм. Вона живе в Instagram, у TikTok, у подкастах і навіть у Telegram-каналах. Молода аудиторія охоче цитує уривки з книг у сторіс, створює флешмоби, ділиться рекомендаціями. Книжка стає маркером «свого кола»: якщо ти читаєш, значить, мислиш, відчуваєш, шукаєш. Це читання без ієрархії — без обов’язку вивчити класику, без страху не зрозуміти. Зараз у тренді — те, що чіпляє, те, що резонує. Проза Ладислава Согора чи поезія Наталки Прокопенко — це не література «на потім», це щоденна психотерапія.
Формат: коротко, щиро, гнучко
Нова українська література змінила не лише мову — вона змінила темп. Короткі есе, мікроісторії, інтимні спостереження — усе, що можна прочитати за 10–15 хвилин, але згадати надовго. Це книжки у форматі рефлексії, а не розваги. І водночас — без зайвого пафосу. Така література не вимагає від читача зусиль — лише відкритості.
Це відповідає глобальному тренду. Наприклад, у Франції щороку читають у середньому 14 книжок на людину, в Німеччині — 12, в Індії — до 16 (за даними Statista та World Culture Score Index). В Україні таких національних замірів майже не проводять, але тенденція до зростання читання — очевидна. При цьому український читач демонструє унікальну особливість: високу емоційну залученість. Якщо книжка «зайшла», її не просто читають — її цитують, нею діляться, вона стає частиною особистої історії.
Нова роль книгарень
Раніше книга чекала свого читача — у бібліотеці, в забутій шафі, десь у глибині шкільного кабінету. Сьогодні все інакше: саме читач іде до книги — свідомо, з бажанням і вибором. Книжкові мережі розширюються, з’являються нові простори у різних містах. Одна з них — всеукраїнська мережа «Є» — за останні роки відчутно зросла, перетворивши книгарні на культурні осередки.
Кав’ярня з поезією, куточок для обміну, зустрічі з авторами у вихідні — усе це створює атмосферу живого діалогу. Молодь фотографується біля стендів, купує книжку — і цитує її в сторіс. Книгарні стали органічною частиною міського життя, поряд із галереями чи баром на розі.
А сільські бібліотеки дедалі частіше стоять порожніми. За останні роки багато з них зникли. Модель змінилася: книга вже не приходить сама — її шукають ті, хто готовий почути. І головне — кожен вирішує сам, що читати, якою мовою, в якому форматі й де саме.
Автор: Ганна Захаревич, журналіст – культуролог
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
