Війна спустошує міста, змінює долі, розриває покоління. Полум’я знищує бібліотеки, картини зникають у руїнах, храми падають під ударами снарядів. Коли зникають символи культури, народ втрачає частину своєї історії.
Україна бореться на двох фронтах: військовому та культурному. Евакуація музеїв, приховані від вибухів скарби, цифрові архіви, що зберігають знання, — усе це частина масштабного захисту ідентичності. Кожен врятований артефакт перетворюється на доказ сили нації. Ті, хто береже картини, оберігає собори, архівує документи, зберігають основу для відродження.
Захист історичної спадщини під час війни
З лютого 2022 року сотні історичних і мистецьких пам’яток опинилися під загрозою знищення. За даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, станом на початок 2025 року зафіксовано руйнування або пошкодження 1255 об’єктів національного та місцевого значення.
Захисники спадщини – музейники, архівісти, реставратори та волонтери – з перших днів війни працювали над збереженням унікальних артефактів. Найцінніші колекції перевезли у захищені місця, ретельно зберігаючи інформацію про їхнє розташування.
Яскравим прикладом героїзму став порятунок робіт Марії Примаченко. 28 лютого 2022 року російський снаряд зруйнував Іванківський історико-краєзнавчий музей на Київщині. У його стінах знаходилося 25 картин всесвітньо відомої художниці. Ризикуючи життям, працівники музею та місцеві жителі кинулися у вогонь, щоб урятувати полотна. Завдяки їхній рішучості вдалося зберегти 10 картин, які могли бути втрачені.
Зусилля громад і міжнародна підтримка
Місцеві громади також зробили свій внесок у порятунок спадщини. У багатьох містах мешканці загортали статуї та фонтани у пластик, піну, мішки з піском, щоб уберегти їх від ударів. Організовували евакуацію музейних колекцій, переховували рідкісні артефакти у підвалах та бомбосховищах, зміцнювали фасади старовинних будівель. У деяких містах звели бетонні захисні конструкції навколо особливо цінних об’єктів. Завдяки цим зусиллям вдалося зберегти десятки пам’яток.
Світова спільнота не стояла осторонь і стала союзником у цій боротьбі. ЮНЕСКО долучилася до захисту українських пам’яток, маркуючи їх емблемою Гаазької конвенції 1954 року — міжнародним символом, що визначає їхній особливий статус. Таку позначку отримали Софія Київська, історичний центр Львова та інші важливі об’єкти.
Підтримка була різноманітною. Європейські музеї відкрили свої фонди для тимчасового зберігання українських артефактів, що потребували евакуації. У Франції та Німеччині створили спеціальні сховища для мистецьких шедеврів, які могли б опинитися під загрозою.
Міжнародні організації залучили супутникові технології для фіксації руйнувань. Використовуючи знімки, експерти документували наслідки атак і створювали реєстр пошкоджених пам’яток, щоб у майбутньому спростити процес їхнього відновлення.
Наголосимо на тому, що цифрове збереження також стало потужним інструментом. У рамках ініціативи “Saving Ukrainian Cultural Heritage Online” (SUCHO) понад 1000 бібліотекарів, архівістів та дослідників із різних країн світу працювали над створенням цифрових копій українських культурних ресурсів. Лише за перші два тижні вони зібрали понад 3 терабайти даних — веб-сайтів музеїв, цифрових виставок та архівних матеріалів.
Військові ініціативи та міжнародні проєкти
У 2023 році в Збройних Силах України з’явився спеціальний підрозділ, який займається захистом культурної спадщини. Його фахівці працюють у прифронтових зонах, де доступ цивільних обмежений. Вони документують пошкодження, слідкують за дотриманням міжнародного гуманітарного права та контролюють, щоб історичні об’єкти не використовувалися у військових цілях.
Паралельно міжнародний проєкт UREHERIT, що згуртував 11 організацій із країн ЄС та України, розробляє стратегії збереження спадщини. Запущений у 2023 році, він ставить перед собою амбітні цілі: створення нових стандартів охорони пам’яток, навчальні програми для фахівців, проведення семінарів та досліджень.
Європа також долучилася до реальних дій. Навесні 2024 року Італія підписала угоду з Україною та ЮНЕСКО про відбудову Одеси, зокрема її історичної частини та Спасо-Преображенського кафедрального собору. Цей архітектурний символ постраждав від російського ракетного удару в липні 2023 року. Вже у лютому 2024 року Італія та ЮНЕСКО виділили 500 тисяч євро на першочергові реставраційні роботи.
Історичні уроки та висновки
Кожен урятований артефакт, кожен відновлений храм, кожна збережена сторінка історії — це доказ того, що культура здатна пережити навіть найтемніші часи. Україна захищає свою спадщину, та водночас створює платформу для її оновлення та розвитку.
Досвід світових столиць доводить: спадщина повертається до життя, коли за неї борються. Німеччина відбудувала Дрезденську галерею, Франція повернула викрадені твори мистецтва, Польща реконструювала Старе місто Варшави за середньовічними кресленнями.
Україна теж відновить своє надбання. Кожна ініціатива, кожна міжнародна програма, кожен волонтерський рух — це крок у майбутнє, де культура продовжує жити, надихати та єднати покоління. І як показує історія, перемога завжди залишається за тими, хто береже своє коріння та будує міст у майбутнє.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
