Сьогодні із застосуванням програмного забезпечення, що може нашкодити, вчиняється більша частина протиправних діянь, пов’язаних з глобальною мережею. Обізнані в питанні вірусів громадяни намагаються захистити персональні дані встановленням програм, які допомагають їх виявляти та усувати, але це не забезпечує 100-відсотковий захист. Великі корпорації мають більш потужні захисні системи, проте все частіше з’являються новини про масштабні хакерські атаки.
Задля протистояння кіберзловмисникам, які розробляють шкідливе ПЗ, оперують ним та поширюють його, усі прогресивні держави включно з Україною налагоджують дієві механізми виявлення та покарання. Зокрема, існує та змінюється відповідно до розвитку технологій та підвищення ступеня зухвалості злочинців стаття 361-1 КК.
Що вважається шкідливим ПЗ та його поширенням?
Під шкідливим програмним забезпеченням слід розуміти програми, контент, коди, чи скрипти, спрямовані на викрадення чи поширення особистих даних, у тому числі таких, доступ до яких обмежений, а також цілковито конфіденційних відомостей.
Особливості процесу заподіяння шкоди через вчинення злочину полягають у тому, що підготовка, поширення та збут шкідливих програмних рішень провокує реальну загрозу порушення права власності на інформацію чи суспільних відносин, пов’язаних з забезпеченням приватності даних або наданням електрокомунікаційних послуг.
Розповсюдження у цьому випадку означає не лише надання оплатного чи безкоштовного доступу до певних цифрових опцій, але і їх поширення у нові способи:
- Самовідтворення — тобто програма створює свої копії.
- Закладання у програмне забезпечення. Це означає, що в програму інтегровано так званого троянського коня — прихований код, спрямований на порушення права власності на інформацію.
- Поширення з застосуванням комп’ютерної мережі. Йдеться про надання доступу до шкідливої програми через її розміщення на мережевому носії даних або розсилання копій шкідливої програми у приватних повідомленнях.
Також можливе комбіноване поширення, наприклад, надсилання прихованого ПЗ на електронну пошту особи. Ці численні дії є кримінально караними за статтею 361-1 Кримінального кодексу.
Яка відповідальність може настати за статтею 361-1 КК України
За українським законодавством, розробник ПЗ має отримати підозру вже коли відомо про те, що він є автором шкідливої програми. Тобто, хоча метою є саме подальше застосування, необов’язково активувати чи збувати ПЗ, щоб дію було визнано протизаконною. Особа ризикує бути покараною за статтею 361-1 КК, в цих випадках:
1. Розробка з планами подальшого застосування, поширення чи продаж, а також власне розповсюдження та реалізація шкідливого програмного забезпечення чи технічних пристроїв, спрямованих на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних, комунікаційних, електронно-комунікаційних систем і мереж цифрової комунікації.
2. Аналогічні діяння, вчинені знов або за попередньою змовою з іншими людьми, або якщо було заподіяно значної шкоди.
У першому випадку злочинець може отримати штраф (2–4 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або позбавлення волі на строк до двох років, У другому випадку особі загрожує позбавлення волі терміном до 5 років.
Звільнення автора, поширювача чи реалізатора шкідливого ПЗ від кримінальної відповідальності
У разі вчинення протиправного діяння, описаного в обох частинах статті 361-1 КК, суд може прийняти рішення про звільнення особи від покарання. Першою з умов для цього є клопотання колективу підприємства щодо якого скоєно злочин, про готовність взяти на поруки особу, яка вчинила діяння вперше. Якщо правопорушник протягом року доведе, що колектив не дарма дав йому другий шанс довести свою порядність, судове рішення може бути на користь обвинувачуваного.
Також може бути виправданою людина, яка вперше скоїла протизаконне діяння, а в ході існування кримінального провадження з певних причин її проступок втратив суспільну небезпечність, чи сама ця особа перестала вважатися суспільно небезпечною.
Судова практика
Громадянин, обізнаний у тонкощах програмування, завантажив на свій ПК шкідливий програмний засіб, призначений для подолання захисту даних, що зберігаються на онлайн-ресурсах. Далі він модифікував ПЗ з метою здійснення атак на інтернет-ресурс шляхом перебирання логінів і паролів за певною системою, а далі застосувавши ПЗ, отримував логіни та паролі облікових записів інших осіб для передання іншим користувачам. Суд визнав його винуватим за обома частинами статті 361-1 КК. Загальне покарання становило 2 роки позбавлення волі, проте громадянина було звільнено з 1-річним випробувальним терміном.
Іншу особу районним судом було засуджено зокрема за ч. 1 ст. 361-1, і апеляційний суд залишив такий вирок без змін. Після подання касаційної скарги Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.
Особа розмістила в Інтернеті шкідливе програмне забезпечення, проте причетність до такого діяння заперечувала. Ознайомившись з доказами, що підтверджували вину обвинувачуваного, суд визнав громадянина винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 361-1, та призначив йому штраф — 2 тисячі мінімальних зарплат. На підставі вимог ст. 49 КК України особу звільнили від покарання через те, що сплив термін давності.
Досі ставлення суддів до хакерів характеризується як лояльне. Їх карають штрафом чи умовним терміном, не є рідкістю й виправдувальні вироки. Проте кількість потерпілих від шкідливого програмного забезпечення зростає, а діяльність віртуальних злочинників масштабується, тож у майбутньому слід очікувати на посилення кримінальної відповідальності.
Автор: Андрій Турій, адвокат та керуючий партнер “Турій та Партнери”
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
