У 2026 році репутація перестає бути так званим додатковим інструментом, натомість вона стає стратегічним активом бізнесу. У часи постійної турбулентності, інформаційного тиску та швидких криз саме довіра стає ключовою валютою для компаній, їхніх СЕО та власників. Журналісти редакції поговорили із комунікаційними та маркетинговими директорами семи українських компаній та дізналися, які ризики стали критичними, що змінилося у підходах та як бізнесу не втратити довіру в умовах постійного інформаційного шуму.
«Брокард-Україна»: криза перестала бути винятком — це базовий режим
Керівниця відділу зв’язків із громадскістю ТОВ «Брокард-Україна» Катерина Гуленок розповіла, що, на її думку, найбільше сьогодні впливає на репутацію СЕО та бізнесу загалом: «Ключовий фактор — не комунікація, а узгодженість. Репутація формується там, де сходяться слова, рішення і поведінка. Будь-який розрив між ними тепер не залишається внутрішньою проблемою — він швидко стає публічним кейсом. СЕО більше не може «віддати репутацію» PR-команді. Його публічність — це пряме продовження бізнесу. Кожен виступ чи пост — це точка контакту з брендом. Якщо вона суперечлива, це працює як дефект у продукті: користувачі помічають швидше, ніж компанія встигає виправити».
– Яка найбільша помилка компаній у роботі з репутацією?
Фокус на картинці замість реальності. Бізнеси досі намагаються виглядати краще, ніж працюють. У 2026 це не сходиться: співробітники, клієнти і партнери мають достатньо каналів, щоб показати різницю. Репутація не створюється комунікацією — вона проявляється через операційні рішення. Якщо всередині хаос, вихід цього назовні — це лише питання часу.
– Як змінились підходи до управління кризами?
Криза відтепер не є винятком — це базовий режим. Компанії більше не покладаються на «антикризові плани», а будують системи реагування: хто говорить, у якій логіці і як це підтверджується діями. Швидкість сама по собі нічого не вирішує. Реакція без чіткої позиції лише множить шум. Але і пауза без підготовленого рішення сприймається як слабкість. Контроль сьогодні — це синхрон між словами і діями.
– Чи варто СЕО бути публічним? Де межа?
Публічність — це вже не опція, а зона відповідальності. Якщо СЕО мовчить, його образ формують інші — і не завжди на користь бізнесу. Але надлишкова, неструктурована публічність створює інший ризик — втрату контролю над тоном та контекстом. Не треба далеко ходити за прикладами, коли сильні підприємці з чіткою позицією втрачали цей контроль — і особистий голос починав створювати ризики для компанії. Межа проходить не по кількості висловлювань, а по їхній узгодженості. СЕО може бути яскравим, але не хаотичним. У 2026 сильна публічність — це коли сказане не доводиться пояснювати наступного дня.
«Ябко»: довіру формує не лідер і не бренд як образ, а досвід, за який клієнт платить грошима
Діана Груць, PR-менеджер мережі «Ябко», вважає, що задача не створювати образ, а фіксувати і підсилювати реальність. Комунікації мають виходити з дій бізнесу, а не замінювати їх.
– Який фактор сьогодні сильніше впливає на довіру: особистість лідера чи бренд компанії?
У 2026 році цільові аудиторії не вірять, вони перевіряють. Якщо продукт сильний, сервіс стабільний, а компанія дає цінність, вона витримує будь-який інформаційний тиск. Якщо ні, жоден публічний СЕО це не врятує. Ринок уже втомився від відполірованих інтерв’ю, будь-який розрив між публічним образом і реальною внутрішньою практикою компанії знищує довіру швидше, ніж зовнішня репутаційна криза.
Задача PR сьогодні не в тому, щоб створювати образ, а радше фіксувати і підсилювати реальність. Комунікації мають виходити з дій бізнесу, а не замінювати їх. Ефективний PR працює з узгодженістю: щоб те, що компанія говорить назовні, відповідало тому, що відбувається всередині і що отримує клієнт. Саме це сьогодні визначає, чи перетворюється увага на довіру.
– Яка найбільша помилка компаній у роботі з репутацією, яку ви спостерігаєте зараз?
Одна з найбільших помилок — намагання перекричати замовні або токсичні інформаційні кампанії фактами в моменті. З урахуванням загального досвіду публічних скандалів і криз в Україні, видно спільний патерн: інформаційні атаки рідко побудовані на пошуку правди. Вони працюють як інструмент відволікання уваги, виснаження ресурсів і розбалансування управлінських рішень у компанії.
У певних ситуаціях мовчання — це стратегія, а не слабкість. Важливо зберегти ресурс свій та команди, сфокусуватись на операційній роботі та клієнті, і виходити з позицією тоді, коли є можливість бути почутими, а не просто кричати в шум. Паралельно критично важливо працювати з ядром довіри — своєю реальною аудиторією. Якщо клієнт продовжує обирати продукт і взаємодіяти з брендом, жодна інформаційна атака не має довгострокового ефекту.
– Як змінились підходи до управління кризами?
Кризи більше не розвиваються лінійно, вони спалахують, масштабуються і зникають значно швидше, ніж раніше. Головна помилка — реагувати на швидкість швидкістю. Це пастка. Сильні команди працюють інакше: вони оцінюють, чи має сенс реакція взагалі. Бо кожна відповідь або гасить кризу, або підсилює її. У 2026 році антикризова стратегія — це не про заяви. Це про контроль, витривалість і здатність не втрачати фокус, поки інші реагують емоційно.
NovaPay: публічність СЕО сьогодні — це не PR-інструмент, це бізнес-актив
Юлія Жулій, репутаційна консультантка, Head of PR NovaPay, акцентувала увагу на тому, що слова зараз мають набагато менший вплив на клієнтів, аніж те, як насправді поводиться компанія у складні моменти.
– Що сьогодні найбільше впливає на репутацію СЕО та бізнесу у 2026 році?
Репутація сьогодні формується на перетині трьох речей: послідовності дій, швидкості реакції та прозорості. І не окремо, а як підсилювач — фактор лідера. Комунікація СЕО та топменеджерів стала частиною репутації бізнесу. Я проводила глибинні інтерв’ю з 42 топменеджерами українського фінансового сектора, і один із найстійкіших висновків: репутація — це не образ, який формується. Це капітал, який накопичується щодня або втрачається в одну мить. Є і такі дані із дослідження Edelman i LinkedIn: 73% B2B-клієнтів довіряють контенту бізнес-лідерів більше, ніж маркетинговим матеріалам компанії, і 60% готові платити більше тим, хто цей контент продукує послідовно.
– Яка сьогодні найбільша помилка компаній у роботі з репутацією?
Сприймати репутацію як щось, що «можна включити», коли виникає проблема. Насправді вона накопичується щодня і комплексно — через рішення, продукти, сервіс і комунікацію. І коли настає криза, ви працюєте не з нуля, а з тим рівнем довіри, який вже є. Друга поширена помилка — мовчання. Якщо ви не формуєте свій наратив, його формують за вас. І третє, про що рідко говорять: відсутність системи до кризи. 48% учасників мого дослідження визнали, що не були готові до кризових подій 2022 року. Бо комунікації не можна будувати тоді, коли настає криза, вони працюють тоді, коли систему побудовано до неї.
– Як змінились підходи до управління кризами за останні роки?
Кризи стали швидшими і публічнішими. Умовно, у вас більше немає «дня на реакцію» — у вас є години, а іноді хвилини. Тому фокус змістився з реакції на підготовку: сценарії, узгоджені позиції, готовність команди діяти синхронно ще до кризи. І ще одна зміна — тональність. Захисна або закрита позиція працює гірше, ніж чесне пояснення і чіткий план дій. Коли NovaPay отримав рекордний штраф НБУ — 90 мільйонів гривень — ми обрали позицію не мовчання і не виправдовування, натомість відреагували швидко. 75% негативного медіапокриття змістилось у нейтральний тон. Відтоку клієнтів не було.
– Чи варто сьогодні СЕО бути публічним? Де межа між користю і ризиком?
Публічність СЕО напряму впливає на довіру до бізнесу. Але важлива не кількість, а якість: автентичність, послідовність і чітка позиція. Межа проходить там, де комунікація перестає бути продовженням бізнес-стратегії і стає хаотичною або емоційною. Я б додала ще один вимір: межа між користю і ризиком — це межа між стратегічною позицією і реакцією на ситуацію.
– Що важливіше у 2026: швидка реакція чи стратегічна тиша?
Це не «або-або». Так, важлива своєчасна реакція. Іноді це означає говорити одразу. Іноді — взяти паузу, щоб не дати неточну або суперечливу інформацію. Але повна тиша у більшості випадків створює вакуум, який дуже швидко заповнюється чужими інтерпретаціями. Ну і, звісно, усім нам потрібна тиша, аби відрефлексувати важливі речі і бути здібними стратегувати наступні.
– Який фактор сьогодні сильніше впливає на довіру: особистість лідера чи бренд компанії?
Це взаємопов’язані речі, але сьогодні особистість лідера стала містком до довіри. Люди довіряють людям. І саме через лідера вони часто «зчитують» цінності компанії. Але є нюанс, який я бачу в практиці: коли бренд компанії сильний, а лідер мовчить — бізнес втрачає конкурентну перевагу. Коли лідер активний, але бренд не підкріплює це на рівні продукту і сервісу — публічність стає ризиком, а не активом. Формула, яка працює: Clarity / ясність і чіткість комунікації → Trust / довіра → Confidence / впевненість аудиторії → Action / дія (приміром, покупка) → Business Result (бізнес-результат). І лідер, і бренд — частини цього ланцюга. І якщо якоїсь ланки не буде, він розсиплеться.
Аптека АНЦ: роль CEO сьогодні давно вийшла за межі кабінету та формальних управлінських рішень
Алла Іванець, керівник відділу PR-комунікацій «Аптека АНЦ», вважає, що СЕО — це людина, яка приймає непопулярні рішення і пояснює їх, не ховається в кризі, тримає послідовність, навіть коли ринок штормить, і, що найскладніше, будує систему, яка працює без нього в кожній точці.
– Що сьогодні найбільше впливає на репутацію СЕО та бізнесу у 2026 році?
У 2026 році репутацію формує не стільки комунікація, скільки поведінка. Будь-яке повідомлення дуже швидко перевіряється реальністю: сервісом у точці продажу, досвідом клієнта, тим, як компанія реагує на проблеми. Але з’явився ще один важливий фактор — пряма доступність СЕО. Сьогодні недостатньо бути десь на сайті, в соцмережах або в інтерв’ю. Люди очікують, що можуть достукатися напряму. Саме тому з’являються рішення типу QR-кодів у точках продажу, за якими будь-який відвідувач може написати СЕО. Це не про «фідбек заради галочки», це про демонстрацію відкритості і готовності брати відповідальність.
Якщо говорити про приклад АНЦ, тут важливо, що репутація керівника вже давно базується не на публічності, а на рішеннях у складні періоди. Микола Щербина очолив компанію у 2020 році — у момент ковідної кризи, а потім провів її через повномасштабну війну. Це якраз той кейс, де репутація формується не словами, а витривалістю системи.
– Яка найбільша помилка компаній у роботі з репутацією, яку ви спостерігаєте зараз?
Найбільша помилка компаній — це спроба контролювати картинку замість того, щоб працювати з реальністю. Бізнеси досі інвестують у правильні формулювання, але закривають очі на системні проблеми: складний клієнтський шлях, непрозорі умови, перевантажені команди. І в момент кризи цей розрив стає очевидним для всіх. Але ще глибша проблема — у відсутності нормальної людської реакції. Компанії не визнають емоції клієнта, не дають чіткого плану дій і часто починають виправдовуватись. У результаті навіть невелика помилка перетворюється на репутаційний удар, бо люди відчувають, що їх не чують.
– Як змінились підходи до управління кризами за останні роки?
Ключова зміна — швидкість і прозорість стали обов’язковими, але цього вже недостатньо. Сьогодні криза рідко починається з офіційного інциденту чи запиту медіа. Значно частіше вона виникає з одного поста, відео або скріну, який підхоплюють інші користувачі. Якщо історія відгукується – вона за кілька годин перетворюється на хвилю обурення. І в цей момент компанія вже не керує ситуацією, а намагається наздогнати сформований без неї наратив.
Фактично з’явився новий тип ризику — «побутовий cancel», коли тиск на бренд створюють не медіа, а звичайні люди. Це можуть бути вірусні скарги клієнтів, відео з інцидентами, невдалі формулювання у комунікації або питання до ціни чи продукту. Кожна така історія окремо може виглядати незначною, але в сукупності вони швидко масштабуються і формують репутацію. У цій реальності класичний підхід «відпрацювати кризу заявою» більше не працює. Якщо компанія реагує шаблонно, йде в приватні повідомлення або довго мовчить – аудиторія самостійно заповнює інформаційний вакуум. І зазвичай не на користь бренду.
Натомість працює інший підхід: швидка публічна реакція, зрозуміла позиція і конкретні дії, які видно одразу. Важливо не лише відповісти, а й показати, що ситуацію справді вирішують через компенсацію, зміну процесу або публічне пояснення.
– Чи варто сьогодні СЕО бути публічним і де проходить межа між користю і ризиком?
Так, варто. Але не «скрізь і про все». У випадку АНЦ СЕО присутній скоріше точково: інтерв’ю, бізнес-медіа, позиція про ринок і управління. Це дає плюс до довіри, через експертність і системність, але не створює зайвих ризиків через емоційні або контроверсійні висловлювання. Додатково підсилює цю позицію і освітня роль: вже другий рік Микола Щербина є лектором курсу NEOCEO в Superludi. Це формує образ не просто управлінця, а людини, яка ділиться досвідом і впливає на розвиток ринку.
РІЕЛ: завжди будуть незадоволені — ті, кому не подобаєтесь ви і те, що ви робите
Борис Цомая, маркетинг-директор РІЕЛ, впевнений у тому, що найбільша помилка — це сумлінне намагання сподобатись всім.
– Яка найбільша помилка компаній у роботі з репутацією, яку ви спостерігаєте зараз?
Не буває так, щоб компанія та її дії подобалися всім без виключення. Через різні причини або обставини, обґрунтовані і безпідставні, конструктивні чи суто «пусті». Тому відволікаючись саме на тих, хто ніколи не стане «вашим», особливо на тих, хто не є обґрунтованим та конструктивним у своїй критиці та хейту, компанії, інколи, витрачають великий ресурс, і витрачають абсолютно марно.
А на конструктивну критику та зауваження тих, хто дійсно є існуючим клієнтом або потенційним клієнтом, або дійсно кваліфікованим експертом з певних питань, інколи просто вже не вистачає сил та ресурсу відповідати, виправляти та вирішувати ситуацію по суті. Ось і стається викривлення в комунікаційній політиці компанії, з’являється втома та роздратування, що приводить до ще більшого заглиблення у проблемну зону комунікацій, погіршення сприйняття бренду та компанії в цілому, невірних кроків збоку перших осіб компанії (якщо такі є персонами публічними).
Відрізнити «своїх» від «несвоїх», конструктивні зауваження від необґрунтованого хейту, не так вже і важко, якщо працювати з комунікаціями виважено та з суто аналітичним підходом: спочатку вивчаємо та розбираємо ситуацію, моделюємо подальшій розвиток подій, і тільки потім відповідаємо чи робимо інші відповідні дії. Головне, самим не увійти у вір емоцій, захопитись, та стати жертвою власних амбіцій та емоційних спалахів.
– Як змінились підходи до управління кризами за останні роки?
Ми всі в нашій країні живемо вже багато років поспіль в великій кризі. Турбулентність, різкі зміни зовнішніх умов існування, війна, напруженість в суспільстві — все це змушує всіх, хто будує свій бренд, компанію, бізнес, щодня вивчати та аналізувати контекст подій, суспільні настрої. Ми ввели новий термін — доречність, і він дуже важливий наразі.
Вміння відповідати ситуації, контексту, настрою є основною задачею фахівців з комунікацій. Це вимога сьогодення. А ще слід врахувати величезну втому та травму, яку отримали всі ми, виживаючи що дня в країні де йде війна. Отже люди перезавантаженні інформацією, втомлені від негативного фону навколо, стають більш агресивно налаштовані та підозрілі.
Саме тому задача комунікацій — бути максимально відвертими, чесними, справжніми, та подавати той чи інший продукт максимально просто та зрозуміло. Відвертість, прямота, чесність — це вже не переваги, це абсолютний must have сьогодення.
– Що важливіше у 2026: швидка реакція чи стратегічна тиша?
Якщо критика, проблемна ситуація і як наслідок хвиля негативу чи хейту є обґрунтованими, то найкращий шлях — це вирішення питання по суті, швидкість в цьому питанні звісно вітається, але залежить від обсягу та складності проблеми. Але головне — це дійсно вирішити питання по суті, а потім вже донести цю інформацію на широкий загал, якщо це доречно і відповідає контексту події.
Коли люди (клієнти, відвідувачі, користувачі, підписники) бачать, що ви не просто формально реагуєте, а приймаєте відповідні рішення і втілюєте їх у життя — це велика цінність. Вирішили питання — розповіли про це (якщо це дозволяє ситуація). Це ефективний рецепт від застуди під назвою «кризова ситуація».
NOVUS: сьогодні сильніше працює підхід, заснований на чесності насамперед з собою і з аудиторією
Кристина Івченко, керівниця відділу зовнішніх комунікацій та зв’язків з громадськістю NOVUS, вказує на те, що останнім часом суттєво змінилася роль лідера. «Люди більше не сприймають компанію як абстрактну структуру, вони дивляться на тих, хто стоїть за рішеннями. Позиція, реакції, здатність говорити чесно і зрозуміло стають частиною бренду. Через це аудиторія швидше розуміє, у що вірить бізнес і як він діє», — каже вона.
– Що сьогодні найбільше впливає на репутацію СЕО та бізнесу у 2026 році?
Найбільше сьогодні впливає не те, що компанія говорить про себе, а те, як вона поводиться в реальних ситуаціях. Репутація формується через дії, особливо в моменти напруги, коли рішення потрібно приймати швидко і публічно.
Останнім часом суттєво змінилася роль лідера. Люди більше не сприймають компанію як абстрактну структуру, вони дивляться на тих, хто стоїть за рішеннями. Позиція, реакції, здатність говорити чесно і зрозуміло стають частиною бренду. Через це аудиторія швидше розуміє, у що вірить бізнес і як він діє.
Але на практиці це не лише про СЕО. Репутація формується через усіх, хто представляє компанію назовні. Кожна публічна комунікація, кожен контакт із клієнтом є частиною загального сприйняття. Тому важливо, кого компанія делегує у публічний простір і як побудована ця комунікація. Чи може людина говорити як частина бренду, чи розуміє контекст і відповідальність, чи здатна транслювати спільну позицію, а не лише власну думку.
У публічному просторі завжди є природне бажання показати найкращу версію, підсвітити сильні сторони, говорити про успіхи. Це нормально. Але коли ця “краща версія” починає жити окремо від реальності, це дуже швидко зчитується. І будь-який розрив між словами і діями компанії одразу впливає на довіру.
Саме тому ключовим стає фактор послідовності. Довіра формується не окремими заявами, а щоденними рішеннями і реальним досвідом взаємодії з брендом через продукт, сервіс і людей.
– Яка найбільша помилка компаній у роботі з репутацією саме зараз?
Найпоширеніша помилка, мабуть, сприймати репутацію як щось, що можна поправити комунікаціями, коли вже виникла проблема. Але репутація не будується у кризі. У кризі вона або підтверджується, або руйнується. І якщо до цього не було системної роботи – прозорості, зрозумілої позиції, довіри до бренду, то жодна правильна за формою заява не змінить ситуацію по суті.
Ще одна помилка, коли компанія намагається виглядати ідеально. У 2026 році це вже не працює. Аудиторія значно краще сприймає чесність, людяність і адекватність, ніж відшліфовані формулювання без живої позиції. Люди довіряють не безпомилковим компаніям, а тим, які здатні визнавати помилки, пояснювати свої рішення і діяти далі.
І, мабуть, ще один важливий момент – це швидкість, помножена на зміст. Реакція має бути не просто швидкою, а змістовною. Порожні формальні відповіді зараз не просто не допомагають, а часто погіршують ситуацію. У підсумку, найбільша помилка, на мою думку, сприймати репутацію як комунікаційну функцію. Насправді це результат того, як бізнес поводиться щодня. Комунікація лише робить це видимим.
– Як змінились підходи до управління кризами за останні роки?
Кризи стали швидшими і більш публічними. Якщо раніше у компанії був час на підготовку позиції, то сьогодні реакція очікується практично одразу. Але парадокс у тому, що просто швидкої реакції вже недостатньо. Важлива не тільки швидкість, а і якість, тому перед оприлюдненням треба подивитися чи є в цій реакції сенс, позиція, відповідальність.
Ми бачимо, що найкраще працює підготовка до криз ще до того, як вони трапляються. Це сценарне планування, зрозумілі внутрішні процеси, визначені ролі та зони відповідальності в компанії і готовність виходити в комунікацію. І ще один важливий момент — тон. Люди дуже тонко відчувають фальш. Тому сьогодні ефективна кризова комунікація не завжди замикається на правильних словах, а має бути людяною, якісною і з повагу до аудиторії.
– Чи варто сьогодні СЕО бути публічним? Де межа між користю і ризиком?
СЕО сьогодні точно варто бути публічним, але не заради публічності як такої. Питання не в кількості виходів у медіа, а в тому, чи є що сказати і чи ця позиція співпадає з тим, що відбувається в компанії. Тому межа досить проста: бути присутнім там, де це логічно для бізнесу, говорити тоді, коли є позиція, розуміння, досвід в конкретному напрямку і результати, при цьому залишатися собою в подачі. Коли є зміст і чесність, публічність працює як сильний інструмент довіри.
– Що важливіше у 2026: швидка реакція чи стратегічна тиша?
Це вже давно не вибір між говорити або мовчати. У 2026 році ключовим залишається доречність і зміст. Є ситуації, де мовчання миттєво зчитується як відсутність позиції. Коли мова йде про безпеку людей, етичні питання або довіру клієнтів, пауза працює проти бренду. У таких кейсах важливо швидко з’явитися в інформаційному полі і зафіксувати свою позицію, навіть якщо відповідей поки не так багато.
Іноді перше повідомлення можуть не містити деталі, проте окреслюють відповідальність і присутність компанії, дають сигнал “Ми чуємо вас”.
Водночас ми бачимо і протилежні ситуації. Коли компанія реагує занадто швидко, без фактів і внутрішнього розуміння, це лише підсилює кризу. Насправді питання не у швидкості як такій, а в якості відповіді. Люди очікують не просто реакції, а розуміння: що сталося, що це означає для них і що компанія робить далі.
«Ранок»: СЕО стає живим обличчям цих цінностей, і його особиста позиція сприймається як позиція всього бізнесу
Анна Макаренко, директорка з управління репутацією та PR-комунікаціями, видавничої корпорації «RNK-Ranok» та видавництва «Ранок», каже, що найбільший вплив на репутацію зараз має те, як компанія поводиться у складних ситуаціях, чи є послідовність між тим, що говориться публічно, і тим, що відбувається всередині.
– Що сьогодні найбільше впливає на репутацію СЕО та бізнесу у 2026 році?
У 2026 році репутація будується не на словах, а на послідовності дій. Люди давно навчилися відчувати різницю між справжньою позицією компанії та красивою комунікацією. Для видавничого бізнесу це особливо відчутно, адже аудиторія, яка купує книжки для дітей, обирає не просто продукт, а цінності.
– Яка найбільша помилка компаній у роботі з репутацією, яку ви спостерігаєте зараз?
Найпоширеніша помилка — займатися репутацією лише тоді, коли вже щось пішло не так. Репутація будується роками у звичайному режимі: через коментарі, через присутність у публічному просторі, через те, як компанія реагує на дрібні ситуації задовго до кризи. Коли щось трапляється і компанія раптом починає активно комунікувати — аудиторія це зчитує моментально. Довіра, яку будували роками, може похитнутися за кілька годин, якщо реакція виглядає вимушеною, а не щирою.
– Як змінились підходи до управління кризами за останні роки?
Війна змінила все. Кризовий менеджмент у довоєнному розумінні — це були регламенти, узгодження, кілька днів на реакцію. Зараз такого часу просто немає. Ми навчилися реагувати швидко, але водночас зрозуміли цінність стратегічної тиші — іноді краще зачекати кілька годин і сказати точно, ніж поспішити і сказати неправильно. Ще одна зміна: криза тепер рідко буває локальною. Будь-яка ситуація може вийти за межі свого контексту і стати частиною великого інформаційного потоку. Тому ми більше думаємо про те, як наша комунікація виглядає у ширшій картині, а не лише у власному полі.
«Репутація — це не про тексти і не про антикризові заяви. Це про щоденну поведінку компанії, як вона визнає помилки, що робить після них і чи справді змінюється», — каже Алла Іванець, керівник відділу PR-комунікацій «Аптека АНЦ». І це має розуміти сьогодні бізнес в Україні. Важливо, щоб у складні часи приймалися рішення, що впливають на подолання кризи швидко та ефективно.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
