Вперше, правове поняття ГЕНОЦИД запровадив польський та американський науковець правник Рафал Лемкін.
Вперше термін ГЕНОЦИД був використаний вченим у 1944 році у своїй науковій праці «Axis Rule In Occupied Europe: Laws Of Occupation, Analysis Of Government, Proposals For Redress»
В цій праці Лемкін зазначає, що те, що геноцид не обов’язково означає негайне знищення нації, крім випадків, коли здійснюються масові вбивства всіх членів нації. Він, скоріше, означає скоординований план різних дій, спрямованих на знищення суттєвих основ життя національних груп з метою їхнього знищення. Метою такого плану буде розпад політичних і соціальних інститутів, культури, мови, національних почуттів, релігії та економічного існування національних груп, а також знищення особистої безпеки, свободи, здоров’я, гідності та навіть життя осіб, що належать до таких груп.
9 грудня 1948 року, Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Конвенція про запобігання злочину Геноциду і покарання за нього.
У Конвенції зазначено, що злочин Геноциду, незалежно від того, чи відбувається він у мирний, чи у воєнний час є злочином, що порушує норми міжнародного права.
Під Геноцидом розуміється наступні дії, вчинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
– убивство членів такої групи;
– заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
– навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;
– міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;
– насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Конвенція кваліфікує наступні дії, як карні:
– Геноцид;
– змова з метою здійснення Геноциду;
– пряме і публічне підбурювання до здійснення Геноциду;
– замах на здійснення Геноциду;
– співучасть у Геноциді.
Зазначено, що особи, що чинять Геноцид чи які-небудь з перерахованих вище діянь, підлягають покаранню незалежно від їх статусу. За конвенцією, особи звинувачені в здійснені Геноциду, можуть бути засуджені як судом тієї країні де був здійснений Геноцид, або міжнародним карним судом, що може мати юрисдикцію у відношенні сторін даної Конвенції, що визнали юрисдикцію такого суду.
Для судового переслідування осіб, що скоїли найбільш тяжкі злочини Римським статутом Міжнародного кримінального суду, засновано Міжнародний кримінальний суд. Місцем перебування Суду є м. Гаага в Нідерландах.
Серед найбільш тяжких злочинів відноситься не тільки злочин Геноциду, до них відносяться ще злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини агресії.
В розумінні Римського статуту злочин Геноциду означає будь-яке з таких діянь, які вчинено з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
– вбивство членів такої групи;
– заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу членам такої групи;
– умисне створення для такої групи умов життя, розрахованих на доведення її до повного або часткового фізичного знищення;
– впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню всередині такої групи;
– насильницька передача дітей цієї групи до іншої групи.
Міжнародний кримінальний Суд може призначити особі, визнаній у вчиненні злочину покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обчислюваний у кількості років, що не перевищує максимально 30 років, або довічне позбавлення волі в тих випадках, коли це виправдано особливо тяжким характером злочину та індивідуальними обставинами особи, визнаної винною.
В українському Кримінальному кодексі в Розділі Кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку міститься стаття 442 Геноцид.
У відповідності до статті 442 Геноцид, це умисно вчинене діяння заподіяне з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу.
Карається таки злочин позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Публічні заклики до геноциду, виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
