Кілька років тому Україна годувала світ і продавала метал, як гарячі пиріжки. Потім — війна, заблоковані порти, падіння виробництва. Минулого року здавалося, що ми знову виходимо на велику арену: експорт підтягнувся до $41,6 млрд, зерно і сталь повернули собі місце в рейтингах. У 2025-му картина інша: попит є, але швидкості бракує. Світ готовий купувати, а ми відвантажуємо повільніше, ніж могли б.
Щоб зрозуміти, де ми заробляємо найбільше і які «сюрпризи» приховані за сухими цифрами, варто подивитися на структуру експорту. Далі — діаграма, а після неї розбір по секторах.
Зернові: великий локомотив із зниженою швидкістю
Пшениця, кукурудза, ячмінь — це справжній бренд «Made in Ukraine». У 2021-му ми мали рекордні врожаї, експортували понад 40 млн тонн зернових. У 2024/25 маркетинговому році — вже близько 38 млн тонн. Станом на весну 2025 року — 33,2 млн тонн, і це мінус 11 % до попереднього сезону (USDA). Світ купує охоче, та можливості виробництва і транспортування стали вузьким горлом.
Перспектива? Україна й далі залишатиметься серед головних світових експортерів зерна. Але без модернізації логістики та безпечних морських коридорів говорити про повернення до довоєнних масштабів поки рано.
Олійні: стратегічна перевага
Соняшник і соя для українського агросектору — як айфон для Apple: прибуткові, з постійним попитом і своєю глобальною «нішею». За останнє десятиліття площі під олійними зросли більш ніж на 30 %, і навіть у кризові роки експорт олії залишався стабільним. Це один із тих сегментів, де ми не програємо конкурентам.
У майбутньому попит на олію та продукти переробки лише зростатиме. Тож саме ця категорія може стати точкою стабільності українського експорту.
Продукти харчування: більше, ніж зерно й олія
Світ купує в України зернові й соняшникову олію, але вагома частина експорту формується також за рахунок м’яса птиці, яєць, молочних продуктів, кондитерки та меду. У 2024 році агропродовольчий експорт (без зернових) становив кілька мільярдів доларів. Курятина йде до ЄС та Близького Сходу, мед — у США та Німеччину, шоколадні вироби — в Польщу та Велику Британію.
Такі товари поступаються зерну за обсягами, проте створюють імідж країни з розвиненою агропромисловістю. Їхня перспектива залежить від диверсифікації: попит на харчі стабільний, а головне питання — як утримати якість і доступ до ринків.
Метали: сірий каркас економіки
Коли говорять «експорт України», зазвичай уявляють зерно. Але другий стовп — метал. У 2024 році він дав країні $4,4 млрд, або 11 % від усього експорту. Поставки залізної руди навіть зросли на 90 % завдяки морському коридору. Водночас виробництво сталі впало утричі порівняно з довоєнними показниками.
Іронія проста: світ хоче нашого металу, але ми фізично не можемо дати більше. Якщо у найближчі роки відбудеться відновлення промисловості, металургiя знову стане ключовим драйвером експорту.
Титан, літій, графіт: приховані козирі
Коли йдеться про майбутнє, цифри агросектору вже не такі цікаві, як «космічні» мінерали. Україна постачає ілменіт (титановий концентрат) — у 2024 році це було 110 тисяч тонн до США та ЄС. У світі попит на титан лише зростає, особливо в авіації та оборонці.
Літій — 500 тисяч тонн запасів, що становить близько 1,7 % світових. Поки експорт у промислових масштабах не стартував, але в епоху електрокарів і батарей це ресурс, який може перетворитися на золоту жилу.
Графіт — всього 1 200 тонн у 2024 році, крапля в морі глобального ринку. Але значення у стратегічних ланцюгах постачання (батареї, напівпровідники) величезне. Це як маленький ключ від великого сейфу.
Вугілля та уран: спадщина й ресурс
Видобуток вугілля різко знизився: з 65 млн тонн у 2021-му до 23 млн тонн у 2024-му. Це показує, як змінилася енергетична карта країни. Експорт залишився частковим, і тут радше йдеться про спад, аніж про зростання.
Інший ресурс — уран. Україна має понад 107 тисяч тонн підтверджених запасів і займає 12-те місце у світі. Видобуток нестабільний, проте перспектива розвитку очевидна: у майбутньому, коли світ переходить до ядерної енергетики як «зеленої», цей актив може стати вирішальним.
Хімія та добрива: непомітний, але вагомий сектор
У структурі експорту є й хімічна продукція — добрива, аміак, фармацевтика, пластмаси. За загальними розрахунками цей блок становить близько 2% від усього експорту у 2024 році. Частина виробництв зупинилась через удари по інфраструктурі, однак навіть обмежені поставки показують стабільний попит. Європейські та азійські ринки охоче купують українські добрива завдяки вигідним цінам і логістиці.
Подальший розвиток залежить від відновлення енергетики: якщо виробники отримають дешевший газ і стабільну електроенергію, цей сектор знову може стати конкурентним.
Машини й транспорт: менше, ніж було, але символічно важливо
Ще 10–15 років тому частка машинобудування в українському експорті була відчутною. Зараз вона знизилася до кількох відсотків, але все ж залишилася. Йдеться про вагони, окремі комплектуючі, кабельну продукцію, а також літаки «Антонова», які унікальні й навіть у невеликих партіях залишаються знаковими.
Цей сектор нині більше символ, ніж драйвер. Проте він важливий з точки зору майбутнього: країна, яка продає не тільки сировину, а й складну техніку, отримує інший статус у світі. Тут перспектива залежить від інвестицій та доступу до ринків ЄС — чи зможемо ми інтегруватися у європейські виробничі ланцюги.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
