Український ринок праці у 2025 році виглядає як дві паралельні реальності. Одні працюють на міжнародні проєкти, отримують зарплату у валюті й швидко зростають разом із глобальними трендами. Інші — досі живуть у логіці перевантаження, низьких ставок і обмежених можливостей. Різниця в оплаті праці між галузями вже давно вийшла за межі «незручної теми» — вона стала одним із головних факторів, що визначають, куди рухається країна. І якщо цей розрив не подолати, він і далі впливатиме на те, кого готують університети, кого втрачають регіони і хто насправді має шанс на стабільність.
Різні швидкості однієї економіки
У 2024 році розрив між секторами в оплаті праці перетворився з тенденції на тверду реальність. Високотехнологічні галузі — IT, кібербезпека, авіація, фінанси — зростають у темпі 20–30 % на рік і пропонують фахівцям зарплати, які в кілька разів перевищують середньостатистичні. У той самий час освіта, культура й медицина буксують під вагою низьких ставок і хронічного недофінансування. За офіційними даними, різниця між айтішником і бібліотекарем — це не метафора, а конкретні цифри: у гривневому еквіваленті це розрив у 3–4 рази, в євро — ще наочніше.
Хто заробляє більше
Щоб оцінити, як саме розподіляються доходи між галузями — варто подивитись на сухі цифри. Вони говорять чіткіше за будь-які емоції: зарплатна карта країни виглядає як різнорівнева система, де одні професії мають шанс на стабільність, а інші — виживають. Для наочності всі суми подано в євро: це дозволяє точніше порівнювати рівень доходів як між секторами, так і в контексті європейського ринку праці.
Досвід тих, хто зміг
Що робити, коли стратегічно важливі сфери — як освіта, культура чи медицина — програють у конкуренції за кадри? У цьому питанні корисно поглянути на досвід сусідів, які вже проходили схожий шлях.
Країни Балтії були у схожій точці кілька років тому — теж зіткнулися з масовим відтоком фахівців із ключових соціальних сфер. Відповіддю на цей виклик в Естонії стала довгострокова стратегія, що включала підвищення престижу професії вчителя, оновлення педагогічної освіти, запуск цифрових модулів навчання та менторські програми для молодих викладачів. У Литві зробили акцент на перекваліфікації: за підтримки Євросоюзу стартували десятки короткострокових програм із цифрових навичок, кібербезпеки, e‑learning та управління проєктами — для тих, хто хотів змінити профіль, але залишитись у суспільно важливій сфері.
Для України ця логіка може стати ключовою. Горизонтальний перехід — не втеча з професії, а грамотна зміна вектора. Вчитель може піти в EdTech, культурний менеджер — у креативну індустрію, фельдшер — у HealthTech або проєктне управління. Головне — доступ до гнучкого навчання, підтримка місцевих ініціатив і реальне партнерство між державою й бізнесом. Це не реформи на папері, а кар’єрна стратегія, яка вже працює в інших країнах.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
