Економіка України вже чотири роки функціонує в умовах суцільного та екстремального стресу. Натомість експерти кажуть, що вона, попри всі несприятливі умови, демонструє доволі високу адаптивність. І все це на тлі важливості міжнародної фінансової допомоги та видатків на оборону. Якщо порівнювати ВВП сьогодні та п’ять років тому, то він на 21% нижчий. Основні збиткові джерела зараз – це зруйнована інфраструктура, заводи та підприємства (як національні, так і з міжнародним капіталом), окупація населених пунктів, логістичні збої.
Джерела стійкості, демографічна ситуація та фінансовий стан
До ключових аспектів економіки країни під час повномасштабної війни можна віднести одразу кілька важливих моментів. По-перше, це військові витрати та ВПК — зокрема, у 2025 році на це у держбюджеті було виділено 26,3% ВВП, що у грошовому вимірі складало 2,2 трильйони гривень. При цьому ВВП (валовий внутрішній продукт) показав зростання на 1,8-2,2%, а споживча інфляція була на рівні 8-9%. Також було зафіксовано зростання реальн6их заробітних плат у країні — наприклад, показник середньої номінальної зарплатні станом на початок 2026 року становить 27 350 грн.
Якщо подивитися на галузевий розвиток, то впродовж всіх чотирьох років війни відбувалося поступове зростання сектору оборони, а також будівництва, фармацевтики та металургії (і це попри втрати багатьох великих підприємств через окупацію міст та фактичне знищення потужностей). Натомість найбільш постраждалою галуззю у 2025 році стала енергетика – ворог прицільно знищує критично важливі об’єкти, намагаючись зробити життя у країні неможливим.
Демографічне питання гостре: станом на початок 2026 року за кордоном перебувають від 5,2 до 6,2 мільйонів українців. Це люди, які були змушені поїхати із окупованих міст та інших населених пунктів, а також ті, хто обрав для себе та дітей мирне життя без обстрілів, бо станом на зараз жодний населений пункт в Україні не може вважатися мирним та спокійним. У статусі внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на початок 2026 року зареєстровано близько 3,8–4,7 млн людей.
Ми задали п’ять важливих питань українцям, які є фахівцями та можуть надати свою експертну оцінку економіці та прогнозам на майбутнє.
Михайло Колісник, професор Київської школи економіки, президент CFO Club Ukraine
– Чи стала економіка України більш стійкою, ніж у 2022 році?
Так, стала. 2022 рік був обвалом економіки (падіння близько 30%), а 2023 показав відновлення: реальний ВВП зріс на 5,3% за даними Держстату, які коментував НБУ. У 2024 році темп став скромнішим — близько 2,9%, тобто економіка перейшла з режиму «відбилися» в режим «тягнемо довгу дистанцію». Стійкість тримається на трьох речах: бізнес перелаштувався, фінансова система не розсипалася, донори підставили плече. Але це стійкість «з ременями безпеки»: залежність від зовнішнього фінансування висока, а енергетика й логістика залишаються точками удару. Висновок простий: економіка витриваліша, але все ще живе в режимі високого ризику.
– Що було найбільш неочікуваним фактором адаптації?
Найбільше здивувала швидкість самоорганізації бізнесу: релокації, перепрофілювання, цифровізація, нові ланцюги постачання — все це відбулося не «за планом», а тому що інакше було ніяк. Це схоже на ремонт літака в польоті: не красиво, зате летить. Другий момент — як швидко економіка навчилася обходити вузькі місця логістики та працювати при перебоях електрики (хай і з великими витратами). Третє — зміна економічної карти: частина виробництв і сервісів реально «переїхала надовго» і тепер будує нові центри ваги. Саме така пластичність і дала відновлення у 2023 році. Її слабке місце — те, що вона дорожчає з кожним роком війни через людей, капітал і ризики.
– Які галузі стануть драйверами зростання після війни?
Перша — відбудова: житло, інфраструктура, промислові об’єкти, енергетика, логістика. Тут важливо розуміти масштаб: оцінка потреб на відновлення й реконструкцію — близько 524 млрд доларів на наступне десятиліття, тобто це буде довга хвиля попиту. Другий драйвер — агро плюс переробка: більше доданої вартості, більше інтеграції з ЄС, менше «просто вивезли». Третій — енергетичний перехід і децентралізація: ВДЕ, накопичувачі, мережі, енергоефективність — бо енергія стала не темою комфорту, а темою виживання. Четвертий — ІТ та оборонні технології, як експортна компетенція та «мозок» реконструкції. Але швидкість росту визначить не лише галузь, а правила гри: суди, захист інвестора, прозорі закупівлі.
– Чи варто очікувати інвестиційний бум?
Потенціал є, але «бум» не гарантований. Найреалістичніше — хвилі інвестицій: спочатку туди, де короткий цикл окупності й зрозумілі ризики (енергоефективність, критична інфраструктура, логістика), потім — у промисловість і складні ланцюги. Ключові умови прості: безпека/гарантії, робочі інструменти страхування воєнних ризиків і відчутний прогрес у верховенстві права. OECD у своєму огляді підкреслює, що економіка тримається завдяки суттєвій зовнішній підтримці, а невизначеність лишається винятково високою — це означає, що приватний капітал буде дуже вимогливим до умов. Якщо умови «складаються» — приплив буде сильний. Якщо ні — буде не бум, а обережний крапельний режим.
– Який головний економічний ризик на горизонті 3-5 років?
Найбільший ризик — затяжна невизначеність («довга війна» або «гібридний мир»), яка з’їдає інвестиції і людей. Друга частина ризику — втома донорів: якщо зовнішня підтримка слабшає, бюджет і економіка відчувають це швидко й без сентиментів. Третя — демографія: дефіцит робочої сили та зростання соціальної напруги. У сумі це дає ризик «застрягнути» в низькому рості й високій залежності від зовнішніх грошей. Вихід — інституційні зміни плюс продуктивність, а не тільки нові транші. І тут головне — не переплутати причину з наслідком: гроші допомагають, але правила роблять зростання.
Євген Пилипець, Біржевий університет
– Чи стала економіка України більш стійкою, ніж у 2022 році?
Економіка України стала стійкішою, ніж у 2022 році, після падіння ВВП на 28,8%, у 2022-му зростання склало +5,5% у 2023, +2,9% у 2024 та +1,8% у 2025-му, попри руйнування енергетики та дефіцит електроенергії до 60%. Інфляція знизилася з піку 26,6% у 2022-му до 8,0% на кінець 2025-го, резерви НБУ зросли до рекордних $57,3 млрд, гривня стабільна завдяки жорсткій монетарній політиці та $52,4 млрд зовнішньої допомоги у 2025-му.
– Що було найбільш неочікуваним фактором адаптації?
Найбільш неочікуваним фактором адаптації став ріст оборонної промисловості з $1 млрд у 2022-му до $35 млрд у 2025-му, з фокусом на дрони, боєприпаси та ремонт техніки. Держзамовлення створили «військовий» ефект Кейнса, підтримавши металургію, машинобудування та суміжні галузі. Другим сюрпризом стала стійкість споживання: реальні зарплати зросли на 10% попри війну через дефіцит робочої сили. Морський коридор і паралельний імпорт зберегли експорт на рівні 80% від довоєнного.
– Які галузі стануть драйверами зростання після війни?
Після війни драйверами зростання стануть відновлення інфраструктури (енергетика, логістика, житло), оборонка, IT (за поверненням спеціалістів), агро з модернізацією, децентралізована енергетика. Важка промисловість відродиться лише за безпеки та інвестицій $100+ млрд.
– Чи варто очікувати інвестиційний бум?
Інвестиційний бум малоймовірний у перші 3-5 років, ризики «замороженого» конфлікту, борг 98,4% ВВП, корупція, еміграція 6+ млн і зруйнована інфраструктура відлякують приватний капітал. Основні інвестиції — від донорів (ЄС, США, Світовий банк). Бум можливий лише після гарантій безпеки та вступу до ЄС/НАТО.
– Який головний економічний ризик на горизонті 3-5 років?
Головний ризик на 3-5 років — стагфляція з низьким зростанням, дефіцит кадрів тисне на зарплати (інфляція 7–9%), інвестиції мінімальні через ризики, борг > 100% ВВП, відтік населення триває, допомога може скоротитися. Якщо війна «заморозиться» без гарантій, ВВП застрягне на 1–3%, а залежність від допомоги стане хронічною.
Сергій Фурса, український інвестиційний банкір, фінансовий експерт, публіцист, радіо- і телеведучий
– Чи стала економіка України більш стійкою, ніж у 2022 році?
Якщо ми говоримо про перший рік вторгнення і зараз, то так, зараз українська економіка більш стійка, тому що у нас зараз ритмічна і зрозуміла зовнішня підтримка. Треба розуміти, що наша економіка тримається на макрофінансовій стабільності, а макрофінансова стабільність повністю тримається на зовнішній допомогі. Зараз вона, на відміну від 2022 року, ритмічна, зрозуміла, прогнозована і тому можемо говорити про більш стійку економіку.
– Що було найбільш неочікуваним фактором адаптації?
Я не знаю, чи взагалі був там неочікуваний фактор адаптації, але можна сказати, що валютні обмеження, які були введені Національним банком, призвели до зростання інвестиційної активності українського бізнесу, який не міг вивезти ці кошти за кордон. І це було досить неочікувано, хоча й передбачувано. Самі валютні обмеження в цілком природні, без них нічого не могло б бути. Поки війна триває, вони абсолютно природні. Але є ще один важливий фактор — це збільшення інвестиційної активності.
– Які галузі стануть драйверами зростання після війни?
Я не знаю, чи маємо ми зараз прив’язуватися до галузей. Можу зараз сказати, що буде активне інвестування в енергетику, і енергетика може стати одним з драйверів. Але в принципі, у нас буде після завершення війни європейська інтеграція, що завжди супроводжується інвестиціями в інфраструктуру, і це також буде драйвером.
– Чи варто очікувати інвестиційний бум після закінчення війни?
Ні, зараз ніякого буму не буде, бо поки триває війна, ніхто не приносить гроші за кордону. Після завершення війни інвестиційна привабливість України буде значно вища, ніж була до 22-го року. Тому в певному розумінні це може виглядати як бум, але далі залежить вже, як ми з цим впораємось.
– Який головний економічний ризик на горизонті трьох-п’яти років?
Війна – це єдиний головний економічний ризик.
Андрій Длигач, доктор економічних наук, професор, стратег, футуролог, співзасновник міжнародної бізнес-спільноти BOARD та генеральний директор «Advanter Group»
– Чи стала економіка України більш стійкою, ніж у 2022 році?
Ми живемо в дивергентному світі, коли складно дати однозначну відповідь тому, що паралельно відбуваються два процеси. Економіка України показала залежність і крихкість. Ми не нарощуємо експорт і не залучаємо інвестиції. Бізнес не може запропонувати достатню кількість проєктів навіть під Ukraine facility. Бізнес не bankable і не готовий до партнерських моделей співдії. Виробничі потужності недозавантажені (65%, тут і далі — дослідження Advanter Group, лютий 2026), заповненість вакансій низька (75%), готовність до подальших блекаутів — на рівні 16%. Ризик недоотримання міжнародної допомоги робить нас ще вразливішими. Недовіра до держави — на найвищому рівні з 2019 року.
Але при цьому — стійкість суттєво зросла, ми пройшли шлях від «шоку» до керованої адаптації. Бізнес і держава навчилися працювати з ризиками: швидко перебудовуються ланцюги постачання, формуються кластери, ефективніше планується ліквідність, залучається сценарного управління. Фінансова система стала більш «антикрихкою» — хоча і ціною дорожчих грошей і втрат капіталу. Експортна модель змінилася: більше орієнтації на ЄС (це не кращий шлях, але вже як є), логістика стала довшою й дорожчою, але менш залежною від єдиного маршруту. Водночас стійкість лишається асиметричною: одні сектори витримали, інші — втратили людей, активи, ринки.
– Що було найбільш неочікуваним фактором адаптації?
Все «неочікуване» було результатом нашої підготовки, оскільки ризики великої війни, блекаутів і руйнації глобальних ланцюгів були чітко передбачені Advanter ще в 2017 році. Саме тому і почалася тоді побудова бізнес-спільнот і мереж стійкості.
Очікуваною була швидкість самоорганізації суспільства й бізнесу, коли багато рішень приймалися «знизу», швидше за бюрократію. В бізнес-спільноті Board ми релокували в перші місяці більше 300 підприємств, впровадили підготовлені заздалегідь методики адаптивності по бізнес-моделям, процесам і людському капіталу.
Другий фактор — цифровізація. «Держава в смартфоні» — ідея «Нової країни» з 2014 — реалізувалася при лідерстві команди Михайла Федорова. Це зменшило транзакційні витрати, пришвидшила послуги, дозволило економіці працювати під атаками.
Третій фактор — роль малого та середнього бізнесу як ефективного механізму відновлення робочих місць там, де великі капітальні інвестиції були неможливі. Хоча настрої бізнесу залишаються негативними (Ukrainian Business Index зараз суттєво нижче 40 — критично низької відмітки для відновлення економічної активності), але на ринку зʼявляються нові бренди, проєкти, ідеї, інновації.
Недооціненою виявилася стійкість критичної інфраструктури, спроможність електриків і комунальників відновлювати її й працювати в режимі постійних пошкоджень. Еміграція стала одночасно шоком і каналом інтеграції: мережі діаспори підтримали зовнішню торгівлю, сервісний експорт і розвиток оборонпрому. З рештою все це трансформувало «економіку виживання» в адаптивну економіку, яка тепер є нашою ключовою конкурентною перевагою.
– Які галузі стануть драйверами зростання після війни?
Вважається, що основним драйвером має стати будівельна галузь. Але наш аналіз 40 країн, які відновлювалися після катастроф за останні 50 років показав, що це не так. Будівництво буде розвиватися, потягне за собою виробництво будівельних матеріалів, металу тощо і імпорт трудових ресурсів, але не стане драйвером зростання. Справжній прорив — а нам потрібно щонайменше потроїти економіку за наступні 10 років, що є цілком реальним — нам принесе нео-індустріалізація і розвиток людського капіталу.
Отже, оборонні технології і виробництво компонент, food-tech, енергетичні технології, нове машинобудування (в широкому діапазоні) це основний драйвер. Плюс логістика — перш за все залучення України в Азійські мережі створення цінності в напрямку ринку ЄС. Креативні індустрії (не тільки ІТ як таке, але в автоматизація, govtech, enterprise-рішення, які компенсують дефіцит робочої сили). Медицина, медичний і освітній туризм — тут перевагою стане наш досвід адаптивності, який ми зможемо продавати по світу.
– Чи варто очікувати інвестиційний бум?
Очікувати — не варто. А ось зробити все, щоб інвестиції прийшли — варто. І мова не тільки про суди, захист прав інвесторів і власників, привабливі економічні умови. Мають бути зроблені кроки і з боку самого бізнесу — приведення до ладу юридичних структур, проектні менеджери з гарною англійською, осучаснення бізнес-моделей, перегляд продуктового ряду, реально цікаві проєкти для інвестування.
На старті будуть в основному донорські, державні і квазідержавні кошти (DFC, EIB, EBRD та інші). Приватні інвестори підуть у проєкти з коротшим циклом окупності: логістика, енергосервіс, виробництво компонентів, девелопмент у безпечніших регіонах, експортні продукти тощо. Паралельно може запуститися хвиля M&A: купівля активів «зі знижкою за ризик» і консолідація ринків.
– Який головний економічний ризик на горизонті 3-5 років?
Найбільший ризик — людський капітал: дефіцит робочої сили, демографія, повернення/неповернення мігрантів і якість освіти та здоров’я (в тому числі ментального) після травми війни. Другий ризик — фіскальна пастка: висока потреба у державних видатках при обмежених доходах, що може або призвести до руйнівної податкової політики держави в догоду популістам, або до консервування залежності від зовнішнього фінансування. Все це замість сприяння економічному прориву може стримувати розвиток. Третій ризик — інституційний: якщо правила гри не стануть передбачуваними (суди, власність, конкуренція, антикорупційна інфраструктура, декриміналізація економічних злочинів тощо), інвестиції залишаться незначними. Замість $300+ млрд, які нам необхідні для досягнення показнику ВВП Польщі, отримаємо відʼємні показники (виведення капіталу в інші юрисдикції). Четвертий — безпековий ризик. Навіть після досягнення мирної угоди (чи «Гнилої угоди» в базовому сценарії) ризик ескалації або гібридних атак може зберегти високу премію за ризик.
Нарешті, п’ятий ризик — погіршення структури економіки: якщо відбудова не перетвориться на модернізацію (енергоефективність, технології, продуктивність), ми отримаємо відновлення «старої» неконкурентоспроможної економіки.
За існуючими прогнозами, економіка України у 2026 році продемонструє уповільнене відновлення. Очікується зростання у межах 2-4,5% ВВП на тлі тривалих ризиків безпеки, енергодефіциту та, що дуже важливо, браку робочої сили. Основні очікування, на думку провідних експертів ринку, це і зниження інфляції до 6,5-7,5%, і поступове пристосування (адаптація) бізнесу до діючих умов (війна, обстріли, руйнування інфраструктури тощо).
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
