Ранок після авансу — мов свято: свіже лате з улюбленої кав’ярні, нова футболка чи нарешті та зубна паста «не зі знижки». А вже за тиждень — перевірка залишку в банку стає ритуалом тривоги. Українці все частіше зізнаються: зарплати вистачає на кілька тижнів — далі починається режим виживання. Що з’їдає гроші? Як змінились пріоритети у витратах? І чому психологія споживання іноді грає проти нас самих?
Середній дохід: скільки «маємо» насправді
Згідно з даними Державної служби статистики України, у травні 2025 року середня зарплата штатного працівника становила близько 23 500 грн брутто. Після утримання податків працівник отримує на руки приблизно 18 тисяч. У Києві рівень брутто‑заробітку традиційно вищий — понад 30 000 грн, тоді як у західних і південних регіонах — 18 000–22 000 грн брутто, відповідно «на руки» виходить десь 14 000–17 000 грн. Ці кошти для повноцінного життя в місті чи утримання сім’ї залишаються мінімальними.
На що йде перше? Пріоритети зміненої реальності
За даними дослідження Gradus Research (червень 2025), головними статтями витрат для українців залишаються продукти харчування, комунальні послуги та медикаменти. Зокрема, 85% опитаних назвали витрати на їжу основною частиною свого бюджету, а 72% вказали на комунальні платежі як регулярний тягар. На третьому місці — витрати на здоров’я: понад 60% респондентів зазначили, що щомісяця витрачають значну суму на ліки та медичні потреби.
Інші категорії, такі як транспорт, витрати на дітей чи освіту, згадуються рідше, але залишаються сталими у загальній структурі побутових витрат — особливо в родинах із дітьми. Водночас, спостерігається зростання ролі кредитного навантаження. За інформацією Національного банку України, у 2024 році обсяг споживчих кредитів зріс більш ніж на 40% (за даними bank.gov.ua). Це означає, що дедалі більше домогосподарств змушені покривати базові потреби через позики або розстрочку, що посилює фінансову вразливість.
Таким чином, майже весь щомісячний дохід середньостатистичного українця спрямовується на базове виживання — без можливості формувати подушку безпеки чи планувати відпочинок. Це змінює саму логіку споживання — від вибору до виживання.
Чому купуємо більше, ніж можемо дозволити
Фінансова поведінка українців у 2025 році — це мікс тривоги, відкладеного попиту та бажання «хоч трохи пожити». Психологи називають це компенсаційним споживанням — коли покупки стають відповіддю на стрес, втому, відчуття нестабільності. Купити нову сорочку, вечерю в закладі або маленький подарунок собі — це спосіб повернути собі відчуття контролю над життям, навіть коли рахунок близький до нуля.
Додатково свою роль відіграє цифрове середовище. Реклама в Instagram і TikTok цілить в емоційні точки: «твоє тіло заслуговує», «інвестуй у себе», «життя одне». І в моменті це працює — поки не приходить push від банку.
Ціни літа: чому зростання не зупиняється
У червні 2025 року ціни на споживчі товари знову пішли вгору. Найбільше подорожчали овочі, фрукти, яйця, ліки, побутова хімія та пальне. За останній рік яйця зросли в ціні майже удвічі, овочі — більш як на третину, а соняшникова олія подорожчала на 35 відсотків. Сезонні продукти — такі як капуста, буряк, морква чи цибуля — вже коштують значно дорожче, ніж торік у цей же період.
Через це вартість харчування стала непосильним тягарем для багатьох домогосподарств. У середньому українська родина витрачає на їжу від 40 до 50 відсотків свого щомісячного доходу. У сільських регіонах ця частка ще вища: іноді майже половина зарплати йде на харчі. Щоб зекономити, люди дедалі частіше змінюють стратегію покупок: більше купують на базарах, у невеликих магазинах чи в онлайн‑форматі — там, де можна вхопити знижку або акційну упаковку.
Окреме явище — покупки «по чеку». Замість заздалегідь складеного списку, українці орієнтуються на конкретну суму в гаманці. Наприклад, на тиждень виділяють 300–400 гривень і вкладаються в неї будь‑що. Меню формується не за бажанням, а за залишками. Салатні мікси, йогурти, сири — часто замінюються крупами, сезонними овочами або хлібом із маслом. Це нова фінансова звичка — забирати максимум із мінімуму, без права на помилку.
Куди це все веде: фінансовий горизонт українця
Життя на коротку дистанцію — стало новою нормою. Українці більше не будують річні плани, не складають бюджети на сезон — вони просто намагаються дожити до наступної дати оплати. Зарплата, аванс, соціальна виплата — це вже не частина стратегії, а точка виживання. Кожна гривня прорахована, кожна покупка — зважена на вагу. Але разом із фінансовою втомою з’явилась нова якість — здатність діяти швидко й рішуче, не розпорошуючи себе на ілюзії стабільності. Це щоденна економіка в режимі виживання, яка поступово вчить мислити жорстко, обирати пріоритети — й у найтяжчих умовах не втрачати здатність рухатись уперед.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
