Розрахунок карткою в супермаркеті, чайові баристі через смартфон, оплата комуналки в застосунку — типовий набір фінансових дій звичайного дня. Готівка перетворюється на резервний інструмент, щось для «особливих випадків». Платіжна поведінка українців змінюється швидше, ніж оновлюється дизайн купюр. Країна фактично переходить у режим економіки, де домінує цифровий слід кожної гривні, а банкноти відходять у тінь. У цій реальності важливо зрозуміти, що відбувається з гаманцями звичайних людей.
95% операцій картками: що саме відбулося
Українська статистика виглядає агресивно цифровою. За дев’ять місяців 2025 року розрахунки картками досягли 5,2 трлн грн, із цієї суми 3,4 трлн грн припадає на безготівкові платежі — оплату товарів і послуг, перекази, онлайн-оплату.
За цей самий період банки провели понад 7 млрд операцій із платіжними картками. З них 6,7 млрд транзакцій пройшли у безготівковому форматі, тобто приблизно 95 із 100 операцій.
Для розуміння контексту: у єврозоні частка карткових платежів серед усіх безготівкових операцій тримається біля 56% за кількістю транзакцій, а готівка ще зберігає роль важливого інструменту розрахунків у магазинах. Україна виглядає значно більш радикальною у переході до cashless-моделі.
Торгова мережа, онлайн і NFC: де «живуть» ці 95%
Тренд відчутний практично у кожному сегменті. Найбільша частка операцій припадає на оплату покупок у торговельних і сервісних мережах — понад 74% за кількістю та понад 50% за сумою. Решта — це перекази «з картки на картку», оплата послуг онлайн, підписки, сервіси на кшталт стримінгів чи таксі. Важливий нюанс: картка дедалі частіше існує у вигляді токена в телефоні чи годиннику. Кількість токенізованих карток у першому півріччі 2025 року зросла до 17,8 млн, майже третина всіх активних карток працює саме так.
Платежі через NFC-гаджети забезпечують більшу частину транзакцій, а класичне «проведення» пластика через термінал перетворюється на рідкісний сценарій. Тобто гаманець поступово перебирається у смартфон, а термін «картка» радше про платіжний доступ, аніж про пластик.
Плюси для гаманця: контроль, аналітика, безпека
Цифровий формат дає те, про що мріяв кожен, хто хоч раз втрачав готівку в кишені пальта. Кожна транзакція фіксується у виписці, мобільний застосунок банку показує категорії витрат, графіки та структуру бюджету. Користувач отримує миттєві push-повідомлення, може вимикати та вмикати картку, ставити ліміти, контролювати дитячі картки, стежити за підписками. Для родинного бюджету це шанс перетворити хаотичний потік витрат на керований фінансовий дашборд: зрозуміти, скільки йде на їжу, транспорт, кредити, онлайн-сервіси. Безготівкова економіка підсилює прозорість для бізнесу: обороти проходять через офіційні рахунки, легше підтверджувати дохід, оформлювати кредити, залучати інвестиції. Для держави така поведінка громадян формує ширшу податкову базу й дає більше даних для аналізу економіки та розробки політик.
Темний бік грошей без купюр
Простота оплати «одним дотиком» змінює психологію споживання. Під час розрахунку смартфоном долоні втрачають контакт із товщиною купюр, а мозок слабше фіксує факт витрати. Рахунок у кафе, дрібні покупки в маркеті, донати, ігрові внутрішні покупки, підписки на сервіси — усе це утворює довгу стрічку транзакцій, яку легко переглянути у застосунку, однак складно тримати в голові в момент рішення про чергову покупку. Сервіси працюють із поведінковими тригерами: зручні «продовжити підписку», «оновити план», «оформити ще один сервіс», і людина часто погоджується автоматично, без глибокого аналізу суми підсумкового чеку місяця. Додамо до цього трансакційні комісії, які банки та платіжні системи закладають у тарифи продавців, а отже, опосередковано — у ціни. Цифрова залежність створює й системні ризики: збої у роботі мережі, кібератаки, блекаути, воєнні загрози. Досвід Швеції показує, що навіть у країні з фактично повністю цифровими платежами влада закликає громадян тримати певний запас готівки на випадок критичних сценаріїв.
Особиста стратегія: як жити у країні з 95% безготівкових операцій
Поведінка кожного користувача формує загальний профіль ринку, тому індивідуальна стратегія має ключове значення. Перший крок — перетворити банківський застосунок на персональний фінансовий центр: увімкнути категоризацію витрат, встановити ліміти за сумою на день і на тиждень, сформувати список обов’язкових платежів і окремо — «імпульсивних» покупок. Другий крок — відстежувати підписки й регулярні списання: раз на місяць варто проходити виписку й видаляти сервіси, які втратили цінність. Третій крок — залишати частину заощаджень у форматі, доступному під час збоїв: це можуть бути як рахунки у різних банках і платіжних системах, так і помірний запас готівки вдома. Четвертий крок — навчати дітей працювати з цифровими грошима, пояснювати, що кожен свайп картки дорівнює реальній сумі, хоча в телефоні все виглядає як абстрактні «бали». Україна входить у епоху, де цифрові гроші формують основу повсякденних розрахунків, тому грамотне поводження з ними перетворюється на базову навичку поряд із умінням працювати з інформацією чи володінням іноземними мовами.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
