В останні кілька днів почастішали повідомлення про те, що російські війська в Україні перейшли в якийсь масштабний наступ, і навіть мають успіхи на ряді напрямків. Відверто кажучи, російські війська перебувають у стані перманентного наступу постійно, що полягає у системних контратаках. Але наскільки серйозні нинішні тенденції, слід розібрати окремо та поетапно. Докладніше про це у матеріалі військово-політичного оглядача Олександра Коваленка для сайту Minval.az.
Спочатку розглянемо загальну картину зони бойових дій в Україні, яку можна описати умовно як «п’ять плацдармів». «П’ять плацдармів» – це території у зоні БД, у яких проводяться оборонні чи наступальні дії, і навіть специфічні, унікальні операції. Але про все по порядку.
Луганський плацдарм
Це частина окупованої Луганської області та невеликої частини Харківської області. Цей плацдарм є зоною відповідальності російських груп військ “Запад” та “Центр”. Сумарно це 150 БТГ або близько 120 тисяч особового складу та для Сил оборони України (СОУ) – це плацдарм виключно оборонного типу. Саме на цьому плацдармі ще влітку росіяни розгорнули спробу наступу так званої Лимано-Купянської осі, але без особливого успіху і з серйозними втратами. Зокрема, 26-й танковий полк скоротився до роти, 47-ма танкова дивізія втратила боєздатність, а 90-та ТД була відведена на відновлення.
Такий провал зумовлювався тим, що росіяни недооцінили лінії сил оборони України по Лимано-Куп’янській осі, наступали з відкритих позицій і мали серйозну недокомплектацію підрозділів. В даний час російське командування відновило наступ на плацдармі, стягнувши до Луганської області новостворену 26-ту загальновійськову армію (ЗВА), не покращивши якісну складову військ, порівняно з літньою кампанією, але при цьому обравши період року, коли в регіоні починається погіршення погодних умов. .
Донецький плацдарм
Тут оперує ГВ “Юг”, яка вважається найбільш боєздатною та найкращим чином укомплектованою. У складі цієї групи військ близько 160 БТГ, до півтисячі танків та близько 1600 ББМ. Крім того, не менше 700 одиниць ствольної артилерії та понад 300 РСЗВ. Проте Донецький плацдарм не є для СОУ оборонним, а навпаки, він поділений на ділянки різної функціональності, з високою інтенсивністю бойових дій. Так, у районі Бахмута СОУ володіють ініціативою та у південному секторі від міста перебувають у стані наступу. Зокрема, після звільнення Кліщіївки та Андріївки було здійснено перехід ліворуч від залізниці, після закріплення відновиться просування до траси 0513, втрату якої для росіян у південному секторі можна порівняти із втратою контролю над усім сектором загалом.
У районі Авдіївки картина інша. Тут російські війська перейшли у наступ, а українські тримають оборону, аналогічно до району Марїнки.
Окрема картина у локації Старомлинівки, за річкою Мокри Яли, де ініціатива переходить із рук до рук. Наприклад, у районі села Приютне підрозділам 394 МСП росіяни змогли зупинити просування СОУ. У той же час спроба підрозділів 60-ї та 34-ї ОМСБр російських військ прорватися до південно-західних підступів Старомайорського завершилася провалом.
Запорізький плацдарм
На Запорізькому плацдармі переважно йде наступ СОУ, який російські війська намагаються максимально загальмувати концентрацією великої кількості сил та засобів, насамперед людським ресурсом. Запорізька область знаходиться у зоні відповідальності ГВ “Восток”, розділеної на два крила, відповідно, “Восток” та “Запорожье”, сумарна чисельність яких відповідає 130 БТГ. При цьому даного численного ресурсу критично не вистачає для утримання позицій і для підтримки ГВ “Восток”, з Луганського плацдарму перекидалися 234-й та 237-й десантно-штурмові полки 76-ї ДШД. Ресурсу цих сил вистачило на місяць, і зараз вони або в глухій обороні, або частково відведені для відновлення боєздатності.
Також становище російських військ у Запорізькій області, особливо у трикутнику Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате, говорить про те, що командування росіян відправляє в окопи тримати оборону підрозділи зовсім іншого функціоналу. Наприклад, у районі Вербового оборону тримають разом із тактичною групою військ із 1429-го МСП ТрВ підрозділи 417-го окремого розвідувального батальйону (ОРБ) та підрозділи 100-ї окремої розвідувальної бригади (ОРБр). Тобто розвідкою заткнули дірки. Не можна сказати, що це якась феноменальна та хитромудра тактика, але вона справді дозволяє гальмувати просування СОУ та вигравати час російських військ, основною метою яких є утримання позицій до погіршення погодних умов на півдні.
Херсонський плацдарм чи лівий берег Херсонської області
Даний плацдарм є зоною відповідальності ГВ “Днепр” чисельністю 80 БТГ, що має найгіршу штатну комплектацію у зоні БД після кримської групи військ. Це менше 400 танків, близько 900 ББМ та менше 600 артилерійських установок. Але на цьому плацдармі одночасно як не проводиться жодних активних наступальних дій з боку СОУ, так і втрата російськими військами своїх позицій вздовж лівого берега Дніпра. Ділянка, яка раніше була першою межею смуги забезпечення, першою лінією оборони на лівому березі, зараз перетворилася на зону, де відсутній контроль позицій російськими військами, але й немає контролю СОУ. Це визначає специфічність даного плацдарму.
Російські сили регулярно втрачають позиції під тиском українських ДРГ, а також під тиском української артилерії з правого берега, який має перевагу по висотах. У результаті повернутися на втрачені позиції росіяни не мають можливості. За підсумками поширення «сірої зони», вона починає впиратися у межі населених пунктів та міст. Олешки, Гола Пристань, Козачі Лагері, Крінки, Корсунка. І ніяк усунути цей процес російські війська не можуть.
Півострів Крим
Тимчасово захоплений острів Крим довгий час вважався глибоким тилом, але не зараз. У Криму регулярно відбуваються нальоти або прильоти на російські військові об’єкти. Він уже давно не поза зоною досяжності. Але й назвати його повноцінним майданчиком бойових дій поки що не можна. Швидше плацдармом, у якому формуються умови наступних дій. Крим знаходиться у зоні відповідальності ГВ “Оборона Крыма”. Як зазначав вище, ця група військ має найгіршу комплектацію та боєздатність з усіх.
ГВ “Оборона Крыма” – це близько 12 тисяч особового складу, у розпорядженні якого близько 30 танків, менше 60 ББМ, близько 100 одиниць ствольної артилерії та одиниці РСЗВ. Навіть якщо брати до уваги чисельність цього контингенту, то для повної штатної комплектації він повинен мати більше 150 танків, не менше 460 ББМ, понад 160 артилерійських установок.
Але сенс цієї групи військ із гучною назвою “Оборона Крыма” у тому, щоб просто перебувати на півострові для запобігання диверсійній, але аж ніяк не масштабній наступальній діяльності. Адже згідно з уявленнями російського командування, масштабна наступальна операція на Крим можлива лише тоді, коли СОУ вийдуть до адміністративного кордону з півостровом, а це означає, що будуть звільнені Запорізька та Херсонська області. Отже, маса військ від ГВ “Днепр” та “Восток” рине до Криму, сумарна чисельність оборонного потенціалу якого перевищить 100 тисяч.
Нагадаємо, окупаційні війська останні кілька днів посилили обстріли Авдіївки на Донеччині з авіації, артилерії та бронетехніки та перейшли до штурмових дій практично по всьому східному фронту.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
