У маєтках, де все блищить і «правильно», найголосніше промовляє мовчання — те, що консервує сором, страх і чужі правила гри. «Служниця» входить у цей світ через буденну деталь: роботу «з проживанням», яка здається шансом на перезапуск, а обертається пасткою з дорогими аксесуарами й токсичними секретами. Це психологічний трилер з еротичною напругою, де справжній жах — не монстр у підвалі, а витончена людська влада в шовкових рукавичках.
Погляд критиків
- Lionsgate (Cosmopolitan): «…це викривлений світ, де досконалість — ілюзія, і ніщо не є тим, чим здається».”
- Аманда Сейфрід (Good Housekeeping): «Цей фільм шалено захопливий і несподіваний… він справді залишає відчуття повного задоволення»
- Сідні Суїні (Entertainment Weekly): «Думаю, читачі будуть задоволені тим, наскільки вірно ми передали глибину історії, і тим, як ми підкреслили її кількома цікавими «смаколикам».
Про що фільм?
Міллі приходить у дім Вінчестерів не як героїня казки про соціальний ліфт — радше як людина, яка занадто добре знає ціну «другого шансу». Формально все виглядає бездоганно: робота з проживанням у розкішному маєтку, привітна усмішка господині Ніни, стримана харизма Ендрю, дитина, що додає картині благопристойності. Та ця сімейна вітрина швидко починає ламатися: дрібні правила множаться, інтонації стають гострішими, а доброзичливість раптом звучить як наказ.
У «Служниці» загроза росте не з подій, а з атмосфери. Побут тут працює як механізм контролю: турбота маскує стеження, щедрість перетворюється на інструмент боргу, а близькість — на пастку з умовами. Міллі поступово вловлює головне: у цьому домі не питають, ким ти є, — тут вирішують, ким ти маєш бути. І коли правда починає проступати крізь лиск, стає зрозуміло: чужі секрети можуть коштувати їй дорожче, ніж власне минуле.
Цікаві факти
- Стрічку знято за романом Фріди Мак-Фадден The Housemaid (2022): за даними серію перекладено на 37 мов, а сама книга входить до категорії бестселерів The New York Times; історія має продовження та завершальну частину.
- За інформацією видавництва Vivat, наклад першої «Служниці» в Україні перевищив 50 тис. примірників, а сумарний наклад серії — 100 тис.+; також анонсовано/випущено видання з кінообкладинкою.
- Режисер — Пол Фіґ («Подружки нареченої», «Озброєні та небезпечні», «Шпигунка», «Проста послуга» ).
За лаштунками
- Фільм змінив фінал — і авторка це схвалила. На думку Фріди Мак-Фадден, у кінофільмі кінцівку зробили динамічнішою — і вона краще працює на великому екрані.
- В інтерв’ю PEOPLE Аманда Сейфрід зізналася, що для неї було майже терапевтичним прожити в кадрі сцени, де героїня дає волю емоціям і руйнує предмети, — у реальному житті, за її словами, такого собі не дозволиш.
- Пол Фіґ зазначив, що навіть для нього стала сюрпризом інтенсивність хімії між двома головними акторками: їхня взаємодія на майданчику вийшла сильнішою, ніж він очікував, а під час монтажу проявилися додаткові нюанси.
- Побутові декорації у «Служниці» зібрані з майже маніакальною точністю. Суїні та Сейфрід окремо звертали увагу на пральню, зроблену нарочито «ідеальною»: маленьке вікно, острів-поверхня, подвійні пральна й сушильна машини, ряди кошиків. У цій вивіреності є сенс: дім тут не тло, а механізм — його краса тисне та драматизує.
Кому сподобається фільм?
«Служниця» — для глядачів, які люблять трилери, де напруга росте з побуту: із правил, інтонацій, дрібниць, що раптом стають сигналами небезпеки. Тут не полюють за “хто вбивця”, тут спостерігають, як комфорт перетворюється на механізм дисципліни та зневаження, а бездоганний дім — на пастку, де кожна усмішка має ціну.
Якщо вам близькі холодна параноя Gone Girl, готична Rebecca, підступна “домашня загроза” The Hand That Rocks the Cradle — «Служниця» ляже точно в цей нерв. Це домашній хорор без містики, де страшно не від темряви, а від світла: у ньому видно все — і саме тому від нього не сховатися.
Автор: Ганна Захаревич, журналіст – культуролог
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
