Світ більше не вкладається в одну традицію, одну кухню чи один стиль. Ми звикли до того, що поруч існують різні естетики, звички, формати. Те, що раніше вважали «екзотикою», стало буденністю — і від цього тільки цікавіше жити. Глобалізація не наступає, а розквітає, як сад, у якому можна обирати: що посадити, що полити, чим милуватись.
Кава з Колумбії, десерт з Італії, косметика з Кореї, серіал із Туреччини — усе це трапляється в одному дні. І це сприймається природно, не як демонстрація статусу, а як стиль життя. Людина XXI століття — це компіляція впливів, вибірок, симпатій. Світ розклався на дрібні фрагменти — і кожен з нас сам збирає свій колаж. Ви можете бути трошки скандинавом у любові до простоти, трохи бразильцем у ритмі, трохи італійцем у насолоді моментом. І це все — чесно, природно, по-справжньому.
Культура без географії
Кіно давно стерло кордони. У липні 2025 року серед найпопулярніших фільмів Netflix — Deva з Індії та Trigger Warning зі США, при цьому обидва лідирують у топах понад 20 країн одночасно (forbes.com). Успіх південнокорейського «Squid Game» у 2021 році був не винятком, а початком хвилі: сьогодні міжнародні стрічки дивляться без прив’язки до мови чи країни походження. Глядач обирає за настроєм, а не за паспортом. Японська анімація, американська драма, датський трилер — усе це частини однієї бібліотеки, що завжди під рукою. Світова культура розгорнулась у стрічках стримінгів, і кожен збирає свою добірку історій. Це не про втрату локального — це про свободу вибору.
Музика як спільна мова світу
У навушниках усе частіше зустрічаються американський хіп-хоп, французький електро-поп, аргентинське танго й афробіт із Нігерії. Spotify давно перестав бути плейлистом із кількох «великих» країн. Серед найстрімкіше зростаючих жанрів у Європі — корейська поп-музика та африканська сцена (за даними Spotify Wrapped 2024). Це змінює слухача. Ми вчимося чути не слова — а ритм, звук, настрій. І це стає частиною нашої емоційної палітри. У такому середовищі неможливо залишатися культурно одновимірним — хочеться шукати, експериментувати, поєднувати.
Світ одягнений у мікс
Ще кілька років тому на вулиці легко було вгадати, де зроблений одяг. Сьогодні — ні. Стиль перестав бути питанням території. Японські кросівки, скандинавське пальто, українські сережки, турецький шарф — і все це може поєднуватись в одному образі. Мода перестала диктувати, як «правильно». Вона дає можливість комбінувати непоєднуване. І саме це — нова естетика. Більшість трендів народжуються не у столицях моди, а у стрітстайлі з усього світу: Кейптаун, Тбілісі, Барселона, Гданськ. Люди хочуть виглядати як самі, а не як «представник культури». І це — найточніше втілення глобалізованої свободи.
Традиції як натхнення, а не обмеження
Глобалізація не знищує традицій — вона робить їх цікавими іншим. Йога стала частиною буднів у Берліні, а шведське слово fika (перерва на каву з булочкою й розмовами) вживають навіть в офісах Нью-Йорка. В Іспанії святкують корейський день закоханих, а в Токіо готують хачапурі.
Ми більше не сприймаємо чужу традицію як щось «екзотичне». Якщо вона резонує — ми її приймаємо, адаптуємо, трансформуємо. І навпаки: українські вишиванки, писанки, лемківський спів — знаходять нових поціновувачів далеко за межами країни Святкування Івана Купала у Варшаві, українські майстер-класи з розпису писанок у Торонто чи різдвяні вертепи в Лісабоні — усе це приклади того, як традиції виходять за межі мапи, залишаючись живими.
Автор: Ганна Захаревич, журналіст – культуролог
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
