У світі, де геополітичні амбіції часто переважають над прагматизмом, Індія та Китай демонструють рідкісний приклад складного балансу між стратегічною недовірою та економічною необхідністю. Після десятиліть прикордонних конфліктів, дипломатичних образ і технологічних санкцій, дві азійські потуги знову опинилися на порозі діалогу — не через ідеологічне зближення, а через спільні виклики глобального ринку.
Про це повідомляє Telegram “Перший Бізнесовий“.
Індія, яка активно позиціонує себе як новий виробничий центр світу, стикається з обмеженням доступу до критично важливих компонентів — від рідкоземельних магнітів до фармацевтичних інгредієнтів. Китай, попри політичну напругу, залишається головним джерелом цих ресурсів. У 2024 році обсяг імпорту електроніки та обладнання з Китаю перевищив $48 млрд, що свідчить про глибоку інтеграцію китайських технологій у індійську промисловість.
З іншого боку, Пекін уважно стежить за тим, як Індія поступово перетягує на себе інвестиції, які раніше йшли до китайських заводів. Зростаючий середній клас Індії відкриває нові споживчі горизонти для китайських компаній, які шукають альтернативу західним ринкам на тлі санкцій та торговельних обмежень.
Незважаючи на дипломатичну холодність, бізнес-середовище в обох країнах демонструє прагматизм. Індійські конгломерати, зокрема у сфері зеленої енергетики та електромобілів, ведуть непублічні переговори з китайськими партнерами, шукаючи технологічні рішення, які неможливо швидко замінити локально.
Нагадаємо, очікуваний візит прем’єр-міністра Нарендри Моді до Китаю 31 серпня може стати не проривом, а сигналом: навіть суперники здатні домовлятися, коли ставки високі. У світі, де глобальні ланцюги постачання стають новим фронтом геополітики, Індія та Китай змушені грати за новими правилами — правилами взаємозалежності.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
