У час, коли Україна живе в умовах війни, питання військової безпеки стало не лише справою держави, а й обов’язком кожного громадянина. Будь-які дії, що послаблюють роботу армії, можуть обернутися серйозними наслідками для всієї країни. Саме для цього у Кримінальному кодексі існує стаття 114-1, яка передбачає відповідальність за перешкоджання діяльності Збройних сил України. Вона покликана захищати військових від деструктивних впливів і забезпечувати стабільність обороноздатності держави.
Що передбачає стаття 114-1 КК України
Стаття 114-1 визначає відповідальність за навмисні чи необережні дії, що створюють перешкоди для виконання завдань ЗСУ. Мова йде не тільки про фізичні дії, але й про інформаційні чи організаційні прояви, які підривають обороноздатність країни.
До таких дій належать:
- поширення неправдивих відомостей про діяльність армії;
- передача даних про розташування військових частин чи техніки;
- блокування мобілізаційних заходів;
- втручання у виконання бойових завдань;
- будь-які інші дії, що ускладнюють роботу військових.
Важливо розрізняти умисні дії та ненавмисні порушення. Якщо людина цілеспрямовано допомагає ворогу чи зриває мобілізацію – це прямий злочин. Якщо ж шкода була завдана через необережність чи відсутність обізнаності, суд може оцінювати ситуацію м’якше. Саме тут постає питання: чи було це навмисним актом проти держави, чи трагічною помилкою через легковажність.
Детальніше про форми перешкоджання діяльності ЗСУ
Розглядаючи застосування статті 114-1, можна виділити кілька типових форм, які найчастіше трапляються в умовах війни.
Поширення фейків про ЗСУ
Фейки та дезінформація – одна з найнебезпечніших форм перешкоджання. Поширення чуток про «здачу позицій» чи «втрати», які не відповідають дійсності, підриває моральний дух суспільства й армії. На жаль, у сучасному інформаційному просторі така зброя не менш руйнівна, ніж артилерія.
Збір та передача даних про переміщення чи дислокацію військ
Навіть випадкове фото техніки, опубліковане в соціальних мережах, може коштувати життя військовим. А тим більше – цілеспрямоване інформування ворога про розташування підрозділів. Це один із найтяжчих проявів злочину, адже наслідки можуть бути катастрофічними.
Блокування чи підрив мобілізаційних процесів
Війна неможлива без мобілізації. Перешкоджання призову, підробка документів, організація ухилення – усе це послаблює обороноздатність. У суспільстві часом намагаються виправдати такі дії «особистими обставинами», але закон розглядає їх як пряму шкоду державі.
Фізичне або інформаційне перешкоджання бойовим завданням
Мова йде про дії, що ускладнюють виконання конкретних операцій: від перекриття доріг для військової техніки до навмисного поширення інформації, яка збиває з пантелику особовий склад. Усі ці випадки ставлять під загрозу не лише завдання, а й життя військових.
Після початку повномасштабного вторгнення в Україні з’явилося чимало справ за статтею 114-1. Це і випадки, коли люди фотографували та передавали ворогу координати стратегічних об’єктів, і ситуації, коли блокували роботу військ територіальної оборони. Кожен із таких епізодів доводить: навіть одна необдумана дія може стати частиною великої загрози для країни.
Умови настання кримінальної відповідальності
Для притягнення до відповідальності за статтею 114-1 обов’язковим є доведення умислу. Це означає, що людина діяла свідомо, розуміючи наслідки своїх дій, або хоча б свідомо припускала їх настання. Без цього склад злочину буде вважатися неповним.
Також важливо оцінити шкоду, завдану обороноздатності. Навіть якщо конкретних жертв не було, але дії вплинули на здатність ЗСУ виконувати завдання, це вважається суттєвим.
Санкції та покарання
Стаття 114-1 передбачає доволі суворі покарання, адже мова йде про безпеку держави. Залежно від частини статті, відповідальність може варіюватися від кількох років ув’язнення до більш тривалих строків.
Можливі покарання включають:
- обмеження або позбавлення волі;
- значні штрафи;
- конфіскацію майна;
- позбавлення права обіймати певні посади.
Відповідальність за різні частини статті відрізняється: якщо йдеться про поширення неправдивої інформації – це одна міра, а от за передачу координат ворогу чи блокування мобілізації покарання буде значно суворішим.
На розмір вироку впливають пом’якшуючі обставини: щире каяття, співпраця зі слідством, відсутність тяжких наслідків. Водночас обтяжуючими є повторність, групова змова, діяльність у період воєнного стану.
Практика застосування статті в Україні
Практика застосування статті 114-1 КК України в Україні демонструє її актуальність під час війни, з численними справами, що стосуються саботажу чи витоків інформації. Наприклад, у вироку Оболонського районного суду від 13 травня 2025 року чоловіка визнали винним за ч.1 ст.114-1 за перешкоджання діяльності ЗСУ, призначивши покарання.
Ще один випадок – вирок Куликівського районного суду від 11 червня 2025 року, де обвинуваченого засудили за ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 за організовані дії. У березні 2025 року суд затвердив угоду про визнання винуватості громадянки за перешкоджання ЗСУ. Аналіз показує, що до 2024 року зареєстровано 69 вироків, з тенденцією зростання.
Автор: Андрій Турій, адвокат та керуючий партнер “Турій та Партнери”
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
