7 жовтня Ізраїль атакували бойовики радикального палестинського угруповання ХАМАС з Сектору Гази. Вони вдарили по центральних та південних районах країни, випустивши понад тисячу ракет. Відтоді Ізраїль проводить операцію проти ХАМАСу.
У схожій ситуації раніше опинилась Україна – 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення, яке у самій РФ називають навіть не війною, а «спецоперацією».
Про схожість та відмінність двох війн проти двох суверенних держав поговоримо сьогодні з політологом, нині лейтенантом 40-ї бригади тактичної авіації ім. Привида Києва, Юрієм Атановим.
–Що схожого є в у конфлікті Ізраїлю та України? Та які його відмінності?
Юрій: схожими є багато спільних аспектів, приміром, це записи з публічних джерел, що за підготовкою бойовиків ХАМАС стоїть ЧВК Вагнер. В нас є спільний ворог – це рф. І в України, і в Ізраїлю є ключовий партнер США, а от що відмінного – це зовсім інший театр воєнних дій, ну а по друге це зовсім інший масштаб країн. Сектор Гази площею, приблизно, як Київська область, тому звичайно як і оборонні операції так і наступальні операції легше проводити на такій площині ніж по всій лінії фронту яка в Україні становить 800-900 км. Так само для нас спільним є той факт, що наш політикум дуже часто мріяв що як мінімум в оборонній сфері Україна перетвориться на Ізраїль. Ми часто казали в безпековому плані.
«от в Ізраїлі якісно працює система ПВО», «в Ізраїлі правильні деякі мобілізаційні речі». Знову ж таки який цивілізаційний наратив у цій війні? Ізраїль історично зовсім нещодавно отримав незалежність і з того часу він по бореться з арабським світом щоб його визнали, отже цивілізаційний наратив боротьба за визнання та незалежність. Такий самий наратив маємо і ми.
–Наскільки велику роль грає масштабна територія – адже Ізраїль невелика країна, а Україну вважають однією з найбільших країн Європи. Це перевага чи навпаки?
Юрій: безумовно Україна, якщо не враховувати географічну росію по своїй площі, то наша держава є номер один у Європі по площі. Оборонятися в такій країні дуже важко, постають питання мобільності логістики, тощо. Тому, площа тут мінус, а от той факт, що Україна має 30 млн населення – це плюс. Проте треба організувати цей мобілізаційний потенціал і прагнути до такої ж системи і ставлення до військових як в Ізраїлі.
–Українці могли помітити зменшення обсягу військової допомоги через війну в Ізраїлі. Наскільки виправдані такі думки?
Юрій: Ізраїль є ключовим партнером США і його підтримка набагато більша. Якщо проводити паралелі з початком війни в Україні, коли нам давали тільки Джавеліни, яких вистачало для оборони міста та для партизанських рухів, то в Ізраїлі вже є Абрамси і все інше.. Але не треба питати «чому так слабо підтримують Україну?». Ізраїль ще до своєї війни зробив певні кроки – візьміть ту ж армію ЦАХАЛ – тобто, їх держава налаштувала певні процеси.
Ізраїль сам вирішив що робити ставку на армію, тому що, як казала Голда Меєр: єдиний союзник для ізраїльтян це армія. А от Україна не сприймала свою армію як єдиного союзника, і це суто наша внутрішня проблема. Тому з цих причин Ізраїль отримує більше допомоги.
–Яка взагалі ситуація з допомогою Україні – адже ЄС вже стверджує, що не зможе найближчим часом надати мільйон боєприпасів, є труднощі з фінансуванням і з боку США?
Юрій: ми всі повинні розуміти, що війна не може тривати нескінченно, бо вичерпуються запаси зброї, снарядів, техніки, як в Україні так і в світі, і навіть у росії. Тому нам треба вирішувати питання з власним виробництвом. Адже, як показує досвід двох останніх років – ні СЩА, ні ЄС не готові до великої війни.
–Як би ви охарактеризували стосунки Ізраїлю та України до повномасштабного вторгнення РФ, під час нього та після 7 жовтня цього року?
Юрій: Росія добре розуміла, що має відкрити другий фронт і зробила це за допомогою своїх союзників – того ж режиму аятол в Ірані. На цьому й базуються зараз наші стосунки з Ізраїлем.
–Якою є вірогідність того, що війна вийде за межі Ізраїлю і палестинських територій?
Юрій: Є певні процеси які вже вказують що скоро війна завершиться. Йдуть перемовини і вже ХАМАС каже про те, щоб розпочались мирні переговори. Але я б хотів нагадати про конфлікт в Нагірному Карабасі і його тривалість. Азербайджан чекав більше 30 років щоб повернути Нагірний Карабах під свій вплив. Тому і нам не потрібно казати що «нас зливають» та інше ….Є такий китайський вислів « потрібно чекати на березі річки, доки з часом по ній не пропливе тіло твого ворога». Треба чекати певної нагоди, треба мати терплячість, насамперед, політичну. Рано чи пізно ми своє отримаємо. І Крим повернемо, бо є питання юрисдикції і ніхто його з Конституції України не викреслював.
–Що буде робити Ізраїль після повної зачистки сектора Гази? Які тут можливі варіанти?
Юрій: є заява прем’єр міністра Беньяміна Нетаньягу що після звірячого нападу на мирних ізраїльтян, ЦАХАЛ зачистить верхівку ХАМАСУ. Саме це ми зараз спостерігаємо. Гадаю, будуть відновлювати, відбудовувати, налагоджувати мирне життя.
–Події в Ізраїлі інформаційно відволікають міжнародну спільноту від війни в Україні? Як повернути собі інформаційну повістку?
Юрій: це клопітка робота нашої дипломатичної служби, нашого міністра зовнішніх справ, політичних еліт та дипломатів. Є такий термін, як «мяка сила» – от саме тут нам це підійде. Потрібно брати приклад також і з ворогів – адже рф активно співпрацює з міжнародною повісткою, починаючи з купівлі професорів в університетах до відкриття власних ЗМІ за кордоном.
Нам потрібно вибудовувати голос України на міжнародній арені.
-Наступного року у Росії вибори і Путіну потрібно показати народу перемогу – його здобутки. Що подасть Путін росіянам?
Юрій: Суспільство рф з’їсть будь яке «лайно» яке видасть пропаганда, адже росіяни вже давно сидять на «голці» пропаганди. Навіть якщо російські журналісти почнуть кричати, що здача криму – це перемога – росіяни охоче в це повірять. Таку пропагандистську машину почали будувати ще з 2000-их років і зараз вона активно працює. Згадайте лише, як два роки тому нас називали «нацистами», а матері відправляли з радістю своїх дітей на смерть. Так що там здобутки не потрібні – будь-що подадуть, як здобутки путіна.
–Наскільки можливо розіграти ядерну карту у випадку з Україною та у випадку з Ізраїлем?
Юрій: Ядерна війна – це останній аргумент в існуванні цивілізації.
Коли ми говоримо про ядерну зброю, розуміємо два її види: тактичну та стратегічну. Стратегічна апріорі не може бути застосовна, тому що є доктрина її використання, будуть задіяні багато гравців . Що таке доктрина про використання ядерної зброї? Є клуб країн які володіють цією ядерною зброєю, куди входять США, росія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Китай, Індія та інші. Стратегічна ядерна зброя росії налаштована на такі країни як Київ, Вашингтон, Лондон. Тому відповідь буде негайною.
Була заява Бориса Джонсона що якщо рф застосує стратегічну ядерну зброю, Великобританія має право у відповісти. Тому не потрібно хайпувати на цій темі, її просто не можливо застосувати. Та і взагалі ядерна зброя це фактор стримування, а не фактор нападу.
А тактична ядерна зброя, вона дуже мала – є, наприклад, ряд снарядів які використовують збагачений уран для того щоб підвищити силу удару. Вони відслідковуються нашими партнерами, тому що ця зброя вже використовується на фронті. А от Мєдвєдєву з його ядерною риторикою можна порадити чи то менше пити, чи то закушувати.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
