У сучасному суспільстві довіра до державних інституцій нерозривно пов’язана з якістю роботи посадових осіб. Службова недбалість, на перший погляд, може здаватися «просто помилкою», однак її наслідки часто перетворюються на серйозні проблеми – від фінансових збитків до загроз життю та здоров’ю людей. Саме тому існує стаття 367 Кримінального кодексу України. Вона стала своєрідним запобіжником проти байдужості й безвідповідальності на державній службі, адже недбалість, навіть без злого умислу, здатна підірвати основу правопорядку та належного функціонування держави.
Поняття службової недбалості та її ознаки
Стаття 367 Кримінального кодексу України пояснює службову недбалість як випадки, коли посадова особа неналежно виконує свої обов’язки через недбалість чи несумлінність. Такі дії можуть призвести до значної шкоди державним або суспільним інтересам, порушення прав і свобод громадян чи прав юридичних осіб, захищених законом.
Ключовими ознаками є: по-перше, суб’єкт – це саме службова особа, наділена певними владними чи адміністративними повноваженнями; по-друге, форма діяння – невиконання або неналежне виконання обов’язків; по-третє, наявність шкідливих наслідків, без яких склад злочину вважався б відсутнім.
Важливо відрізняти службову недбалість від перевищення влади чи службових повноважень. Якщо у другому випадку особа діє активно й виходить за межі компетенції, то при недбалості проблема у пасивності чи байдужому ставленні до обов’язків. Не слід плутати й з халатністю у трудових відносинах: остання стосується працівників без статусу «службової особи» й тягне за собою дисциплінарні або цивільні наслідки.
Склад злочину за статтею 367 КК України
Закон виділяє кілька ключових елементів, які дозволяють кваліфікувати діяння як службову недбалість.
Об’єкт злочину
Перш за все, злочин посягає на нормальне функціонування державних органів, підприємств та установ. Йдеться про суспільні відносини, що забезпечують ефективність роботи органів влади, довіру до держави та захист інтересів громадян.
Об’єктивна сторона
Об’єктивна сторона полягає у дії чи бездіяльності, що виражається у невиконанні або неналежному виконанні службових обов’язків. При цьому важливо, щоб було доведено причинно-наслідковий зв’язок між недбалістю та шкідливими наслідками. Саме вони надають діянню кримінального характеру: істотна шкода, тяжкі наслідки, фінансові втрати або підрив прав та свобод громадян.
Суб’єкт злочину
Суб’єктом є службова особа – представник органу влади, місцевого самоврядування, державного підприємства чи установи, яка виконує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. Це може бути як високопосадовець, так і, наприклад, керівник відділу чи державний інспектор.
Суб’єктивна сторона
Особливістю складу злочину є форма вини – необережність. Службова особа не прагне завдати шкоди, але через недбале ставлення чи поверховість допускає її настання. При цьому ступінь необережності може коливатись: від звичайної неуважності до грубої недбалості, яка межує з байдужістю. Саме ця грань часто стає предметом дискусій у судовій практиці.
Види покарання та додаткові наслідки
Кримінальний кодекс України передбачає для службової недбалості низку санкцій, які залежать від тяжкості наслідків та обставин справи. Важливо розуміти, що законом визначено певну «сходинку відповідальності» – від м’якших заходів до найбільш суворих.
Основні санкції:
- штраф у значних розмірах;
- обмеження волі на певний строк;
- позбавлення волі, якщо недбалість спричинила тяжкі наслідки.
Окрім основних покарань, закон часто передбачає й додаткові наслідки: заборону обіймати певні посади, працювати у державному секторі чи виконувати управлінські функції. Не менш відчутним є й удар по репутації: навіть м’яке покарання залишає слід у кар’єрі та довірі суспільства.
Судова практика та реальні приклади
Класичні приклади службового підроблення включають неналежний контроль за документацією (наприклад, підроблення звітів), несвоєчасні рішення, що призводять до фінансових втрат, чи ігнорування процедур, як у сфері держзакупівель. Такі ситуації часто виникають через неуважність чи спробу приховати помилки.
Резонансні справи підкреслюють підхід судів. Наприклад, у 2023 році посадовця засудили до 2 років обмеження волі за підроблення документів, що призвело до втрати бюджетних коштів. У 2025 році суд призначив штраф за фіктивні акти виконаних робіт.
Суди оцінюють тяжкість наслідків через розмір шкоди (фінансової чи суспільної) та причинний зв’язок, що підтверджується експертизами. Це показує прагнення до справедливості, але вимагає чітких доказів.
Проблемні питання застосування
Однією з головних складностей у справах про службову недбалість є доведення причинно-наслідкового зв’язку. Не завжди легко визначити, чи справді саме дії (або бездіяльність) службової особи стали причиною шкоди.
Також існує тонка межа між адміністративною та кримінальною відповідальністю. Іноді діяння службовця можна розглядати як дисциплінарне порушення, але за наявності істотних наслідків воно переходить у площину кримінального права.
У правовій науці точаться дискусії щодо доцільності суворих санкцій, адже надмірна жорсткість може відлякувати службовців від прийняття важливих рішень. До того ж, є ризик зловживань, коли недбалість кваліфікується надто формально, без урахування реальних обставин.
Стаття 366-1 КК України відіграє важливу роль у боротьбі зі службовим підробленням. Вона забезпечує відповідальність за дії, що підривають довіру до влади. Роздуми над практикою показують необхідність балансу: покарання має стримувати порушення, але не створювати страху помилок у сумлінних працівників. Перспективи розвитку – у чіткішій кваліфікації та вдосконаленні доказової бази, що сприятиме справедливості та прозорості.
Автор: Андрій Турій, адвокат та керуючий партнер “Турій та Партнери”
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
