Протизаконним зберіганням є умисне недозволене володіння зброєю та тримання її в певному місці, обраному особою. Такі дії, а також тримання при собі на вулиці, купівля, передавання та продаж вогнепальної зброї (окрім мисливської, що не має нарізів всередині), вибухових сумішей і приладів, боєприпасів без законного дозволу є кримінально караним. Частина 1 статті 263 КК передбачає за такі дії 3–7 років позбавлення волі.
Згідно з частиною 2 цієї статті, за носіння, створення, полагодження чи реалізацію холодної зброї без відповідного офіційного дозволу можна отримати таке покарання:
Штраф — від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин,
або пробаційний нагляд на строк від двох до п’яти років,
або обмеження волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років.
За частиною 3 ст. 263 щодо людини, котра скоїла злочин, передбачений першими двома частинами даної статі, за умови добровільної здачі зброї, вибухових предметів чи приладів, боєприпасів, не настають правові наслідки.
Склад злочину за ст. 263
Суб’єктом злочину може бути будь-яка людина від 16 років. З суб’єктивної сторони злочин може бути лише умисним, тобто особа усвідомлює протизаконність своїх дій і все одно вирішує їх вчинити. Об’єктом є суспільна безпека в галузі обігу зброї та вибухових речовин. Об’єктивна сторона — у спрямованих на зброю діях, на які відсутній дозвіл. Склад злочину зникає, щойно особа за власного бажання здає органам влади зброю, боєприпаси тощо.
Специфіка скоєння злочину посадовою особою
Правові наслідки за незаконні дії зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами тощо, вчинені особою, яка користується ними, адже цього вимагає служба, настають відповідно до певного нормативного акту, яким врегульовано поводження з цими предметами.
За ст. 263 додатково кваліфікується правопорушення, коли службова особа застосувала зброю, перевищивши наявні в неї повноваження, і при цьому володіла предметом злочину нелегально.
Аналіз актуальної судової практики
Проблема незаконного обігу зброї стала більш виразною з початком повномасштабного вторгнення. Переважна більшість кримінальних проваджень, відкритих в умовах воєнного стану за статтею 263 КК України, стосується насильницьких злочинів. Вражає розмаїття пристосувань, які вилучаються в таких справах: від набоїв до зенітно-ракетних комплексів.
Зростання числа випадків нелегального поводження зі зброєю доводить статистика: у 2022 році було увалено 3921 вирок, а вже у 2023 — 5464. Причому приблизно третина вироків ухвалюється з урахуванням того, що обвинувачуваний визнає свою провину. Це пояснює малу кількість подальших розглядів справ у судах апеляційної та касаційної інстанції.
У більшості випадків на суді не вдалося встановити, звідки до зловмисника потрапили боєприпаси, оскільки цю інформацію не було зазначено в обвинувачуваному акті. При цьому практика показує, що найчастіше зброя та боєприпаси потрапляють до громадян з районів ведення активних бойових дій чи вони незаконно отримують її від третіх осіб.
Важливим питанням наразі є вирішення долі предметів злочину, які є речовими доказами у кримінальних провадженнях. Судді приймають різні рішення:
- Знищення, що спричиняє дискусії, тим паче, це досі придатна для застосування зброя.
- Передання ЗСУ — в таких випадках суди дедалі частіше уточнюють, до яких саме військових частин має надійти зброя, тож облік і використання можна схарактеризувати як ефективні.
- Передання управлінням СБУ. Деякими судовими рішеннями було передбачено зберігання предметів у підрозділах Служби безпеки України, проте її подальше застосування регулюється частково.
- Конфіскація на користь держави з подальшим спрямуванням на потреби оборонців країни. Проте тут постає питання про те, на який саме орган державної влади має бути покладено відповідальність за втілення цього рішення.
Судова практика ілюструє наявність проблем з трактуванням термінології, зокрема йдеться про термін «добровільно», коли йдеться про здачу зброї. Наприклад, Верховним Судом розглядалася касаційна скарга громадянина, котрий, знаючи про ордер на проведення у його помешканні обшуку, дозволив такий захід, а далі попросив, щоб це розцінювалося як добровільна здача зброї. Верховний Суд встановив, що дозвіл на обшук не є аргументом для звільнення від кримінальної відповідальності.
Поширеними є справи, пов’язані зі зберіганням зброї в зоні бойових дій. Ось один з випадків: зловмисник знайшов у м. Бахмуті численні гранати та набої, а потім перевіз їх до м. Одеси. Це вкотре підтверджує тенденцію до протизаконного зберігання та переміщення боєприпасів з територій, де відбуваються бої.
В іншому випадку в особи в автівці було виявлено патрони, гранатометні постріли та майже 3 кг пороху. Обшук було проведено неподалік від автостанції. Тобто злочинець може зберігати боєприпаси навіть в локаціях масового скупчення людей, а це спричиняє значні суспільні ризики.
Проте бувають у судовій практиці й дивовижні позитивні випадки. Досудове розслідування встановило, що громадянин незаконно зберігав в себе 4 одиниці зброї. Проте в ході розгляду справи судом виявилося, що людина є мисливцем з понад 30-річним стажем, до якого зверталися військовослужбовці з проханням налаштувати зброю, що він і робив безоплатно та з метою зміцнення обороноздатності держави. Тобто обов’язкові ознаки складу інкримінованого громадянину злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відсутні в його діях, тож суд ухвалив визнати чоловіка невинним за вказаною статтею. Також, враховуючи видатну багаторічну професійну й до того ж безоплатну діяльність у громадській та військовій сфері, суд ухвалив звернутися до Президента України для розв’язання питання про нагородження цього громадянина орденом «За заслуги».
Автор: Андрій Турій, адвокат та керуючий партнер “Турій та Партнери”
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
