Понад половина від усього числа проваджень, відкритих через контент 18+, стосується порноматеріалів, в яких фігурують діти. Захист цієї категорії населення є одним з пріоритетних завдань українських правоохоронних органів, чому присвячена низка статей Кримінального кодексу.
Однією з них, ст. 301-1, передбачено покарання за певні діяння, що стосуються дитячого порно, а саме його купівля, зберігання, транспортування в межі країни, створення, поширення, продаж тощо. Часто ці дії реалізуються за допомогою фізичних носіїв інформації чи телекомунікаційних пристроїв.
Що вважається дитячою порнографією?
Насамперед слід дати визначення терміну «дитяча порнографія». Найчастіше йдеться про фото чи відеозаписи, на яких присутні неповнолітні чи малолітні особи. Проте насправді це можуть бути результати фото чи відеомонтажу, рукописні твори, портрети з натури, кінофільми, де зображено осіб, котрі не досягли повноліття, їхню реальну чи змодельовану сексуальну поведінку.
Кримінальна відповідальність за отриманий до дитячої порнографії доступ
Обіг такої продукції є кримінально караним у багатьох державах, і Україна не є виключенням. У статті 301-1 КК йдеться про правові наслідки отримання доступу до дитячого порно, його поширення, придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи іншого переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження. Ступінь суворості покарання визначається багатьма факторами:
1. В разі умисного одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій або умисне її придбання, або умисне зберігання, ввезення в Україну, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження правопорушник карається пробаційним наглядом на строк до п’яти років або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. За Ввезення в Україну дитячої порнографії з метою збуту чи розповсюдження або її зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років
3. Дії з виготовлення, розповсюдження, збут дитячої порнографії або примушування неповнолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії – караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. За дії, вказані у двох попередніх пунктах, вчинені вже не вперше чи за домовленістю зі спільниками, або з отриманням доходу у великому розмірі, або примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії можна отримати від дев’яти до п’ятнадцяти років ув’язнення.
5. Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа за виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення дитячої порнографії, якщо такі дії вчинені без мети збуту чи розповсюдження.
6. Не підлягає кримінальній відповідальності за діяння, передбачені частиною першою цієї статті, особа, яка вчинила їх з метою виконання покладених на неї повноважень на підставах і в порядку, передбачених законодавством.
Зверніть увагу, що кожний вказаний вище злочин додатково карається забороною на обіймання певних посад та на ведення окремих видів діяльності протягом терміну до 3 років.
В яких випадках не настає кримінальна відповідальність за ст. 301-1?
У розглядуваній статті йдеться і про ситуації, коли дії особи, яка отримала доступ до дитячого порно, не караються законом. До таких обставин належать наступні:
- Доступ до матеріалів з сексуальним вмістом отримав неповнолітній громадянин, який не планував збувати чи іншим чином поширювати їх.
- Умисне отримання доступу до порнографічного контенту за участю дітей передбачене частиною першою статті 301-1, якщо це є робочими зобов’язаннями особи.
Діяння вважається протизаконним, якщо факт отримання доступу до дитячої порнографії буде доведено. Якщо ж під час розгляду справи не доведено умисність скоєння правопорушення, наприклад, не знайдено доказів внесення оплати за контент для дорослих, в якому фігурують діти, суд кваліфікує діяння як таке, в якому відсутній склад злочину.
Судова практика
Судова практика за статтею 301-1 є досить різноманітною. Є досить прості справи. Наприклад, під час обшуку правоохоронці виявили в телефоні громадянина порнографічні файли, де фігурували діти. Як визначило слідство, чоловік завантажував їх протягом майже року на свій гаджет для власного користування. Рівненський міський суд засудив правопорушника, який не мав на меті збуту таких матеріалів, за ч. 1 статті 301-1, до 2 років пробаційного нагляду.
В іншому випадку мешканця Одеської області засудили до 9 років позбавлення волі. Суд визнав його винним у тому числі за 1–4 частинами статті 301-1, оскільки він виготовляв, тривалий час зберігав та поширював порнографічні зображення, зокрема дитячу порнографію.
Суворе покарання отримав вінничанин, котрий, прикриваючись заняттями з малювання, розбещував дітей, створював порнографічний контент з ними та зберігав його в себе. Суд першої інстанції визнав чоловіка винним у розбещенні неповнолітніх, виготовленні та поширенні дитячого порно, а вироком стали 12 років та 6 місяців позбавлення волі. Апеляційний суд залишив перший вирок без змін.
Як показує практика, діти можуть бути беззахисними не лише поза своєю оселею, а й в її межах. Отже, один з районних судів м. Дніпра визнав чоловіка винним за ч. 1 та ч. 3 статті 301-1, а саме за систематичне знімання сексуального контенту з власними доньками, та засудив його до 10 років ув’язнення.
Або інший випадок: у 2019–2021 роках киянка для виготовлення дитячої порнографії експлуатувала свою п’ятирічну доньку. Вона знімала на мобільний процес зґвалтування дівчинки та отримувала кошти від продажу цього контенту в інтернеті. Жінка, яка частково діяла зі спільником, отримала максимальне покарання — 15 років позбавлення волі (за ч. 4 ст. 301-1 та іншими статтями). Додатково суд призначив відшкодування моральної шкоди дитині у розмірі 300 000 грн.
Кількість кримінальних проваджень, відкритих за статтею 301-1, є стабільно великою: у 2023 число досягло позначки 1207, а у 2024 — дещо зменшилося — 1001 провадження. Один з чинників такої статистики — доступність цифрових засобів та онлайн-майданчиків для обміну контентом.
До регіонів, де фіксується найбільша кількість злочинів, пов’язаних з дитячою порнографією, належать Київська, Дніпропетровська, Одеська та Чернігівська області.
Якщо проаналізувати судову практику за цією статтею загалом, можна дійти висновку, що в більшості справ складом злочину є зберігання та особисте користування матеріалами з порнографічним вмістом за участю дітей. Проте примушування дитини до знімань контенту та його продаж не є одиничними випадками. Варто зазначити, що навіть пасивне споживання дитячої порнографії — підтримання індустрії насильства над неповнолітніми.
Автор: Андрій Турій, адвокат та керуючий партнер “Турій та Партнери”
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
