Після періоду різкого зростання невизначеності український кредитний ринок поступово повертається до активнішої роботи: банки нарощують фінансування, а бізнес частіше дивиться в бік інвестицій, хоча безпекові ризики й далі визначають ціну та горизонт рішень. У цих умовах питання доступного кредиту стає одним із ключових для темпів відновлення економіки.
Що стоїть за змінами на ринку та які умови потрібні для подальшого розширення фінансування, — у відповідях президента Національної асоціації банків України Сергія Наумова.
Які чинники нині найсильніше обмежують банківське кредитування бізнесу — і як їх ранжувати за впливом?
-Сергій Наумов: Почну з важливого: попри всі ризики війни банки не згортали фінансування економіки. Навпаки, у 2025 році воно помітно прискорилося, і ми бачимо початок нового циклу: чисті гривневі кредити бізнесу зростали темпами понад 30% у річному вимірі.
За оцінками банківської спільноти, яку представляють учасники Національної асоціації банків України, сектор нині має достатній запас ліквідності та капіталу, щоб підтримувати подальше розширення кредитів для економіки. Водночас варто чесно говорити і про обмеження.
Перший чинник— безпекові ризики. Коли йдеться про інвестиції на 7–10 років, війна залишається ключовим джерелом невизначеності.
Другий— регіональні ризики, насамперед у прифронтових областях. Там фінансові установи змушені формувати значно вищі резерви, а отже вартість позики для таких проєктів зростає.
Третій— нестача інструментів розподілу ризику. Ресурс і готовність кредитувати є, але для масштабних інвестицій потрібні гарантії, страхування воєнних ризиків і партнерство з міжнародними фінансовими інституціями.
-Як від початку повномасштабної війни змінилися підходи банків до оцінки позичальника?
Сергій Наумов: Сьогодні банки значно більше дивляться на стійкість компанії. Якщо раніше в центрі уваги були фінансові показники, то тепер важливо зрозуміти, наскільки вона здатна працювати в умовах постійних змін. Зокрема, оцінюються диверсифікація ринків збуту, логістика, географія виробництва та здатність швидко адаптуватися.
Ще один ключовий фактор — прозорість. Зрозуміла структура власності, якісна фінансова звітність і чітка бізнес-модель зараз мають значно більшу вагу під час ухвалення кредитного рішення. Водночас сам по собі воєнний ризик вже не є стоп-фактором для фінансування — це принципова відмінність від класичних підходів ризик-менеджменту, які передбачають зупинку кредитування під час війни.
Крім того, дедалі більшого значення набувають ESG-підходи. Для багатьох установ екологічні та соціальні ризики, а також якість корпоративного управління стають частиною стандартної оцінки позичальника — особливо коли йдеться про інвестиційні проєкти або співпрацю з міжнародними фінансовими інституціями. Це вже впливає на відносини між банком і позичальником: у рішеннях “видати чи відмовити” дедалі частіше враховуються екологічні стандарти ведення бізнесу. Відповідно, компаніям варто заздалегідь готуватися до таких вимог.
-Які сегменти економіки сьогодні виглядають найбільш придатними для кредитування?
Сергій Наумов: Можна сказати, що сьогодні банки кредитують доволі широкий спектр галузей: аграрний сектор, торгівлю, харчову промисловість, логістику, енергетику, машинобудування — тобто напрями, які є критично важливими в поточних умовах. Водночас у кожному секторі пріоритет отримують проєкти зі зрозумілою економікою та прийнятним рівнем ризику: висока маржинальність сама по собі не компенсує підвищені кредитні ризики.
Показово, що у 2025 році почав відновлюватися попит на інвестиційні кредити. Для банків це важливий індикатор зміни настроїв у бізнесі: компанії знову планують розвиток, а не працюють виключно в режимі виживання.
Окремий напрям, який поступово оживає, — житлове кредитування. За підсумками 2025 року приріст чистих гривневих кредитів населенню становив 33,9%, а іпотечних — 35,8%. Це свідчить про пожвавлення ринку житла та зростання попиту на довгострокові фінансові інструменти. Іпотека традиційно є одним із драйверів економічного розвитку, адже стимулює не лише будівництво, а й низку суміжних галузей — від виробництва будівельних матеріалів до фінансових і сервісних послуг.
Саме тому розвиток доступної іпотеки сьогодні активно обговорюється на рівні держави, банківського сектору та міжнародних партнерів. Зокрема, наприкінці березня у Києві відбудеться First Affordable Mortgage Forum 2026, організований за підтримки Національної асоціації банків України. На ньому учасники обговорюватимуть, як масштабувати житлове кредитування в Україні та зробити його одним із драйверів економічного відновлення.
-Що в інфраструктурі “правил гри” має працювати ефективніше?
Сергій Наумов: Для банків ключова — передбачуваність. Йдеться про захист прав кредиторів, швидкість судових процедур, якість державних реєстрів і виконання контрактів. Чим чіткіші та стабільніші ці правила, тим легше ухвалювати рішення щодо довгострокових інвестиційних кредитів.
-Як гарантії та страхування ризиків війни змінюють рішення про інвестиційні кредити — і які інструменти вже працюють в Україні?
Сергій Наумов: Страхування ризиків війни — один із ключових інструментів, який може суттєво розширити кредитування відновлення. Основна проблема в тому, що за таких умов ризик втрати активів або застави значно вищий. Коли частину цього ризику покривають страхові чи гарантійні механізми, фінансові установи можуть підтримати більше інвестиційних проєктів і на довші строки.
В Україні вже вибудовується така система. З 1 січня 2026 року запрацював державний механізм страхування ризиків війни, який адмініструє Експортно-кредитне агентство. У разі пошкодження або знищення майна він передбачає покриття збитків бізнесу до 10 млн грн. Також передбачено часткове відшкодування вартості страхування — до 1 млн грн за одним договором.
Фактично це багаторівнева модель: банки беруть на себе кредитний ризик, страховий ринок і міжнародні партнери — частину ризиків війни, а держава забезпечує механізми компенсації. Така конструкція дає змогу поступово розширювати інвестиційне кредитування навіть у воєнних умовах.
Для банківського сектору важливо, щоб ці інструменти працювали системно й передбачувано, адже саме вони можуть стати ключем до ширшого фінансування бізнесу, особливо в регіонах підвищеного ризику. До речі, це один із пріоритетних напрямів діяльності НАБУ на 2026 рік.
-Яку роль у відновлювальному кредитуванні мають відігравати міжнародні фінансові інституції?
Сергій Наумов: Ці інституції відіграють важливу роль у масштабуванні кредитування відновлення. Йдеться про фінансовий ресурс, гарантійні інструменти, стандарти управління ризиками, методологію оцінки інвестиційних проєктів і розвиток нових фінансових продуктів.
Сьогодні такі організації працюють над тим, щоб бізнес мав ширший доступ до фінансування — зокрема малий і середній, — а також підтримують розвиток цифрових фінансових сервісів та інструментів врегулювання проблемних активів.
Важливою є і участь банківської спільноти в цих процесах. Зокрема, Національна асоціація банків України долучилася до роботи Консультативної ради програми фінансової інклюзії IFC, яка спрямована на розширення доступу до фінансових послуг і розвиток сучасної фінансової інфраструктури в Україні.
Окремо варто наголосити: важливо, щоб міжнародні фінансові інституції працювали також з банками з українським капіталом, а не зосереджувалися переважно на державних або іноземних установах, присутніх в Україні. Такі формати співпраці допомагають узгоджувати практичні рішення, які безпосередньо розширюють можливості фінансування для бізнесу.
–Як вибудувати державну участь у фінансуванні так, щоб не спотворювати конкуренцію?
Сергій Наумов: Державна участь у фінансуванні економіки має працювати як каталізатор, а не як заміна ринку. Оптимальна модель — коли держава допомагає знижувати ризики або здешевлювати ресурс, а рішення про кредит ухвалюється банком на ринкових принципах.
Хороший приклад — програма «Доступні кредити 5-7-9%», яка стала одним із ключових інструментів підтримки бізнесу в умовах війни. За даними уряду, за останній тиждень лютого 2026 року підприємці отримали 677 пільгових кредитів на 3,4 млрд грн, а загалом програма забезпечила десятки тисяч кредитів по всій країні.
Важливо й те, що програма поступово змінюється та звужується. Частка кредитів на ринкових умовах зростає, а підтримка стає більш адресною — передусім для малого і середнього бізнесу, інвестиційних проєктів та підприємств у регіонах підвищеного ризику. Такий підхід зберігає доступність фінансування і водночас не витісняє ринок.
У цьому контексті потрібна постійна координація між державою, банками та міжнародними партнерами. Національна асоціація банків України є майданчиком такого діалогу: тут спільно з урядом і регулятором обговорюють, як налаштовувати інструменти підтримки так, щоб вони стимулювали кредитування і зберігали здорову конкуренцію.
Саме поєднання ринкових механізмів, державних програм і міжнародних гарантій створює умови для масштабування фінансування економіки в найближчі роки.
-Які типи проєктів найскладніше профінансувати банкам?
Сергій Наумов: Найскладнішими для класичного банківського кредиту залишаються великі інфраструктурні проєкти з дуже довгим інвестиційним циклом — 15–20 років. У таких випадках доречнішими можуть бути механізми проєктного фінансування або державно-приватного партнерства, а також розвиток консорціумного фінансування.
-Які вимоги до прозорості стали базовим порогом?
Сергій Наумов: Сьогодні прозорість бізнесу фактично стала базовою умовою доступу до банківського фінансування. Від компаній очікують чітку структуру власності, якісну фінансову звітність, підтверджені грошові потоки та відповідність вимогам комплаєнсу.
Важливо й те, що ці стандарти формуються як на рівні окремих банків, так і на рівні ринку загалом. Регулятор і держава поступово оновлюють інфраструктуру фінансового сектору, наближаючи її до європейських правил. Зокрема, останні рішення регулятора передбачають розширення інструментів забезпечення за кредитами — наприклад, включення аграрних нот і гарантій інституцій розвитку до переліку прийнятної застави, а також підвищення ліквідності забезпечення у фінансовому лізингу. Це має розширити доступ бізнесу, особливо малого і середнього, до кредитних ресурсів.
Паралельно посилюються правила для небанківського кредитування. Нові вимоги на ринку мікрокредитування передбачають більш жорстку оцінку платоспроможності позичальників і обов’язкову передачу інформації про кредити до кредитних бюро, що підвищує прозорість і дисципліну на фінансовому ринку.
У підсумку формується нова норма: фінансування отримують компанії, які працюють відкрито, мають чітку структуру власності та можуть підтвердити стійкість своєї бізнес-моделі.
-Рівень проблемних кредитів у системі: що відбувається зараз і як ви оцінюєте динаміку?
Сергій Наумов: Ми бачимо суттєве поліпшення якості портфелів. За останні роки банківська система значно очистила баланси, і частка непрацюючих кредитів знизилася приблизно до 13,9% — це найнижчий показник за понад 15 років. Це означає, що нові кредити загалом демонструють достатньо хорошу якість, а бізнес відповідально ставиться до їх обслуговування.
-Які зміни правил варто просувати у діалозі з державою та НБУ?
Сергій Наумов: Ключовий напрям — розвиток інструментів розподілу ризиків: гарантій, страхування ризиків війни та партнерства з міжнародними фінансовими інституціями. Саме ці механізми дають змогу масштабувати інвестиційне кредитування, особливо в регіонах із підвищеною невизначеністю.
Національна асоціація банків України постійно працює як майданчик взаємодії між банками, урядом, регулятором і міжнародними партнерами. Одне з ключових завдань асоціації — формувати узгоджену позицію банківської спільноти щодо розвитку кредитування та фінансової інфраструктури відновлення. Для цього в асоціації створено Міжнародний комітет і Комітет ринку капіталів, які підсилюють цю роботу.
-Які показники стануть маркерами того, що кредитування відновлення стало системним?
Сергій Наумов: Я б виділив кілька індикаторів.
По-перше, зростання проникнення кредитів в економіку: зараз показник чистих бізнес-кредитів становить близько 8,7% ВВП.
По-друге, збільшення частки інвестиційних, довгострокових і консорціумних кредитів.
По-третє, стале розширення фінансування в різних галузях, зокрема й у прифронтових регіонах.
Головне завдання на 2026 рік — не втратити нинішній імпульс і створити умови, за яких фінансування бізнесу стане системним і масштабним.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
