У масовому сприйнятті кримінальну відповідальність нерідко пов’язують із затриманням, повідомленням про підозру або самим фактом винесення вироку. Водночас у правовому значенні це значно ширше й складніше явище, ніж просте застосування покарання. Кримінальна відповідальність виступає формою офіційної реакції держави на вчинення кримінального правопорушення та здійснюється виключно в межах установленої законом процесуальної процедури.
Неправильне розуміння її змісту та моменту настання породжує хибні уявлення про власний процесуальний статус і можливі правові наслідки участі у кримінальному провадженні. З огляду на це принципового значення набуває розмежування між фактичним кримінальним переслідуванням і юридично оформленою кримінальною відповідальністю.
Правова природа кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності та регулюється нормами кримінального та кримінального процесуального законодавства. Вона виникає як наслідок вчинення кримінального правопорушення та полягає у застосуванні до особи заходів державного примусу, передбачених Кримінальним кодексом.
За своєю суттю кримінальна відповідальність означає:
- визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення;
- офіційний осуд з боку держави;
- можливість застосування покарання або інших кримінально-правових заходів;
- встановлення правових наслідків у вигляді судимості.
Таким чином, кримінальна відповідальність не є тотожною факту розслідування чи підозри, а пов’язана з юридичною оцінкою поведінки особи у встановленому законом порядку.
Відмінність між підозрою, обвинуваченням і відповідальністю
У межах кримінального процесу особа може перебувати у різних процесуальних статусах, які не є рівнозначними кримінальній відповідальності.
Повідомлення про підозру означає, що орган досудового розслідування вважає достатніми наявні докази причетності особи до правопорушення. Це процесуальне рішення не є встановленням вини та не тягне автоматичного настання кримінальної відповідальності.
Обвинувачення, сформульоване у обвинувальному акті, є процесуальною версією сторони обвинувачення, яка підлягає перевірці судом. Воно також не є тотожним визнанню особи винною.
Кримінальна відповідальність у повному юридичному значенні настає лише після встановлення судом факту вчинення кримінального правопорушення конкретною особою та ухвалення обвинувального вироку, що набрав законної сили.
Момент настання кримінальної відповідальності
З позиції кримінального права відповідальність пов’язується з фактом вчинення кримінального правопорушення. Однак з позиції процесуального права вона реалізується лише після процесуального підтвердження вини у встановленому законом порядку.
Таким чином, можна розрізняти:
- матеріальну підставу відповідальності – вчинення кримінального правопорушення;
- процесуальну підставу відповідальності – обвинувальний вирок суду.
До ухвалення вироку особа не може вважатися такою, що притягнута до кримінальної відповідальності у повному правовому значенні, навіть якщо щодо неї обрано запобіжний захід, здійснюється досудове розслідування або підтримується публічне обвинувачення.
Зміст кримінальної відповідальності
Кримінальна відповідальність не обмежується лише призначенням покарання. Вона охоплює комплекс правових наслідків, серед яких:
- застосування основних та додаткових покарань;
- можливість застосування примусових заходів виховного або медичного характеру;
- виникнення судимості як особливого правового статусу;
- обмеження певних прав у межах, установлених законом.
У цьому сенсі відповідальність є не разовим актом, а тривалим правовим станом, який може існувати і після відбуття покарання – у формі судимості або інших правових наслідків.
Умови настання кримінальної відповідальності
Для настання кримінальної відповідальності необхідна наявність сукупності юридичних умов. До них належать:
- наявність складу кримінального правопорушення;
- вина особи у формі умислу або необережності;
- досягнення віку кримінальної відповідальності;
- осудність особи на момент вчинення діяння;
- відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність.
За відсутності хоча б однієї з цих умов кримінальна відповідальність не може настати, навіть якщо подія формально схожа на правопорушення. Саме ці умови становлять предмет доказування у кримінальному процесі.
Випадки, коли відповідальність не настає
Закон передбачає ситуації, за яких кримінальна відповідальність не настає або припиняється, навіть за наявності формальних ознак правопорушення. До них належать:
- відсутність складу кримінального правопорушення;
- малозначність діяння;
- наявність обставин, що виключають кримінальну протиправність (необхідна оборона, крайня необхідність);
- звільнення від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених законом;
- закінчення строків давності притягнення до відповідальності.
Ці механізми спрямовані на забезпечення справедливості кримінально-правового впливу та запобігання формальному застосуванню репресивних заходів без урахування реального змісту події.
Практичне значення розуміння моменту відповідальності
Чітке розуміння того, що саме означає кримінальна відповідальність і коли вона настає, має важливе практичне значення для реалізації права на захист. Воно дозволяє:
- коректно визначати власний процесуальний статус;
- не ототожнювати підозру з визнанням вини;
- усвідомлювати межі повноважень органів досудового розслідування;
- відрізняти кримінально-правові наслідки від процесуальних дій.
Помилкове сприйняття будь-якого процесуального кроку як «притягнення до відповідальності» створює ілюзію безальтернативності та знижує можливості для правового захисту.
Кримінальна відповідальність є не подією, що настає автоматично з моменту підозри або відкриття провадження, а юридичним наслідком у вигляді встановлення судом вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
