Психіатрія в Україні у 2026 році все ще оточена страхами, упередженнями та міфами. Часто саме вони, а не сам розлад чи хвороба, стають головною перепоною на шляху до лікування. Лікарі-психіатри щодня спостерігають, як міфи коштують людям років життя без допомоги, зруйнованих стосунків і хронічного страждання. Поговорімо чесно й просто про найпоширеніші з них.
Міф 1. До психіатра ходять лише “божевільні”
Це, мабуть, найшкідливіший стереотип. Насправді більшість пацієнтів психіатра — це люди з депресією, тривожними розладами, панічними атаками, порушеннями сну, емоційним вигоранням, наслідками стресу чи втрат. Це ті ж самі люди, яких ви щодня бачите в транспорті, на роботі, серед друзів. Психічні розлади — не ознака “слабкості” чи “ненормальності”, а медичні стани, які мають біологічні, психологічні й соціальні причини.
Міф 2. Якщо звернешся до психіатра — “поставлять на облік”
Цей страх тягнеться ще з радянських часів. У сучасній Україні підхід кардинально інший. Більшість консультацій відбуваються конфіденційно, без жодних “обліків”. Лікарська таємниця захищена законом так само, як у кардіолога чи гінеколога. Інформація не передається роботодавцю, сусідам чи “кудись нагору”. Через цей міф люди часто роками терплять симптоми, які можна було б значно полегшити.
Міф 3. Психіатр одразу призначає “важкі таблетки”
Багато хто уявляє психіатра як людину з блокнотом рецептів, яка з порогу виписує сильнодіючі препарати. У реальності сучасна психіатрія — це індивідуальний підхід. Не завжди потрібні ліки, а якщо й потрібні — далеко не завжди “важкі”. Іноді достатньо короткого курсу, іноді — поєднання медикаментів із психотерапією, а іноді — лише корекції способу життя. Мета лікаря — не “заспокоїти будь-якою ціною”, а повернути людині якість життя.
Міф 4. Психіатричні ліки викликають залежність і “роблять овочем”
Цей страх частково пов’язаний із досвідом минулого та чутками. Сучасні препарати значно відрізняються від тих, що застосовувалися десятиліття тому. Більшість з них не викликають залежності. Завдання лікування — не приглушити особистість, а навпаки, повернути енергію, ясність мислення, емоційну рівновагу. Коли ліки підібрані правильно, люди часто кажуть: “Я знову став собою”.
Міф 5. Якщо почати лікування — це на все життя
Ще одна причина відкладати візит. Насправді тривалість лікування залежить від діагнозу, тяжкості стану та індивідуальних особливостей. Багато розладів лікуються курсами, після яких людина повертається до звичайного життя без постійних препаратів. Навіть у хронічних станах лікування не означає “кінець нормального життя” — навпаки, воно допомагає це життя мати.
Міф 6. “Я сам(а) впораюся, просто треба взяти себе в руки”
Це, мабуть, найпопулярніша фраза, яку чують психіатри. Вона звучить ніби про силу волі, але насправді часто про самозвинувачення. Психічні розлади — не лінь і не відсутність характеру. Людина з депресією не може “зібратися” так само, як людина з пневмонією не може “надихатися здоров’ям”. Звернення по допомогу — це відповідальність, а не слабкість.
Міф 7. Психіатр — це крайній варіант, коли вже зовсім погано
Насправді найкращі результати лікування — тоді, коли людина приходить рано. Коли симптоми ще не зруйнували роботу, сім’ю, здоров’я. Психіатр — не “останній шанс”, а фахівець, до якого можна і варто звертатися так само, як до будь-якого іншого лікаря.
Психіатрія сьогодні — це про підтримку, науково обґрунтоване лікування і повагу до людини. Чим довше ми віримо в міфи, тим довше залишаємося наодинці зі своїм болем. Іноді один візит може змінити значно більше, ніж роки мовчазного терпіння.
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
