Український валютний ринок наприкінці 2025 року виглядає відносно рівним, але його стабільність тримається на конкретних опорах: торговельному дефіциті, структурі імпортного попиту, бюджетному циклі та запасі міжнародних резервів. Для бізнесу й домогосподарств важливо розуміти, що саме утримує курс у коридорі, де може розширитися діапазон коливань у найближчі місяці та які фактори здатні додати тиску.
Про це говоримо із Сергієм Фурсою — колумністом, ведучим Radio NV та інвестиційним банкіром. У розмові пояснюємо, як Нацбанк підтримує курсову конструкцію через інтервенції, де проходить межа ефективності цього інструменту, як імпорт транслюється в попит на валюту, як оцінювати ризики контрактів у євро через крос-курс USD/EUR, а також чому спроби заробляти на коротких коливаннях курсу для більшості закінчуються гірше за дисциплінований фінплан. Це інтерв’ю варто прочитати, щоб скласти тверезу картину ринку — з фокусом на механіку та практичні висновки для планування.
– Коли навколо курсу формується публічна дискусія, у фокусі опиняється багато змінних: валютні потоки, настрої та очікування, рішення учасників ринку й роль регулятора. Водночас у певні періоди вся ця багатофакторність зводиться до одного чинника, який визначає рамку для всіх інших. Що зараз є головним драйвером, який фіксує курс у межах, які ми спостерігаємо?
Сергій Фурса: Дуже просто. Визначальне зараз — позиція Національного банку: який курс він хоче бачити, такий ви й отримуєте. Це, по суті, головний чинник у цій конструкції. Ключове — рішення регулятора і його підхід. Все інше — другорядне.
– У публічних коментарях про валютний ринок часто звучить формула «курс підтримують», але за нею стоїть конкретна щоденна практика. Який інструмент у цій схемі є ключовим і дає основний ефект?
Сергій Фурса: Насамперед — інтервенції. У нас зараз дуже великий торговельний дефіцит, і в нинішніх умовах це закономірно. Нацбанк продає валюту з резервів і таким чином знімає надлишковий попит. Фактично він перекриває перекіс. Це технічна робота. Причина нікуди не зникає, але різких рухів стає менше.
– У чому прикладний сенс інтервенцій НБУ — і де проходить межа їхньої ефективності?
Сергій Фурса: Інтервенції вирівнюють дисбаланс. Коли імпорт суттєво переважає експорт, на ринок заходить менше іноземної валюти, ніж потрібно для розрахунків, і цей розрив закриває Нацбанк, продаючи валюту з резервів. Тут немає історії про «настрої» — це проста арифметика попиту й пропозиції.
А межа ефективності одна: обсяг резервів. Фіксованого порога немає — поки ресурс є, інструмент працює, бо регулятор може підтримувати баланс. Зараз резерви у Нацбанку — на рекордному рівні за всю історію. І тому, власне, the sky is the limit.
– Які публічні маркери Ви вважаєте найбільш інформативними для оцінки керованості курсової динаміки в короткому горизонті — зокрема на міжбанку та готівковому сегменті?
Сергій Фурса: Резерви, обсяги інтервенцій, загальна рівновага попиту й пропозиції. Але ключове — резерви Нацбанку. Поки є запас, ситуація контрольована: регулятор може закривати дисбаланс і не давати ринку розгойдуватися.
– Наприкінці року на валютному ринку часто проявляються календарні чинники, пов’язані з графіком платежів і розрахунків. У такі періоди важливо розуміти, що саме запускає короткостроковий попит і як це відбивається в динаміці. Який сезонний фактор Ви вважаєте базовим наприкінці року, і чи було щось у 2025-му, що помітно змінило його прояв?
Сергій Фурса: Сезонний попит на валюту — це, як правило, витрати бюджету наприкінці року. Це стандартна історія, вона повторюється щороку. Логіка проста: коли йде активне фінансування видатків, з’являється додатковий рух коштів і може зростати інтерес до валюти. Але цього року ми якогось особливо значного тиску там не бачили. Тобто фактор був, але без вираженого ефекту. І це, власне, ключовий момент. Проте ще є перші тижні нового року, коли сезонність може проявитись. Але це буде тимчасовий ефект.
– Наскільки імпорт енергоносіїв є значущим драйвером попиту на іноземну валюту, і через який механізм він транслюється в потребу в інтервенціях НБУ?
Сергій Фурса: Імпорт енергоносіїв — це частина загального імпорту. А загальний імпорт під час війни зараз дуже високий. Це просто додає попит на валюту. І Нацбанку доводиться більше продавати резерви. Тобто це не якась окрема історія — це один із компонентів, який додає навантаження. І через це інтервенцій потрібно більше.
– Після завершення року ринок зазвичай переходить у спокійніший операційний ритм — без пікових виплат і передсвяткових перекосів. Якщо дивитися на січень–лютий, які варіанти розвитку ситуації Ви вважаєте найбільш реалістичними?
Сергій Фурса: Сценарій, по суті, один — нічого не зміниться. Тобто ми залишаємося в тій самій конструкції, з тими самими правилами гри. Не буде якогось нового фактору, який би різко зсунув картину. Тому найбільш імовірно, що все піде в інерції. І це, власне, базовий прогноз.
– У зовнішніх контрактах бізнес обирає базову валюту розрахунків. На який орієнтир практичніше спиратися в плануванні — долар чи євро — і який додатковий валютний ризик виникає, коли контракт номінований у євро через коливання пари USD/EUR?
Сергій Фурса: У цій моделі базова прив’язка курсу — до долара. А курс гривня–євро фактично формується через крос-курс долар–євро на світовому ринку. Тому розрахунки в євро додають ще один шар ризику: рух пари USD/EUR може змінювати гривневу вартість контракту навіть без змін “внутрішньої” ситуації. Це складно прогнозувати, тож фактор варто закладати в умови розрахунків і фінплан як окрему валютну змінну.
– На «круглих» курсових рівнях інколи зростає короткострокова волатильність і накопичення заявок. Чим, на Ваш погляд, зумовлена така реакція: поведінковими факторами учасників чи особливостями мікроструктури торгів?
Сергій Фурса: Дивіться, це передусім поведінка людей. “Круглі” цифри сприймаються як орієнтири: хтось ставить там заявки, хтось переносить рішення саме на ці рівні, і в моменті це може підсилювати рух. Але я б не перебільшував — не завжди там реально більша волатильність, інколи це просто здається, бо всі на це дивляться. Та якщо реакція й виникає, то причина банальна: людська психологія — на “красиві” числа відповідають гостріше, ніж на будь-які проміжні значення.
– Для домогосподарств і малого бізнесу купівля іноземної валюти часто є частиною фінансового планування. Який підхід Ви вважаєте найраціональнішим у нинішніх умовах — і яких типових помилок варто уникати?
Сергій Фурса: Головне — не робити з цього спекуляцію. Купівля валюти має бути інструментом під потребу: для платежів, резерву, планових витрат — а не грою у вгадування, куди піде курс завтра. Бо спроби “вирахувати” момент і заробити на коливаннях для більшості людей закінчуються однаково: запізнилися, переплатили, нерви витратили, а результат — гірший, ніж якби діяли спокійно. Тому правильний підхід — дисципліна й логіка: розуміти мету, не підміняти її азартом і не намагатися обіграти ринок там, де у вас немає ні інформаційної переваги, ні професійного інструментарію.
– Що небезпечніше для заощаджень: курсові коливання чи інфляція, якщо валюту зберігати готівкою? І як у такій ситуації обирати інструмент?
Сергій Фурса: Я б не зводив це до логіки «гривня–долар». Готівкова валюта теж втрачає купівельну спроможність — просто через інфляцію. Тому стартова точка — мета: під який платіж і на який горизонт вам потрібна валюта. Може виявитися, що вона взагалі не потрібна. Якщо ціль — зберегти кошти й отримати дохід у гривні, раціональніше дивитися на інструменти в нацвалюті, зокрема ОВДП: у 2025 році там були двозначні ставки. Важливо обирати рішення від задачі, а не “ловити” момент на ринку.
– Як би Ви підсумували 2025-й для курсу: наскільки він був стабільним і з якими рівнями ми зайшли в кінець року?
Сергій Фурса: Якщо дивитися на факт, то все просто: починали рік приблизно з 42,3 за долар і завершуємо близько 42,2–42,3. Тобто за рік курс по суті не змінився. Оцінки “добре чи погано” — це інша історія, але як показник динаміки — ми закінчили там само, де й стартували.
Український валютний ринок у 2026 році залишається керованим і прогнозованим настільки, наскільки це дозволяють воєнні умови. Ключовим якорем стабільності є позиція НБУ: інтервенції та рекордні міжнародні резерви утримують курс у коридорі, згладжуючи структурний дисбаланс між імпортом і експортом. Для бізнесу це означає можливість планувати бюджети й контракти без очікування різких курсових шоків, але з обов’язковим урахуванням валютних ризиків — особливо у розрахунках у євро через крос-курс USD/EUR. Для домогосподарств головний практичний урок — не перетворювати валюту на інструмент спекуляції: дисциплінований фінплан, чітке розуміння мети заощаджень і вибір інструментів «від задачі», а не від емоцій, у підсумку працюють краще за спроби вгадати рух курсу.
Інтерв’ю провела та підготувала: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
