Уявіть: вам дзвонять і кажуть, що ви перемогли в програмі й можете претендувати на омріяне житло. Перша думка — радість чи підозра? А що, якщо почути думку того, хто вже успішно подолав увесь шлях і має відповіді — без прикрас і «офіційних формулювань»?
Олена — переможниця програми «Житло для ВПО». У цьому інтерв’ю вона ділиться власним досвідом: як виглядає процес зсередини, де найбільше тисне психологічно, на яких кроках найчастіше губиться час — і чому перемога тут не фінал, а лише початок.
Якщо хочете розуміти, як це працює на практиці, — наша розмова дасть вам чіткі орієнтири й правильний кут зору.
-Як зустріли новину про перемогу у програмі?
Олена: Звичайно, таке чуєш не щодня. Перша розмова з представником була короткою — чоловік просто поклав слухавку, щиро подумавши, що телефонують шахраї. Ситуація прояснилася, коли подзвонив знайомий, який теж виграв у цій програмі, і сказав: “Відповідай, це нормальна історія, офіційна державна програма”. Я тоді сама перевірила інформацію в реєстрах і побачила, що ми справді в переліку. І вже після цього “перемога” перестала звучати як щось дивне — ми почали сприймати її як реальну, серйозну можливість. Зараз уже згадуємо це з усмішкою.
Розумієте, тоді в нас було багато недовіри. Ми звикли, що в питаннях житла держава рідко пропонує щось настільки відчутне на пільгових умовах. Тому перші емоції були не радість, а обережність і сумніви.
-Коли перейшли до оформлення: ви були впевнені в результаті чи сумнівалися до самого кінця?
Олена: Це був квест із сюрпризами. І чесно: до самого фіналу, поки в руках не з’явився договір купівлі-продажу, відчуття “ну все, точно вийшло” майже не було. Я постійно тримала в голові, що на будь-якому кроці можуть не погодити — що десь “не пройдемо” за критеріями. Додатково тиснула думка, що без зв’язків у нас мало шансів, що “все вже комусь розписано”. Окремо нервувало, коли вже на фінальних кроках у документах спливали технічні неточності: навіть після погоджень одна помилка — і одразу страх, що нотаріус не зможе оформити угоду, і ми залишимось без житла.
Загалом, озираючись назад, можу сказати: цей шлях реально пройти самостійно — всі можливості є, процедура прозора і в цілому зрозуміла. Якщо все готувати згідно з умовами й швидко виправляти помилки, процес можна успішно довести до кінця. Але за нашими спостереженнями не всі, хто потрапили до списку переможців, дійшли до фінішу: у когось за цей час уже змінилася ситуація, у когось — сімейні обставини не дозволили, хтось просто не встиг пройти всі кроки. Тобто ім’я в списку переможців — це лише старт, а далі багато залежить від рішучості й можливостей самих учасників.
-Де ви вперше почули про програму — і що стало вирішальним фактором, щоб податися саме тоді?
Олена: Про програму ми дізналися в ЦНАПі, коли ставали на облік як внутрішньо переміщені особи. Там нам і порадили звернути увагу на житлову програму Держмолодьжитла для ВПО. Подалися майже одразу, бо на той момент інших реальних альтернатив не було. Це було у 2022 році.
– Перш ніж говорити про ставки й умови: що це за програма “Житло для ВПО”, звідки в ній фінансування — і як саме оформлюється кредит?
Олена: Це пільгове іпотечне кредитування для внутрішньо переміщених осіб, яке адмініструє Держмолодьжитло. Фінансування програми передбачене за рахунок грантів та позик, які надають міжнародні фінансові установи, організації та іноземні держави.
Для родини це виглядає так: заява подається онлайн через Дію — система звіряє дані в державних реєстрах, після чого заявника включають до списку кандидатів. Далі Держмолодьжитло проводить відбори переможців. Відбори відбуваються етапами — у межах наявного фінансування, а дати й деталі оголошують окремо.
-Що стало “прохідним мінімумом” на момент подачі — і як у вашому випадку визначили строк кредиту?
Олена: Було кілька базових критеріїв. Перше — статус ВПО. Друге — не мати житла у власності на підконтрольній Україні території. У нас житло є, але воно знаходиться на території тимчасової окупації / бойових дій. За правилами програми це не блокує участь, якщо територія входить до офіційного Переліку територій бойових дій або тимчасової окупації і для неї не визначена дата завершення бойових дій або окупації — тому ми підійшли.
Третє — підтвердити платоспроможність. Важливо, щоб офіційних доходів вистачало на щомісячний платіж, а після нього в сім’ї залишалася сума не нижча за прожитковий мінімум на кожного. Також у програмі є обмеження по доходу: якщо середньомісячний дохід у розрахунку на одну особу перевищує встановлену норму, можуть не допустити до кредиту.
Під час розрахунку параметрів кредиту важливі точні деталі: склад родини (від нього залежить нормативна площа) і місто (є гранична вартість житла, від якої відштовхуються в розрахунках). По графіку погашення нам одразу озвучили два варіанти — ануїтет або класичний. Ми обрали ануїтет.
Щодо строку: кредит можна брати до 30 років, але так, щоб на дату повного погашення позичальнику було до 65 років включно — це рахують індивідуально.
– Як у вас виглядала процедура: від подачі заяви до підписання кредитного договору й угоди в нотаріуса?
Олена: Старт — подача заяви. Ми подавалися ще у 2022 році, тоді це було в паперовому форматі. Після реєстрації заяви нас внесли до реєстрового переліку кандидатів. Уже з цього переліку проводять відбори: переможців визначають методом випадкового вибору чисел, а дату розіграшу оголошують окремо. У переліку кандидатів перебувають обмежений строк — його рахують від дати включення; після завершення строку відбувається автоматичне виключення, і за потреби можна зареєструватися повторно.
Коли ми виграли, нам зателефонували й пояснили наступні кроки — у нас була окрема консультація. Для оформлення кредиту переможець особисто звертається до регіонального відділення Держмолодьжитла і подає пакет документів. За строками нас одразу зорієнтували: базово це 30 календарних днів з моменту обрання переможцем; за потреби цей строк може бути збільшено на підставі окремої заяви.
Окремий великий блок — пошук житла. Для нас це був найскладніший етап. Тут же оформлюється попередня домовленість/попередній договір у нотаріуса і робиться незалежна оцінка — потрібен звіт від сертифікованого суб’єкта оціночної діяльності. Якщо об’єкт за параметрами не відповідає умовам програми, фінальне погодження можуть не дати навіть після перемоги у відборі — тому на цьому етапі важлива максимальна уважність.
Фінальний крок — подача повного пакета на розгляд у Держмолодьжитло. Після підтвердження підписується кредитний договір — і вже з ним ідуть до нотаріуса на основну угоду купівлі-продажу.
-Після перемоги у відборі: які документи вам потрібно було підготувати?
Олена: Документів було чимало — і тут вирішують терміни. У базовому пакеті в нас були паспорти/РНОКПП, довідки ВПО, підтвердження доходів і витяги з Держреєстру речових прав. Витяги важливо брати максимально “свіжі” — практично під подачу.
Окремо потрібні документи по самому об’єкту: попередні домовленості з власником і звіт незалежної оцінки від сертифікованого оцінювача — без цього пакет не буде повним.
Найдовшим етапом для нас стала саме перевірка по реєстрах майна. Через поширене прізвище в моєму випадку було багато збігів — і ми фактично вручну проходили ці співпадіння, щоб підтвердити, що чуже майно не має до нас стосунку.
-Коли ви перейшли до вибору квартири: які вимоги програма ставила саме до житла — і через що найчастіше варіанти не проходили погодження?
Олена: Якогось “каталогу квартир від програми” немає — житло шукали самі. І швидко стало зрозуміло, що вибір диктує не смак, а правила. Перше, на що ми постійно дивилися, — нормативна площа, від неї рахується допустимий ліміт. У програмі це 52,5 м² на сім’ю з однієї або двох осіб і +21 м² на кожного наступного члена сім’ї — наприклад, для родини з чотирьох це виходить 94,5 м². Далі — ліміт по вартості: ціна 1 м² має бути в межах встановленої граничної. Тому ми фактично кожен варіант одразу звіряли з цими рамками, щоб не витрачати час дарма.
Паралельно є й технічні обмеження по самому об’єкту: будинок має бути введений в експлуатацію не більш як 50 років тому, або реконструйований не більш як 35 років тому. Плюс важливо, щоб житло було на підконтрольній території — об’єкти на ТОТ або в районах бойових дій під угоду не підходять. І ще: потрібен власний внесок — від 6% вартості житла.
У підсумку в нас це виглядало так: звісно, “подобається” мало значення — район, будинок, поверх, стан квартири. Але вирішальним було, щоб об’єкт одночасно проходив по площі, вартості й відповідав формальним вимогам програми. І другий великий нюанс — продавці: багато хто або не знає, як працюють такі угоди, або не довіряє державним програмам і хоче “швидко”. Тому пошук — це не лише про вибір квартири, а й про переговори: знайти варіант, який підходить за правилами, і водночас — власника, який готовий працювати в такому форматі.
-Хто займався оцінкою житла і за яким принципом ви обрали нотаріуса?
Олена: Житло оцінює сертифікований оцінювач — потрібен офіційний звіт незалежної оцінки. Контакти нам підказав нотаріус. Взагалі і нотаріус, і оцінювач мають бути з чинними документами, таких спеціалістів не так багато, тому вони добре орієнтуються, що саме потрібно для цієї програми. Роботою оцінювача ми були задоволені: усе зробили в строки, якісно — і через цей етап у нас не було додаткових витрат чи переробок.
Щодо нотаріуса — тут було просте рішення: хотіли, щоб було зручно логістично, недалеко від дому. Плюс спрацювала рекомендація: ще на старті процесу ми зустріли знайомих з області, які вже оформлювалися в цього спеціаліста — і в них усе пройшло без проблем. Тому ми пішли тим самим шляхом.
-Комунікація й контроль процесу: що виявилося найефективнішим, щоб вкластися у строки?
Олена: Держмолодьжитло дає правила і процедуру, а практична частина — пошук житла й узгодження з нотаріусом, оцінювачем і продавцем — організовується з боку родини. Що реально допомогло все робити вчасно — постійна перевірка деталей. Механічні помилки трапляються легко, а через одну неточність нотаріус може просто не завершити оформлення угоди. У нас таке було кілька разів: наприклад, цифри в сумі стояли правильно, а прописом — була помилка, і доводилося переробляти. Був і момент з даними продавця/представника — це з’ясувалося вже під час оформлення, і виправлення.
-Як виглядають ваші платежі після підписання угоди?
Олена: Ми внесли перший внесок — 7% — на розрахунковий рахунок Держмолодьжитла. Далі за кредитом у нас щомісячний платіж 21 тис. грн, і він не змінюється, бо ми обрали ануїтет — тобто однаковий платіж щомісяця. Ставка в програмі фіксована — 3% річних на весь строк. Строк у кожного рахується індивідуально — у нас вийшло до 2049 року.
Окремо є щорічне страхування. Обов’язково — страхування предмета іпотеки (житла). У нас також було страхування позичальника — його оформлювали додатково. Ці платежі йдуть не в Держмолодьжитло, а в страхову компанію — і перелік компаній варто щоразу звіряти, бо він може оновлюватися. По сумах у нас цього року так: страхування житла — 9 тис. грн, страхування позичальника — 12 тис. грн. І саме страхові внески можуть змінюватися з року в рік — залежно від тарифів на момент продовження.
-Додаткові витрати під час угоди: які статті з’явилися в процесі та на що потрібно було закласти бюджет окремо?
Олена: Додаткові витрати були — на нотаріуса й рієлторів. Рієлтори озвучили $5000 як фіксовану оплату за супровід угоди — це був не відсоток. Посередники були з обох боків: наші й з боку продавця, різні компанії, і між собою вони цю суму поділили порівну. Чесно, було відчуття, що ці гроші — “в повітря”, бо їхня участь звелася переважно до показу квартири. А перевірки по документах і комунальних платежах тягнули вже ми: власниця житла була у Польщі, комунікація складніша, ми самі дзвонили в ОСББ, уточнювали заборгованість і просили її погасити. Але це реалії ринку: без посередників продається небагато, тож у більшості випадків такі витрати треба одразу враховувати.
-Типові помилки учасників у цій програмі — і що ви порадили підготувати завчасно, щоб не втрачати час і гроші?
Олена: Найчастіше труднощі виникають на старті — учасники відкладають підготовку довідок і документів з роботи та інших установ. А коли процес уже пішов, усе рухається дуже щільно: прийоми, черги, консультації — і на кожному кроці просять пакет паперів, який має бути готовий. Приходите на прийом — і раптом бракує однієї довідки або вона оформлена не так, як потрібно. Це одразу тягне за собою втрату часу й додає напруги. Тому я б радила зібрати базовий пакет завчасно і пройтися по ньому уважно: реквізити, назви, строки, посади, інші дані. Із того, що чула від інших учасників, найчастіше проблеми виникають саме з довідками з роботи.
Другий момент — читати всі договори й документи максимально прискіпливо, незалежно від того, хто їх готує. Нотаріус, рієлтор, оцінювач — це професіонали, але механічні неточності трапляються. А коли строки стислі, одна помилка може запустити коло переробок — інколи ще й за власний рахунок. І вже коли тримаєш у руках підписані документи, розумієш: ця уважність була вирішальною.
Інтерв’ю провела та підготувала: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
