Макронавігатор-2026: інфляція, курс і контроль допомоги ЄС — де взяти ресурси без удару по ІТ-сектору, стримати дефіцит і дати соціальному зростанню шанс без популізму. Відповідає експерт з економічних питань Ілля Несходовський.
Повномасштабне вторгнення суттєво змінило логіку публічних фінансів: бюджет-2026, як і попередні доводиться збирати між двома жорсткими рамками — потребою утримувати оборону й забезпечити соціальну підтримку в країні. На тлі демографічного відтоку, зменшення контрольованої території та високої залежності від зовнішнього фінансування постають ряд критичних питання, які не можна відкласти: де проходить межа достатності оборонних видатків, чи не завищені макропрогнози, як стримувати інфляцію та курс, і, головне, за рахунок яких доходів виконувати обіцяні соціальні підвищення. Ціна помилки тут вимірюється не відсотками у звітах, а стійкістю держави.
На ці теми — без евфемізмів і з конкретикою — відповідає Ілля Несходовський, керівник аналітичного напряму мережі “АНТС”
– Як ви оцінюєте макроекономічні показники, закладені в бюджеті на 2026 рік? Наскільки вони відображають реальний стан економіки та можливості її зростання?
Ілля Несходовський: На мою думку, очікування щодо економічного зростання є завищеними. Про це свідчить низка факторів. Ми бачимо суттєве сповільнення української економіки за останні квартали. Потенціал відновлення, що виник після глибокого падіння у 2022 році, фактично вичерпався. Додаткові ресурси залишаються обмеженими. Економічна політика держави не стимулює відновлення. У підприємств виснажені інвестиційні можливості, а внутрішні вкладення супроводжуються високими ризиками — як військовими, так і економічними.
– Які тенденції ви бачите щодо інфляції та наскільки ймовірним є залучення запланованих урядом запозичень?
Ілля Несходовський: Інфляція й надалі перебуватиме на траєкторії уповільнення. Фактор зростання вартості електроенергії, що раніше тиснув на ціни, уже відпрацював свій ефект. Нині головним стримуючим чинником є купівельна спроможність населення. Тому, якщо не станеться нічого непередбачуваного, інфляція залишиться в межах 6–7%.
Щодо запозичень: на наступний рік потрібно залучити близько 55 млрд доларів. Міністерство фінансів планує взяти приблизно 9,2 млрд усередині країни — і це реально. Решта, орієнтовно 46 млрд доларів, очікується від зовнішніх партнерів. Так, нині є певний дефіцит гарантованих джерел, але критичних ризиків я не бачу. Питання безпеки України є водночас питанням загальноєвропейської стабільності, тож є всі підстави очікувати, що ці кошти будуть залучені.
– Яку траєкторію обере НБУ для курсу та як вона співвідноситься з курсовим припущенням, закладеним у бюджет?
Ілля Несходовський: На сьогодні в Україні немає ринкового курсу гривні — він повністю залежить від політики Національного банку і масштабу його валютних інтервенцій. Ресурсів для утримання курсу в НБУ достатньо, і тому він буде таким, яким його визначить регулятор.
Гадаю, Нацбанк продовжить політику міцної гривні. Основна причина — бажання залучати фінансові інвестиції та стимулювати довіру до українських фінансових інструментів. Відповідно, істотних змін у політиці чекати не варто. Курс, закладений у бюджет на 2026 рік, є завищеним. Максимум, що можна очікувати, — кілька відсотків зміни. Тобто середньорічний курс, швидше за все, буде в межах 42–43 гривні за долар.
– Борг під час війни — норма чи загроза? За яких передумов він лишається керованим для України?
Ілля Несходовський: По-перше, під час війни будь-яка країна залучає кошти. І ми, скажімо чесно, залучаємо не так багато у порівнянні з тими державами, проти яких велася агресія. Тим більше некоректно порівнювати з війнами, що тривали тиждень чи кілька днів, — це неспівставні речі.
По-друге, питання не в тому, що ми беремо кредити — це нормальна практика. Питання в тому, що робить уряд для розвитку української економіки. Один із напрямів, який може швидко зростати, — військово-промисловий комплекс. Чи робляться всі належні кроки? Вважаю, що ні. Попри анонсовані рішення, можливості експорту зброї за кордон блокуються. Це створює суттєві перешкоди і для зростання економіки, і для додаткового фінансування оборони.
Тому справа не у «небезпеці боргу» як такій. Важливо, на який термін і під які відсотки ми його залучаємо, і чи відбувається економічне зростання. Якщо зростання є — розрахуємося з боргами і не матимемо проблем із виплатою відсотків.
– Де проходить межа достатності оборонних видатків у бюджеті-2026 з огляду на тривалість і масштаб війни?
Ілля Несходовський: Планування бюджету на наступний рік має ґрунтуватися на тверезому припущенні: бойові дії не завершаться найближчим часом. Очікувати, що внутрішня економічна криза чи політичні проблеми в росії самі по собі зупинять агресію, марно. Навіть у випадку масового зубожіння населення, перетворення країни на концтабір, примусової мобілізації чи обов’язкових робіт на військових заводах — це не стане причиною для припинення війни.
Відповідно, видатки на оборону треба закладати так, ніби активна фаза протистояння триватиме увесь 2026 рік. Передбачені у проєкті ресурси є заниженими й не відповідають масштабам викликів. Саме тому ключовий акцент має робитися на посиленні фінансування Міністерства оборони.
– Як знайти баланс між потребою у прозорості та необхідністю збереження секретності оборонних видатків, щоб уникнути суспільних дискусій про те, «куди йдуть гроші»?
Ілля Несходовський: Міністерство оборони завжди має лишатися бюджетом із обмеженим доступом: деталізувати його публічно не можна. Але водночас фінансування цього напряму потрібно збільшувати, а не тримати на рівні 2025 року. І для цього варто внести кілька змін.
По-перше, в Державній аудиторській службі України є департамент, що відповідає за перевірку оборонних видатків. Його повноваження та ресурсну базу слід розширити. По-друге, у Рахунковій палаті діє підрозділ, який займається оцінкою витрат на оборону. Цей департамент також варто посилити. Саме ці інституції мають належний рівень доступу і можуть забезпечити об’єктивний аудит. Якщо б держава була справді зацікавлена у якісному контролі, такий крок був би цілком логічним.
Громадський контроль, безперечно, потрібен, але його доцільно зосередити на закупівлях товарів невійськового призначення — і він там реально працює. Що ж до закупівлі зброї, то тут треба бути вкрай обережними. Надмірна відкритість може створити небезпечні прецеденти і становити загрозу національній безпеці.
Отже, принципи такі: посилювати контроль через інституції з належним доступом і компетенціями, водночас уникати зайвої публічності в чутливих оборонних статтях.
– Чи відповідають сьогоднішні видатки та пріоритети бюджету реальній ситуації в країні?
Ілля Несходовський: Проблема в тому, що видатки держбюджету не враховують зменшення наявного населення. На початку повномасштабного вторгнення ми мали близько 41 мільйона людей, сьогодні ж — приблизно 31–32 мільйони. Виїхала значна частина активного населення, виїхали мільйони дітей (за оцінками — 3–3,5 мільйона). Відповідно, бюджет мав би коригуватися з урахуванням цих показників.
Окрім цього, площа під державним контролем істотно скоротилася: близько 20% території окуповано, ще приблизно 7% — у зоні активних бойових дій, де органи влади фактично не працюють, а надання публічних послуг призупинене.Це означає, що фінансування, наприклад, системи МВС, мало би переглядатися відповідно до нових реалій. Але бюджет цього не відобразив.
Водночас значно збільшені соціальні видатки. Це, безумовно, потрібно, але постає питання ресурсів. Адже всі попередні роки держава не зважала на низькі зарплати освітян та медиків, на недостатні соціальні виплати при народженні дитини. І навіть у 2025 році їхня реальна оплата праці знизилася у порівнянні з довоєнним періодом. Отже, мета соціального зростання зрозуміла й правильна. Але питання — за рахунок чого?
– Тоді варто зазначити, де на Вашу думку лежить реальний ресурс для розширення соціальних програм у нинішніх умовах?
Ілля Несходовський: Кошти, насправді, для соціальних програм можна було б отримати, ліквідувавши тіньові механізми, які роками відводять з бюджету мільярди. Але ми стикаємося із системними проблемами. Лише в гральному бізнесі недонадходження становлять 20–30 мільярдів гривень щороку. У тютюновій сфері — ще 25–30 мільярдів, по алкоголю — близько 15 мільярдів. А митниця? Там зловживання стабільно генерують недонадходження, масштаби яких оцінюються у 50–150 мільярдів гривень на рік. Попри це, на жаль, Міністерство фінансів не поспішає виділяти кошти на протидію таким практикам. Бюро економічної безпеки України залишається без належного фінансування, Державна митна служба — також. У результаті ключові інституції, які мали б обмежувати ці втрати, фактично позбавлені ресурсу. Це свідчить про те, що для Мінфіну боротьба з тіньовими механізмами не є пріоритетом. А без паралельного перекриття тіньових потоків будь-яке збільшення соціальних видатків виглядає фінансово необґрунтованим.
– Хто сьогодні реально фінансує відновлення регіонів і які джерела держава розглядає як основні у найближчі роки?
Ілля Несходовський: Наразі основні видатки на відновлення здійснюють місцеві органи влади: вони використовують власні надходження і спрямовують їх на конкретні проєкти. Держава компенсує частину втрат від руйнувань, завданих агресією; механізм працює, але покриття є частковим.
Ключові джерела ширшого фінансування — це міжнародна допомога та кошти від реалізації/конфіскації активів підсанкційних осіб і пов’язаних із ними компаній (зокрема пов’язаних із російським капіталом). Надходження від такого майна спрямовуються до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, з якого фінансуються компенсації та проєкти відбудови.
– Де зосереджені основні розриви в надходженнях бюджету — і чи коректно пов’язувати їх з ІТ-сферою?
Ілля Несходовський: Найбільші втрати — не ІТ, а імпорт без податків: поштові відправлення, що не оподатковуються, і електромобілі, які теж чомусь виведені з-під податків. У підсумку — мільярди доларів недонадходжень.
Далі — «сірі схеми», заниження митної вартості. Показовий приклад — iPhone: офіційно, зі сплатою всіх податків, ввозиться 10–15%, решта 85–90% — контрабанда або мінімальні платежі. Якщо десь і шукати ресурс для доходів, то це імпорт, який заходить без належного оподаткування, а не ІТ.
Це викривляє конкуренцію: коли товар легко завезти за «пільговими» схемами, інвестиції і робочі місця в Україні не з’являються. Втрати лише по iPhone — близько 20 млрд грн, загалом — 60–70 млрд грн на рік.
Висновок простий: імпорт не має бути пільговий. Інакше українці платять податки, а товар заходить «чистим» — бізнес згортається, люди виїжджають. Політика Мінфіну, яка підвищує тиск на громадян і виробників, але ігнорує імпортну «діру», — груба помилка. Вона штовхає економіку в сировинну нішу: продукції з доданою вартістю майже не експортуємо.
Щодо ІТ. Не погоджуюся з тезою про «недоплату». Що саме вони порушують? Нічого. Працюють за українським законом (ФОП/«Дія City»), податки сплачують, серйозних порушень немає. Піднімете для них ставки — втратите галузь. Нинішнє навантаження — наша конкурентна перевага, яка утримує фахівців в Україні. «Бити» треба по імпортних схемах, а не по ІТ.
– Чому «сірі схеми» тримаються у таких масштабах і що саме потрібно зробити, аби прибрати мотивацію їх підтримувати?
Ілля Несходовський: Причин дві. Перша — популізм: замість державного інтересу політики озираються на «не сподобається виборцям». Історії про те, що людина заплатить не 2 а 2,5 долара за товар з Amazon чи AliExpress, подаються як проблема, хоча в усьому світі такий імпорт оподатковується, і це суми, які можна сплатити. Друга — участь посадовців: якщо якийсь механізм працює роками і його не зупиняють, значить, до нього дотичні ті, хто мав би його припиняти.
Що робити? Ухвалити зміни до оподаткування і закрити “дірку” — далі все зводиться до політичної волі. Зараз натомість маємо популізм і політичні ігри; подекуди держава фактично виграє від тіньових практик. Показовий приклад — авто на литовських/польських номерах: масштабна конструкція, на якій організатори заробили близько 3 млрд доларів.
Підсумок простий: у війні треба думати про виживання країни, а не про «дрібничку за 3 долари замість 4». Це не критично. Критичні — мільярдні втрати бюджету, які генерують такі тіньові механізми. Закриваємо їх — отримуємо ресурс на соціалку й оборону.
– Як збалансувати оборонні витрати і потребу підвищення зарплат у ключових соціальних сферах?
Ілля Несходовський: Низький рівень оплати праці веде до того, що люди виїжджають за кордон. У результаті в Україні лишаються переважно низькокваліфіковані кадри, що означає гіршу освіту, гіршу медицину і, зрештою, нижчу тривалість життя та меншу конкурентність. Тому я повністю підтримую підвищення зарплат і вважаю його обґрунтованим.
Але проблема в іншому: це часто перетворюють на популізм. Зарплати потрібно підвищувати системно — щороку, щоб їхнє реальне зростання перевищувало інфляцію. А у нас усе заморожують, відтягують до останнього року перебування при владі, а потім раптово роблять «подарунок» перед виборами. Чому цього не зробили у 2020-му, 2021-му, 2022-му чи 2023-му? Тільки у 2026-му. Це і є проблема.
Другий момент — величезний дисбаланс. Як може бути, що прокурори чи судді отримують по 300–400 тисяч гривень зарплати, що дає їм пенсію у 200 тисяч, тоді як у більшості пенсія — біля 3 000, якщо не менше? У Європі різниця теж є, але це 2–3 рази, максимум 4. У нас — десятки разів. Це ненормально.
Тому потрібно не займатися популізмом, а робити реальні зміни. Подивіться на Польщу: вони колись провели реформи, відмовилися від популізму — і тепер мають стійке зростання, трильйон доларів ВВП, і рівень життя в рази вищий, ніж в Україні. Ми ж замість цього роками роздаємо «тисячу гривень перед виборами», щоб бабусі проголосували. Потім ще п’ять років країну грабують.
– Які кроки Ви вважаєте ключовими для стабілізації економіки й державних фінансів?
Ілля Несходовський: Мої рекомендації прості. Передусім треба активно працювати над ліквідацією схем, які сьогодні діють в економіці. Потрібно вирівнювати економічну, податкову та митну політику, орієнтуватися не лише на євроінтеграцію, а на реальний розвиток економіки й створення належних умов для бізнесу. Бо за нинішньої ситуації — хто і куди захоче повертатися?
Щоб було зрозуміліше: ми плануємо отримати від міжнародних партнерів у наступному році 46 мільярдів доларів. При, тому що весь наш ВВП — лише 190 мільярдів. Тобто ми розраховуємо майже на чверть ВВП у вигляді зовнішнього фінансування. Якщо ці кошти перекриють — це буде колапс. Наша економіка фактично перебуває у стані «коми», ми живемо за рахунок «апарату штучного дихання» — постійних фінансових впливів. Як тільки ці «крапельниці» перекрити, економіка зупиниться.
Подивіться на приклад цього року. Усі говорили про прогноз у 2% зростання. Я відразу казав: цього не буде. І мав рацію. Коли USAID припинив фінансування, це одразу мінус один відсоток економіки. У підсумку ми закінчимо рік із показником близько 0,8% зростання. Фактично — на нулі. Це вже стагнація. Наступного року ми побачимо рецесію. Але влада продовжує заспокоювати, мовляв, «економіка відновлюється». Насправді нічого не зростає.
– Хто має бути кінцевим арбітром у контролі за міжнародною допомогою?
Ілля Несходовський: Оптимально, щоб ЄС створив окремий орган контролю за аналогією з американським аудитом допомоги. В Україні ДАСУ та Рахункова палата демонструють слабку ефективність через політичні призначення — це знижує результативність перевірок.
Паралельно з громадським і національним контролем партнери мають сформувати спеціальну комісію ЄС, яка б регулярно приїздила, перевіряла й ставила пряме запитання: «Як витрачаються кошти платників податків ЄС?»
Військові видатки — зона з обмеженим доступом (безпека), натомість щодо невійськових потрібен тотальний аудит. Фактично йдеться про «аудиторську палату» ЄС, що відслідковує кожен євро допомоги.
– Чому, на Вашу думку, на третьому році війни ми все ще змушені повертатися до теми контролю за витратами?
Ілля Несходовський: У 2022 році ситуація з контролем була більш-менш прийнятною. Уже у 2023-му планка різко знизилася. Це не про «розслабилися» — радше про зниження вимог: раз нас не захопили, значить, можна легковажніше поводитися з коштами. І це — серйозна проблема.
Інтерв’ю провела та підготувала Захаревич Ганна
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
