Кімчі на обід, флет-вайт з рослинним молоком у райцентрі, трекер калорій замість бабусиних «їж, бо охолоне» — усе це вже не атрибути міської моди, а частина буденного українського життя. За останні двадцять років кухня перетворилась із маркера традиції на гнучку систему, яка відображає темп, стрес, глобалізацію і нову ідентичність. Трансформація харчових звичок — це не про гастрономію. Це про економіку вибору, культуру споживання і точний зріз суспільних змін. Саме їжа сьогодні найточніше показує, як Україна вбудовується у глобальний ритм — і що ми тепер вважаємо «своїм».
Суші, кебаб, боули: чужі страви, що стали своїми
Ще двадцять років тому суші здавались екзотикою з глянцевих меню. Сьогодні — це звична вечеря «після роботи», яку легко замовити навіть у спальному районі. За даними Chef’s Pencil, Україна посідає друге місце у світі за рівнем інтересу до суші, поступаючись лише Японії: в Google Trends одразу кілька українських міст — Київ, Одеса, Харків — входять до топ‑5 міст із найвищою кількістю запитів «sushi» у світі (джерело: chefspencil.com).
Подібна динаміка простежується і в популяризації близькосхідної кухні: кебаби, хумус і табуле стали частиною міських ланчів і продаються навіть у street food-закладах та нестоличних супермаркетах.
Боули, що прийшли з гавайської кулінарної традиції, тепер фігурують у щоденному меню офісних працівників із тією ж частотою, що й борщ. Один посуд — і весь обід: білок, зернові, овочі, соус. Формат став ідеальним відповіддю на сучасний ритм: візуально привабливо, швидко, смачно, із вбудованою ілюзією контролю за здоров’ям.
Екзотика на полицях: авокадо в ланчбоксі школяра
Колись ананас у новорічному салаті був показником статусу. Тепер банан, авокадо чи манго — це основи дієт, перекусів і домашніх десертів. За оцінкою експертів з fruit-inform.com, імпорт тропічних фруктів в Україну стабільно зростає, а банани посідають лідерську позицію за обсягами.
Ці продукти не тільки розширюють смакові горизонти, а й трансформують підхід до харчування. Дієти базуються на заміні картоплі бататом, а вершкового масла — кокосовою олією. Після 2020 року значно зросла популярність рослинних аналогів: рослинне м’ясо, напої на основі вівса чи рису стали частиною щоденного меню в мегаполісах і навіть малих містах. Причини — не лише тренд на здоров’я, а й економіка: зміна логістики, цінова конкуренція та доступність супермаркетів нового формату.
Солодке з усього світу: від лукуму до брауні
Класичні торти поступаються місцем міжнародному десертному міксу. Мукунда, чизкейки, макаруни, брауні, чуррос, пахлава — ці страви адаптуються під локальні смаки, стають частиною родинних застіль. Попри відсутність точних даних, ритейл‑мережі фіксують стабільне зростання попиту на імпортні солодощі та рецепти з кулінарних платформ.
Це не гастрономія — це відображення відкритості до світу і здатності інтегрувати нове без втрати свого. Навіть звичайний пиріг тепер готують з азіатськими спеціями або грецьким йогуртом — і це вже не вигадка, а норма середньостатистичної кулінарної блогерки
Глобальна тарілка і локальна ідентичність
Кухня більше не про рецепти — вона про дані, темп і вибір. Світ рухається до персоналізації, функціональності й сталого споживання: їжа адаптується до ДНК-аналізів, рівня глюкози й кроків у додатку. Україна вже в цьому потоці — з локальними брендами ферментованих продуктів, доставками збалансованих раціонів і смарт-харчуванням. У мегаполісах зростає попит на здорову їжу «на ходу», у регіонах — на прості формати з прозорим походженням. Ми їмо не лише те, що смачно, а те, що відповідає нашим цінностям. Сьогодні українська кухня — це жива система, яка тримає борщ, впускає кімчі, додає спеції зі Стамбула і батат з Еквадору — і залишається про нас.
Автор: Ганна Захаревич, аналітик бізнесу, стратегії та економіки
Підписуйтесь на Перший Бізнесовий в Telegram і Facebook і читайте найважливіші і найсвіжіші новини першими!
Стрічка новин 
